Постанова

від 16.03.2009 по справі 16/646-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/646-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2009 р.                                                           Справа № 16/646-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Кучменко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 322С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 08.01.2009 року по справі № 16/646-08

за позовом ТОВ "Копі-Центр", м. Полтава

до ВАТ "Сумисортнасіннєовоч", м. Суми

про стягнення 4192,65 грн. -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 2063,53 грн. –інфляційних втрат, 384,00 грн. –3% річних та 1745,12 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.01.2009 р. по справі № 16/646-08 (суддя Моїсеєнко В.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сторонами не укладалося ніякого договору в письмовій формі, в рамках якого була б передбачена відповідальність відповідача перед позивачем у вигляді сплати пені; що оскільки позивачем, в т.ч. у надісланій ним претензії, не було встановлено строку виконання відповідачем свого зобов'язання, останній в даному випадку не може вважатися таким, що порушив грошове зобов'язання та ін.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Свою скаргу позивач обґрунтовує зокрема тим, що господарський суд при винесенні рішення не взяв до уваги той факт, що існування договірних правовідносин відповідачем фактично визнано, і вказане, на думку позивача, підтверджується оплатою відповідача за поставлену продукцію відповідно до рахунків-фактур, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Що стосується вимог про стягнення інфляційних та трьох процентів річних, то на думку позивача, суд також безпідставно відмовив у їх задоволенні, оскільки з урахуванням вимог ст.ст. 530, 692 ЦК України оплату відповідач, на думку позивача, повинен був здійснити негайно виставлення позивачем рахунків, не чекаючи будь-яких вимог, оскільки момент видачі товаророзпорядчих документів співпадає з моментом передачі товару. Через несплату та порушення вказаних положень закону позивач, на його думку, мав повне право вважати це як прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання та нараховувати до стягнення інфляційні та річні.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неприбуття представника не повідомив.

Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 2063 грн. 53 коп., 3% річних в сумі 384 грн. та пені в сумі 1745 грн.12 коп. позивач посилається на те, що він відповідно до усної домовленості в грудні 2006 року та на протязі лютого - квітня 2007 р. здійснив продаж відповідачу друкованої продукції на суму 27435 грн.96 коп.

Станом на 31.07.2008 р. борг відповідача перед позивачем становив 7291 грн. 96 коп. 01.08.2008 р. позивач направив відповідачу претензію № 15 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 7291 грн.96 коп. та штрафні санкції в розмірі 3829 грн.84 коп.

Як зазначає позивач, у відповідь на претензію відповідач 19.09.2008 р. відповідач перерахував позивачу 2291 грн.96 коп. коштів , а також 21.09.2008р. та 03.10.2008р. перерахував відповідно 3000 грн. та 2000 грн. коштів, що підтверджено наданими до справи доказами.

Тобто, на вимогу позивача, відповідачем була проведена оплата за отриману продукцію (товар).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що сторонами не укладалося ніякого договору в письмовій формі, в рамках якого була б передбачена відповідальність відповідача перед позивачем у вигляді сплати пені; що оскільки позивачем, в т.ч. у надісланій ним претензії, не було встановлено строку виконання відповідачем свого зобов'язання, останній в даному випадку не може вважатися таким, що порушив грошове зобов'язання та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору.  При цьому їх  розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій  сумі, або  у  відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості  товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що не між сторонами не досягалася будь-яких письмових домовленостей щодо накладення на відповідача відповідальності за порушення ним грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені за порушення грошового зобов'язання, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову в даній частині є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що позивачем не було встановлено відповідачу фактичного строку (терміну) виконання зобов'язання щодо оплати друкованої продукції. Вказане зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення інфляційних та річних.

Посилання позивача (скаржника) на вимоги ст. 692 ЦК України, не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського, оскільки ч. 1 зазначеної статті не передбачає обов'язку негайної сплати боржником заборгованості відразу після отримання товару. Тобто зазначеною нормою передбачений обов'язок боржника оплати товару, але не встановлений строк в межах якого даний обов'язок повинен бути виконаний боржником.

Крім того, позивачем не доведено суду, що при виконанні усного правочину, сторони не могли досягти згоди про продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу відповідно до ст. ст. 694 –695 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 08.01.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим, підстави для його скасування або зміни в даному випадку відсутні.

Таким чином, керуючись ст. ст.530, 625, 692-695 ЦК України, ст. ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. ст. 104-105 ГПК України, судова колегія, –

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 08.01.2009 року по справі № 16/646-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Повний текст постанови підписаний 16.03.2009 року

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.