Постанова

від 16.03.2009 по справі 14/734-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/734-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2009 р.                                                           Справа № 14/734-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 326С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 26.01.09 по справі № 14/734-08

за позовом ТОВ "Будмех", м. Суми

до  ТОВ "Східно-будівельне об'єднання", м. Суми

про стягнення 33735,30 грн. -

встановила:

В листопаді 2008 р. позивач –ТОВ „Будмех”, м. Суми, звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „Східно-будівельне об'єднання”, м. Суми 29075,02 грн. заборгованості, 13374,20 грн. штрафних санкцій, 1540,57 грн. інфляційних, 24,13 грн. річних, 8,28 грн. витрат пов'язаних з направленням претензії, та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в рамках укладеного між сторонами договору № 19 від 03.07.08 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.01.09 р. (суддя Миропольський С.О.) по справі № 14/734-08 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто  29075,02 грн. боргу, 13374,20 грн. штрафних санкцій, 1540,57 грн. інфляційних, 24,13 грн. річних, 440,13 грн. держмита та 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позову про стягнення 8,28 грн. витрат пов'язаних з направленням претензії відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в рамках укладеного між сторонами договору № 19 від 03.07.08 р.; що штрафні санкцій, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України; що позов в частині витрат пов'язаних з направленням претензії не підлягає задоволенню, оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів відправлення відповідачу вказаної претензії та ін.

Відповідач з рішенням в частині стягнення з нього штрафних санкцій не погоджується, вважає рішення в означеній частині незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в цій частині скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій в сумі 11615,36 грн., а в іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що рішення в частині стягнення штрафних санкцій суперечить вимогам ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. При цьому відповідач зокрема зазначає, що з урахуванням розміру заборгованості та вказаних положень закону розмір пені, яка в даному випадку підлягає стягненню з нього як сторони, яка порушила грошове зобов'язання, повинна становити 1758,84 грн., і зі стягненням вказаного розміру пені він погоджується та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ст. 551 ЦК України встановлено право сторін встановлювати розмір неустойки в розмірі, більше ніж передбачено чинним законодавством України, і саме цим правом сторони скористалися укладаючи спірний договір та ін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, надав до суду заяву в якій просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день, в зв'язку з неможливістю прибуття його представника на дане судове засідання.

Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, на підтвердження обставин, викладених в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу, а відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 03.07.2008 р. між сторонами укладено договір № 19, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу автотранспортні послуги, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість на умовах, зазначених даним договором.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору, оплата за надані послуги здійснюється по передплаті після підписання договору або після надання послуг, оформлення актів прийому-передачі (надання послуг), рахунків на виконані роботи, в термін 10 днів.

Відповідно до підписаного сторонами 29.09.08 р. акту виконаних робіт № ОУ-0000463 від 28.08.2008 р., позивач на виконання умов вказаного договору надав відповідачу послуги на загальну суму 29075,02 грн. (з урахуванням ПДВ), однак відповідач у встановлений договором термін оплату вартості наданих послуг не здійснив, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилася заборгованість в вищезазначеній сумі, з вимогами про стягнення якої, а також штрафних санкцій інфляційних, річних та витрат пов'язаних з розглядом справи, позивач звернувся до господарського суду.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в рамках укладеного між сторонами договору № 19 від 03.07.08 р.; що штрафні санкцій, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України; що позов в частині витрат пов'язаних з направленням претензії не підлягає задоволенню, оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів відправлення відповідачу вказаної претензії та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд неправильно дійшов висновку щодо розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає зміні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості за надані позивачем послуги, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29075,02 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача  1540,57 грн. інфляційних та 24,13 грн. річних.

Разом з тим, помилковими є висновки господарського суду щодо розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення останнім грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчить спірний договір, п. 4.3 сторони обумовили відповідальність відповідача за порушення ним свого зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг у вигляді сплати пені в розмірі 0,5 % від простроченої по оплаті суми за кожен день прострочення. Керуючись зазначеним пунктом договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 13374,20 грн.

Однак, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням викладеного, а також того, що термін прострочення відповідачем свого зобов'язання становить 92 дні, що облікова ставка НБУ в період прострочення становила 12 %, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1758,84 грн.

Таким чином, рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11615,36 грн. пені, нарахованої останнім понад встановлений законом розмір, підлягає скасуванню, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено право сторін встановлювати в договорі розмір пені вищий ніж передбачено законом, оскільки даною нормою передбачено право сторін встановлювати розмір пені за порушення грошового зобов'язання на свій розсуд, проте, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, в т.ч. і за рішенням суду.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.01.09 р. по справі № 14/734-08 змінити.

В частині стягнення 11615,36 грн. штрафних санкцій рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 16.03.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.