Рішення

від 02.12.2014 по справі 911/4639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"02" грудня 2014 р. Справа № 911/4639/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк», м. Богуслав до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ІНВЕСТ 2008», м. Вишгород про стягнення 189924,27 грн. за участю представників:

позивача:Прокопенко О.В. - дов. від 01.12.2014р. № 131 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ІНВЕСТ 2008» (далі - відповідач) про стягнення 189924,27 грн., з яких 188529,64 грн. основний борг, 822,38 грн. інфляційні втрати, 572,25 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку продукції від 09.07.2014р. № 09/07-14 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву від 02.12.2014р.№ 132, якою в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 822,38 грн. та 3 % річних в розмірі 572,25 грн.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подана позивачем заява від 02.12.2014р.№ 132 про відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 188529,64 грн. основного боргу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на поставку продукції від 09.07.2014р. № 09/07-14 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю продукцію, надалі товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. Під партією товару розуміється товар, доставлений по одному товарно-транспортному документу (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору товар відпускається за цінами по домовленості, які відображені в накладній.

Згідно п. 5.1 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється по перерахунку на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 14 календарних днів.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014р. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на той же строк, що був укладений раніше (п.п. 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 190797,64 грн. по наступним товарно-транспортним накладним: від 21.07.2014р. № 346 на суму 54993,54 грн., від 01.08.2014р. № 378 на суму 47804,10 грн., від 28.08.1014р. № 429 на суму 88000 грн., а останній його отримав на підставі довіреностей від 21.07.2014р. № 6, від 01.08.2014р. № 7, від 28.08.201р. № 8. Зазначені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем на час розгляду справи рахується борг в розмірі 188529,64 грн. - різниця між повернутим товаром та загальною вартість поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі станом на 01.09.2014р., відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 01.09.2014р. складає заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 188529,64 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 188529,64грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 188529,64 грн. заборгованості.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 188529,64 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 822,38 грн. та 3 % річних в розмірі 572,25 грн.

2. Решту позову задовольнити повністю

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ІНВЕСТ 2008» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 38424250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк» (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська 129, ідентифікаційний код 35231717) 188529 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 64 коп. основного боргу, 3770 (три тисячі сімсот сімдесят) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 05.12.2014р.