Рішення

від 24.11.2014 по справі 911/4587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" листопада 2014 р. Справа № 911/4587/14

за позовом Приватного підприємства «Львівметалпласт», м. Львів

до Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль», м. Васильків

про стягнення 374 459,24 грн.,

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Романюк О.М. предст. дов. б/н від 20.10.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Львівметалпласт» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль» (відповідач) про стягнення 374 459,24 грн. заборгованості за Договором договір поставки № 5-К від 01.08.2012р., з яких 262 503,36 грн. основного боргу, 46 330,04 грн. та 65 625,84 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014 року було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 24.11.2014 року.

Відповідач в судове засідання 24.11.2014р. не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 08600075955752, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 24.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01 серпня 2012 року між Приватним підприємством «Львівметалпласт» (Постачальник) та ДП «Стімекс-Профіль» (Покупець) укладено договір поставки № 5-К, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.3. Договору, ціна товару, його найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємним додатком до даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору, Покупець за цим Договором здійснює 100% попередню оплату товару на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Відповідно до п. 2.2. Договору, за згодою сторін, Покупець може оплачувати товар у інші узгоджені з Постачальником строки, які вказуються у специфікації.

Як вбачається зі специфікації, сторони погодили термін оплати - 21.10.2013р.

За словами позивача, він здійснив поставку товару на суму 262 503,36 грн. Факт поставки товару підтверджується належним чином засвідченою з боку відповідача та позивача видатковою накладною № РН-0000047 від 11.10.2013р. та товарно-транспортною накладною № РН-0000047 від 11.10.2013р.

До того ж варто зазначити, що товар був отриманий відповідачем уповноваженою особою, що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 352 від 10.10.2013р.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 8-юр від 04.03.2014р.

21.03.2014р. від відповідача надійшла відповідь на претензію, в якій відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 262 503,36 грн.

Проте, відповідач, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 262 503,36 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками актом взаєморозрахунків за період 01.01.2013р. по 09.02.2014р.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 262 503,36 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 46 330,04 грн. пені.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що нарахування пені ним було здійснене за період з 22.10.2013р. по 17.07.2014р., тобто з перевищенням шестимісячного строку нарахування встановленому п. 6. ст. 232 ГК України.

У зв'язку з чим, суд здійснив власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору за вірний період з 22.10.2013р. по 22.04.2014р. та встановив, що розмір пені, який підлягає до стягнення складає 17 454,68 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу в порядку п. 5.3. Договору, відповідно до умов якого, за прострочення оплати товару більше 30 днів, яка зазначена у специфікації, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості поставленого товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши розрахунок штрафу та враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 65 625,84 грн. є вірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 262 503,36 грн. боргу, 17 454,68 грн. пені та 65 625,84 грн. штрафу. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Тракторна, 11-А, код ЄДРПОУ 32117216) на користь Приватного підприємства «Львівметалпласт» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321, код ЄДРПОУ 36248365) - 262 503 (двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот три) грн. 36 коп. боргу, 17 454 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 68 коп. пені, 65 625 (шістдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 84 коп. штрафу та 6911 (шість тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 68 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 04.12.2014р.

Суддя О.В. Щоткін