Ухвала

від 02.12.2014 по справі 826/3312/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3312/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Грабовської І.В. Зубенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 № 0000694020.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 30.12.2013 № 0000694020.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 03.12.2013 по 05.12.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Данон» (код ЄДРПОУ 25384846) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Пріоритет-Плюс» (код ЄДРПОУ 32660852) за період з 01.03.2013 по 31.03.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 64 860,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 12.12.2013 № 1468/40-20/25384846 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 № 0000694020, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81 075,00 грн. у тому числі: 64 860,00 грн. - основний платіж та 16 215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників протиправним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данон» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Плюс» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт з маркетингових досліджень від 28.01.2013 №МД-02/13, відповідно до якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується проводити маркетингове дослідження на тему «Моніторинг та обробка даних продаж роздрібної торгівлі» на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до нього.

Конкретні умови надання послуг та вартість послуг відповідно до п. 1.2 та 4.1 договору, погоджуються у додатках. До договору сторони підписали додаток 1, яким погодили обсяг послуг.

Результати маркетингових досліджень, замовлених у ТОВ «Пріоритет-Плюс» необхідні ТОВ «Данон» для отримання даних для аналізу ефективної діяльності ТОВ «Данон» у сфері торгівлі молочними продуктами та прийняття тактичних та стратегічних рішень.

На виконання зобов'язань, погоджених сторонами у додатку 1 від 29.01.2013 до договору, ТОВ «Пріоритет-Плюс» було проведено для ТОВ «Данон» маркетингові дослідження за період січень-грудень 2012 року на загальну суму 389 160,00 грн., в т.ч. ПДВ 64 860,00 грн., а саме:

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «йогурт питний» та «йогурт ложковий/густий», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13017 від 01.03.2013;

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «десерти сирні/йогуртові», «молочні продукти для дітей», «молочні десерти» та «напої на базі сироватки», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13018 від 01.03.2013;

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «сметана» та «вершки», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13015 від 01.03.2013;

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «молоко» та «масло вершкове», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13012 від 01.03.2013;

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «сир кисломолочний», «сирні маси», «зернистий сир» та «сирки в глазурі», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13014 від 01.03.2013;

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «кефір», «закваска», «ряжанка» та «простокваша», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13013 від 01.03.2013;

- проведення маркетингового дослідження по категоріях «плавлені сирки», «сироватка» та «айран» і т.п., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № МД-13016 від 01.03.2013.

За фактом надання послуг сторонами було підписано зазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт. Результати наданих послуг оформлені у звітах з моніторингу мереженої роздрібної торгівлі за період січень-грудень 2012 року, які додані до кожного акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Крім цього, на виконання п. 1.3 договору, яким передбачено, що ТОВ «Пріоритет-Плюс» передає ТОВ «Данон» звіт у форматі Microsoft Excel та масив даних у форматі Microsoft Excel у строки, обумовлені у відповідних додатках до даного договору, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору, ТОВ «Пріоритет-Плюс» надало ТОВ «Данон» відповідний звіт та масив даних на електронному носії у форматі Microsoft Excel.

Сума податкового кредиту в розмірі 64 860,00 грн. підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Факт надання податкових накладних до перевірки підтверджено актом перевірки (стор. 8 акту). Жодних зауважень до оформлення податкових накладних відповідачем не надано.

Таким чином, ТОВ «Данон» дотримано всі вимоги податкового законодавства для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість у складі вартості послуг, придбаних у ТОВ «Пріоритет-Плюс».

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на висновки, викладені в акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2013 № 8/22.3-17/32660852 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пріоритет-Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2013 по 31.03.2013».

Так, згідно зазначеного акту встановлено, що укладені ТОВ «Пріоритет-Плюс» правочини є нікчемними, отже, останні не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено нікчемності господарських операцій позивача з ТОВ «Пріоритет-Плюс».

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагента позивача було зареєстровано як юридичну особу та платника податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Крім цього, позивачем надано до суду листування із ТОВ «Пріоритет-Плюс» (лист від 18.12.2013 № 23/13), в якому контрагент позивача повідомляє, що ТОВ «Пріоритет-Плюс» працює за зареєстрованою адресою, телефони керівництва не змінювались, декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року подавалась своєчасно, а на вимогу органу державної податкової служби були надані первинні документи, що підтверджують факт реальності господарських взаємовідносин із позивачем.

Також, позивачем надано копії електронних квитанцій, що свідчать про подання ТОВ «Пріоритет-Плюс» декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року (термін подачі 18.04.2013) та сплату податкового зобов'язання із податку на додану вартість за березень 2013 року (платіжне доручення від 25.04.2013 № 588).

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Пріоритет-Плюс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірного правочину, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2013 № 0000694020, яке підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.12.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.