Рішення

від 03.12.2014 по справі 922/4770/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р.Справа № 922/4770/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Світ рамок", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенета", м. Харків про стягнення 53340,55 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Світ рамок" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенета", в якій позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №1709/12 у сумі 44660,00 грн., пеню у сумі 3462,08 грн., інфляційні втрати у сумі 4080,23 грн., 3% річних у сумі 1138,24 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 10 листопада 2014 року заяву про розгляд справи без участі позивача за вх.№39544, в якій позивач повідомив, що вимоги ухвали суду від 29.10.14 р. ним виконані, надані докази на підтвердження позовних вимог, тому позивач просить справу розглядати за відсутності його представника, яка була прийнята судом до розгляду.

02 грудня позивач повторно направив до суду заяву (телеграму) про розгляд справи за відсутністю представника позивача, у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання, яка судом задоволена.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 10 листопада 2014 року відзив на позовну заяву, в якій вказав, що не згоден із розрахунком позивача заборгованості, яка є у відповідача, а саме по бухгалтерським документам відповідача числиться заборгованість у розмірі 43 310,00 грн., що є сумою менш ніж заявлена позивачем, тому у зв'язку із завищенням суми основного боргу позивачем не вірно здійснений розрахунок штрафних санкцій у вигляді інфляційних витрат та 3% річних. За таких обставин, відповідач проси відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 1350,00 грн., пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 02 грудня 2014 року клопотання про витребування доказів за вх.№42912, в якій відповідач просить витребувати у позивача оригінали наступних документів: актів виконаних робіт, підписані обома сторонами договору, актів зустрічних звірок, банківські виписки, що підтверджують факт оплати послуг відповідачем.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Відповідно ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Заявником в клопотанні не зазначено обставин, які перешкоджають наданню зазначених у клопотанні документів до суду, тобто заявником клопотання не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи -ст. 34 ГПК України).

Крім того, суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони на іншу сторону чи на третю особу обов'язку щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності -ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 вересня 2012 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1709/12 (далі по тексту - договір), відповідно п.п. 1.1.,1.3. якого, орендодавець зобов'язувався передати орендарю у тимчасове користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 45-А, літ. А-4.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 2.1. договору, приміщення надається в оренду з 17.09.2012 р. по 30.09.2013 р. на підставі акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Після закінчення строку оренди дія договору продовжується підписанням додаткової угоди до договору.

На виконання умов цього договору, сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, а 24.09.2013 р. укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої строк оренди продовжено до 30.09.2014 р.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з умовами п.п. 5.1., 5.3. договору, загальний розмір орендної плати за місяць становить 4 700,00 грн. без ПДВ. орендар зобов'язався сплачувати орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця у термін до 10 числа поточного місяця, за який нараховується орендна плата.

Однак, всупереч зазначеному у п. 5.3. договору, орендна плата позивачу надходила не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого 02.07.2014 р. Договір був достроково розірваний, а сторони підписали Акт прийому-передачі нежитлового приміщення з тимчасового користування Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи за весь строк перебування нежитлового приміщення в оренді відповідача, він мав сплатити позивачу суму у розмірі 99 337,97 грн., але оплатив лише частково у розмірі 54737,97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, акти прийому - передачі та банківськими виписками, унаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 44660,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 44600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 44660,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 3462,08 грн., інфляційні втрати у сумі 4080,23 грн. та 3% річних у сумі 1138,24 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.4. розділу 5 договору оренди, у разі прострочення сплати орендної плати орендодавець вправі стягнути з орендаря заборгованість, що виникла у встановленому чинним законодавством порядку, а також вправі вимагати від орендаря сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенета" (61002, м. Харків, вул. Революції, буд 5, ідентифікаційний код 32134996) на користь Приватного підприємства "Світ рамок" (03146, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 11, кв. 60, ідентифікаційний код: 31168249) заборгованість у розмірі 44660,00 грн., пеню у сумі 3462,08 грн., інфляційні втрати у сумі 4080,23 грн., 3% річних у сумі 1138,24 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний