Рішення

від 29.06.2006 по справі 8/192-20/157/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/192-20/157/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.06                                                                                        Справа №  8/192-20/157/06

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом Малого підприємства інвалідів “Вікторія” Всеукраїнської організації  інвалідів “Союз організацій інвалідів України”, Київська область, м. Березань  

До Приватного виробничого підприємства “Пилява”, м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство фірма “Укргазбуд” в особі Управління механізації будівництва № 17, Київська область, м. Бориспіль

про стягнення суми 506500,36 грн. основного боргу, суми 39590,26 грн. річних відсотків, суми 147707,04 грн. втрат від інфляції грошових коштів

                                                                                                          Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –       Стрижак О.В. (довіреність № 5 від 01.09.2005р.);  

Від відповідача –   Щепілова Н.В. (довіреність № 3 від 24.05.2006р.),

                                  Поріченський П.В. (довіреність  № 4 від 24.05.2006р.);

Від третьої особи –Стрижак О.В. (довіреність № 250 від 05.06.2006р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.08.2005р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного виробничого підприємства “Пилява” про стягнення суми 506500 грн. 36 коп. основного боргу, 147707 грн. 04 коп. –інфляційних, 39590 грн. 26 коп. –3% річних на підставі договору оренди №53 від 16.11.2001р. і додаткових угод до нього та договору №1 від 15.07.2005р. про уступку права вимоги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.10.2005р. у справі №8/192 у позові відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2005р. зазначене рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2006р. рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2005р. у справі №8/192 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду запорізької області.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 435 від 04.05.2006р. справа № 8/192 за позовом Малого підприємства інвалідів “Вікторія” Всеукраїнської організації  інвалідів “Союз організацій інвалідів України”, Київська область, м. Березань, до Приватного виробничого підприємства “Пилява”, м. Запоріжжя, про стягнення суми  передана на розгляд судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою суду від 05.05.2006р. справа прийнята до розгляду, справі присвоєно № 8/192-20/157/06, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство фірма “Укргазбуд” в особі Управління механізації будівництва № 17, Київська область, м. Бориспіль, судове засідання призначено на 25.05.2006р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.06.2006р., потім –на 29.06.2006р.  

29.06.2006р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглядається позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 506500,36 грн. основного боргу за договором оренди № 53 від 16.11.2001р., суми 147707,04 грн. втрат від інфляції, суми 39590,26 грн. –3 % річних.

У судовому засіданні 25.05.2006р. позивач надав уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1174116,80 грн. (сума 849578 грн. –основний борг, сума 324538,80 втрати від інфляції) та 87983,69 грн.-3% річних, всього –1262100,49 грн.  

У судовому засіданні 15.06.2006р. позивач знову надав заяву про уточнення позовних вимог,  в якій зазначив, що розрахунок інфляції та річних за час затримки повинен провадитись з 12.02.2003р., а тому відповідач повинен сплатити позивачу борг з урахуванням інфляції в сумі  1161373,10 грн. (сума 849578 грн. –основний борг, сума 311795,10 втрати від інфляції) та 85050 грн.-3% річних за період з 12.02.2003р. по 15.06.2006р.

У порядку ст. 22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми  боргу з урахуванням інфляції в сумі  1161373,10 грн. (сума 849578 грн. –основний борг, сума 311795,10 втрати від інфляції) та 85050 грн.-3% річних за період з 12.02.2003р. по 15.06.2006р.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 15.07.2005 р. уклав з Управлінням механізації будівництва № 17 акціонерного товариства  фірма “Укргазбуд” договір № 1 про уступку права вимоги заборгованості від ПП “Пилява”, що виникла з договору оренди № 53 від 16.11.2001р. За вказаним договором оренди, укладеним з Управлінням механізації будівництва № 17 АТФ “Укргазбуд”, відповідач прийняв в оренду бульдозер Д-355 та екскаватори КАТО в кількості 4 шт. Відповідно до додаткової угоди № 3, укладеної 20.05.2002р. до договору оренди № 53 від 16.11.2001р., орендна плата узгоджена в розмірі 21000 грн. за бульдозер та 18000 грн. за екскаватор, строк дії договору визначено по 31.12.2002 р. Як вказує позивач, внаслідок невиконання боржником своїх зобов'язань за договором оренди первісний кредитор звернувся до ПВП “Пилява” з листом від 17.09.2002р. № 698 - вимогою про розірвання договору та повернення орендованого майна. ПП “Пилява” у відповіді на лист від 20.09.2002р. не погодилося розірвати договір та гарантувало  виконати зобов'язання на протязі трьох місяців. 12.02.2003р. первісний кредитор направив претензію №155, просив сплатити орендну плату у сумі 506500 грн.36 коп. В обумовлений строк відповідач зобов'язання по сплаті орендних платежів не виконав, внаслідок чого основний борг перед новим кредитором складає 849578 грн. Просить позов задовольнити (з урахуванням уточнення) на підставі ст. 161 ЦК УРСР, ст.ст. 512-519, 625, 632 ЦК України.      

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, у відзиві на позов вказує, що зобов'язання по договору оренди перед УМБ-17 АТФ “Укргазбуд” виконав у повному обсязі та заборгованості з орендних платежів не має. Згідно з п. 3.2 договору оренди від 16.11.2001р. № 53 оплата повинна здійснюватися на протязі 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт по закінченню місяця, в якому було надано послуги по оренді, виходячи з фактично відпрацьованого механізмами часу. За час дії договору оренди сім актів виконаних робіт було належним чином оформлено та підписано уповноваженими представниками сторін загальною вартістю 273631,25 грн. Крім того, п. 3.1 договору оренди передбачено вартість перебазування механізмів у сумі 7046 грн., вказану суму було перераховано на розрахунковий рахунок УМС-17 АТФ “ “Укргазбуд”. Як вказує відповідач, станом на 01.01.2003 р. сторонами договору оренди № 53 від 16.11.2001 р. підписано акт звірення розрахунків, який свідчить що заборгованість з орендних платежів за вказаним договором оренди відсутня. Також у доповненні на відзив (заперечення на позов) від 25.05.2006р.  зазначив, що в спірному договорі передбачено, що сторони підписують акти виконаних робіт. Для самостійного використання (оренди) будівельної техніки відповідач повинен був би мати водіїв. Проте сторони домовились, що водіїв надає третя особа. Плата за використання будівельної техніки розраховується, виходячи з експлуатації за 24 робочих дні по 8 годин роботи, тобто договором встановлена ціна за годину виконаних робіт. Таким чином, спірний договір є договором підряду (а не майнового найму (оренди)), по якому оплата нарахована, виходячи з фактично виконаних робіт. Розрахунок боргу, зроблений позивачем виходячи з положень договору оренди, є необґрунтованим. Просить у позові відмовити.

Третя особа у справі  підтримує позовні вимоги в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно з умовами договору оренди від 16.11.2001р. № 53 орендна плата за передані механізми була нарахована відповідачу за серпень-грудень 2002р., виходячи з умов цього договору та додаткових угод до нього. Розмір орендної плати становив 21000 грн. в місяць за бульдозер Д-355 та 1800 грн. за один екскаватор КАТО, Підписати направлені управлінням акти виконаних робіт за спірний період відповідач відмовився, причин відмови не вказав, чим в односторонньому порядку звільнив себе від виконання зобов'язань по оплаті. Відповідач не надав суду актів погоджених сторонами по договору, що орендовані механізми не використовувались по вині орендодавця –УМБ-17, а такими причинами можуть бути лише капітальний ремонт механізму, або відсутність на роботі працівників управління, що знаходились у відповідача у відрядженні. Таких актів відповідач надати не може, оскільки вказані причини взагалі не виникали. Те, що відповідач не міг задіяти орендовані механізми, не звільняє його від виконання зобов'язання вносити щомісячно обумовлену  договором орендну плату.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до  п.1.1 договору  № 1 від 15.07.2005р. УМБ № 17 АТФ “Укргазбуд” (первісний кредитор, третя особа) на підставі ст.ст.  512-519 ЦК України відступив, а МПІ “Вікторія” (новий кредитор, позивач) прийняв право вимоги основного боргу з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми від Приватно-виробничого підприємства “Пилява”, що виникли з договору від 16.11.2001 р. № 53 та додаткових угод зданих в оренду механізмів.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору № 53, укладеного 16.11.2001 р. УМБ-17 АТФ “Укргазбуд” та ПВП “Пилява” (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що ПВП “Пилява” в строк до 31 грудня 2002 р. користується наданим майном та сплачує за це орендні платежі. Предметом цього договору була передача в орендне користування бульдозера Д-355.

Пунктом 3.2 договору № 53 передбачено, що орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця впродовж 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт по закінченню місяця, в якому було надано послуги.

З урахуванням додаткової угоди  № 1 від 16.11.2001р. до цього договору,  орендна плата за користування цією технікою  складала 21000 грн.  щомісячно, в т.ч. ПДВ.(24 робочих дні по 8 годин).  

Додатком № 1 від 14.12.2001р. до договору оренди № 53 від 16.11.2001р. сторони погодили передачу в орендне користування додатково чотирьох екскаваторів КАТО на умовах цього договору. Оплата –18000 грн. щомісячно, в т.ч. ПДВ.(24 робочих дні по 8 годин). Вартість перебазування визначається по факту і сплачується додатково.  

Листом від 25.03.2004р. №71 Акціонерне товариство фірма “Укргазбуд” підтвердила дійсність цього договору, оскільки Управління механізації будівництва № 17 АТФ “Укргазбуд” діє на підставі Положення, при укладенні договору не мало статусу юридичної особи.

У зв'язку з заборгованістю з орендних платежів за договором оренди № № 53 від 16.11.2001р. УМБ № 17 АТФ “Укргазбуд”, як орендодавцем, 12..02.2003р. заявлена претензія щодо сплати заборгованості в сумі  506500 грн. 36 коп., на яку відповідач не надав відповіді, відхилив.

Проаналізувавши норми  законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, суд  знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ст.ст.4,151 ЦК УРСР, який був чинним на час укладення  угоди між УМБ № 17 АТФ “Укргазбуд” та ПВП “Пилява”, договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 256 ЦК УРСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Згідно з ст.265 цього Кодексу наймач зобов'язаний:1) своєчасно вносити плату за користування майном; 2) користуватися майном відповідно до договору і призначення майна; 3) підтримувати найняте майно у справному стані; 4) провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором; 5) при припиненні договору найму-повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або стані, обумовленому договором. Крім того, ст.267 ЦК УРСР було передбачено, що здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.  

Із аналізу наведеного законодавства та умов договору № № 53 від 16.11.2001р. слідує, що цей договір за своїм змістом є договором найму (оренди). При цьому ст.4 ЦК УРСР було передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, розмір орендної плати є договірною величиною. При укладенні договору   № 53 від 16.11.2001р. сторони погодили суму платежів за користування переданим в оренду майном (будівельними механізмами), що визначено в п. 3.1 договору  та доповненнями до нього.

Однак, у п. 3.2 договору сторони передбачили відкладальну обставину, лише з настанням якої повинні проводитись ці платежі. Такою обставиною сторони визначили наявність двосторонніх актів сторін за договором оренди щодо щомісячного об'єму виконаних робіт, в якому надавались послуги по оренді.    

Суд знаходить, що вказані дії сторін суперечать змісту ст. 61 ЦК УРСР, яка передбачає   можливість укладення угод  під відкладальною умовою в цілому, а не її частини. При цьому суд враховує, що відповідно до ст.60 ЦК УРСР недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

Із матеріалів справи слідує, що на протязі дії договору оренди відповідач проводив розрахунки з позивачем  за орендовану техніку, але в сумах, за твердженням позивача, менших, ніж передбачено договором. Факт сплати підтверджується, зокрема наданими  платіжними дорученнями. При цьому суд звертає увагу, що в платіжних дорученнях є посилання на договір №53 від 16.11.2001р.,  зазначено призначення платежу: “за оренду механізмів”, однак відсутнє посилання на акти виконаних робіт, період, за який сплачуються кошти.

На пропозицію суду надати інші докази, які маються у сторін щодо належного виконання ними своїх зобов'язань за договором, сторони та третя особа пояснили, що інших доказів, у тому числі щодо сплати за договором  № 53 від 16.11.2001р., немає. У зв'язку з цим суд  при вирішенні спору на підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України оцінює наявні у справі докази в їх сукупності.

При цьому, крім вищенаведеного, вирішуючи спір, суд враховує також наступне. Відповідно до ст.ст.161,162 ЦК УРСР, який був чинний на момент виникнення правовідносин сторін, ст.ст.525,526 ЦК України, який чинний на момент розгляду справи,  зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання  і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Як слідує із претензії №155 від 12.02.2003р. на суму 506 500 грн. 36 коп.,  підписаної керівником орендодавця, отримання якої відповідачем  визнано в судовому засіданні (т.1 а.с.22), на час її направлення за відповідачем рахувалась заборгованість по орендній платі: за липень 120 125,12 грн.; за серпень –120 125,12 грн.; за вересень 116 250 грн.; за жовтень 60 000 грн.; за листопад 45 000 грн.; за грудень 45 000 грн, а всього 506 500,36 грн., яку третя особа (орендодавець) запропонувала сплатити, та разом з цією претензією направлялись акти виконаних робіт за липень –грудень 2002р. У претензії також зазначено, що не прийняті доводи відповідача, що механізми, які орендувались в ці місяці, не були завантажені роботою в повному обсязі і тому орендна плата підлягає зменшенню, оскільки договір заключався на оренду механізмів, а не на виконання робіт. Простої мали місце з вини орендаря, а тому орендна плата повинна бути внесена в повній сумі.

Таким чином, орендодавець визнав, що станом на 12.02.2003р. заборгованість за договором оренди складає 506 500 грн.36 коп., а не суму 849 578 грн., як заявив позивач.

Договір №1 про уступку права вимоги від 15.07.2005р. передбачає, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги основного боргу з урахуванням інфляції та 3-х відсотків річних від простроченої суми. Згідно з ст.514 ЦК України, яким керувалися первісний та новий кредитор при укладання договору від 15.07.2005р., до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, суд  вважає, що сума основного боргу, заявлена позивачем у розмірі 849 578 грн., є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 266 ЦК УРСР наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо  через  обставини,  за  які  він  не  відповідає,  можливість передбаченого  договором  користування  найнятим  майном    істотно зменшилась.

Із матеріалів справи, пояснень представників сторін та третьої особи вбачається, що на переданих в оренду екскаваторах та бульдозеру працювали механізатори орендодавця (третьої особи). Із листа відповідача вих.№320/09 від 20.09.2002р. слідує, що за період з травня по серпень 2002р. сталося різке падіння об'ємів робіт, які виконувалися з допомогою екскаваторів, що орендувались.  Мали місце кількаразово поломки механізмів, екскаваторів, були відсутні механізатори екскаваторів. Крім  того, як вбачається з цього листа, актів  виконаних робіт, підписаних третьою особою, мало місце часткове виведення екскаваторів, що орендувалися, із технологічного процесу, тобто повернення їх орендодавцеві. Сторони не надали акти приймання-передачі механізмів, однак у судовому засіданні не заперечили, не спростували факту  поступового, а не одночасного повернення механізмів з оренди. Третя особа (на той час орендодавець) у актах виконаних робіт, підписаних керівником, фактично визнала, що в  період  липень –грудень 2002р.  працювали не всі механізми.

У зв'язку з наведеними обставинами, визначаючи розмір орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача, суд бере до уваги умови договору оренди №53 та додаткових угод до нього, ст.266 ЦК УРСР, претензію №155 від 12.02.2003р.,акти виконаних робіт, як підписані сторонами, так і підписані в односторонньому порядку орендодавцем. При цьому, суд вважає, що передбачені умовами договору акти виконаних робіт фактично, у разі їх підписання сторонами договору  в особі уповноважених представників, а саме - керівників,  на підставі ст.266 ЦК УРСР є угодою (домовленістю) сторін щодо розміру орендної плати в конкретний період (місяць).  

            Даний висновок слідує із актів, зокрема, №11 від 02.11.2002р. (екскаватор КАТО зав.№150404 – 18,00 машинно - змін, сума з ПДВ 13 500 грн., а не 18 000 грн..); №6 від 31.05.2002р. (бульдозер Д-355-13,7 машинно–змін, сума з ПДВ -11987,50 грн., а не 21 000 грн.).

          На цих же підставах, оскільки  акти виконаних робіт, які  не підписані відповідачем, тобто не погоджені, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача суми орендної плати, яка перевищує плату, встановлену договором оренди, а саме: 23 250,00 грн. за 1 екскаватор, 27 125,12 грн.- за бульдозер (акти №№8,911), 22500,00 грн. за екскаватор, 26250,12 за бульдозер (акти №№ 10,12), суд вважає, що підлягає сплаті в цій частині сума відповідно до умов договору. Разом з тим, суд враховує ці акти, підписані керівником орендодавця,  як  доказ, що в цей період у користуванні відповідача за погодженням з орендодавцем перебували не всі механізми, і в певні періоди орендодавець погодився на зменшення орендної плати.    

          Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню сума 420 000 грн. (липень-93000 грн., серпень –93000 грн., вересень –93000 грн., жовтень 60000 грн.(претензія), листопад –45000 грн. (претензія), грудень –36 000 грн.).

          Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР, ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань, суд вважає  вимоги позивача щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних такими, що підлягають  задоволенню, однак частково, враховуючи, що суд стягує з відповідача суму 420000 грн. У зв'язку з цим, в зазначений позивачем період  на підставі наведених норм з відповідача також підлягає стягненню сума  150693 грн.47 коп. інфляційних втрат, сума  42 046 грн. 03 коп. –3 % річних.

           Заперечення відповідача спростовуються на підставах, наведених вище, а також у зв'язку з наступним.

           Згідно з ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.332, 334 ЦК УРСР  за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов”язується  прийняти й оплатити виконану роботу. На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис.  

            Відповідач не надав доказів  наявності кошторису, не обґрунтував яке завдання він, як замовник, надавав підрядчику, виконання якої роботи було, на його думку, предметом договору підряду. Із листа відповідача вих.№320/09 від 20.09.2002р. вбачається, що не йому, а саме він надавав послуги з допомогою механізмів, що орендувалися (як зазначено в листі, ТОВ “Центр Агро ресурс”, ТОВ “Алмекс”, ТОВ “Альянс ЛТД Ко”, ТОВ “Феол”).

Посилання відповідача на акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2003р., яким підтверджена заборгованість на користь відповідача, судом не береться до уваги на наступних підставах. Як слідує із акту звірки (т.1 а.с.430), він підписаний від УМБ-17 АТФ “Укргазбуд” бухгалтером, від ПП “Пилява”- бухгалтером –заступником Генерального директора по фінансовим питанням. Акт звірки  бухгалтерів  є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють  бухгалтерський  облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких  зобов'язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками, платіжними вимогами –дорученнями тощо. Таким чином, у даному випадку, акт звірки не може бути використаний як письмова форма визнання відсутності боргу відповідача, оскільки підпис бухгалтера за своєю правовою природою може підтверджувати лише достовірність даних бухгалтерського обліку (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”). Відповідач не надав суду доказів, що особи, які підписали акт звірки станом на 01.01.2003р., були додатково наділені відповідними цивільно-правовими повноваженнями на підставі установчих документів і виданих на їх основі відповідних наказів, або виступали як представники підприємств  на підставі відповідної довіреності. Даний акт звірки був направлений секретарем-референтом відповідача (т.1 а.с.19).

Доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором №53 від  16.11.2001р. відповідач не надав.

Згідно з ст.ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

            Керуючись  ст. ст. 44, 46, 49,  82 –85 Господарського процесуального кодексу України,    суд

ВИРІШИВ :

Позов  задовольнити частково.        

             Стягнути з Приватного виробничого підприємства “Пилява” (69027, м. Запоріжжя, вул.Островського, 20, код ЄДРПОУ 30651029, р/р 26008301220600 у філії Лівобережне відділення ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313786) на користь Малого підприємства інвалідів “Вікторія” Всеукраїнської організації  інвалідів “Союз організацій інвалідів України” (07540, Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе, 27, код ЄДРПОУ 23572549, р/р 26008188, МФО 321789 у філії АППБ “Аваль”, м.Бориспіль) суму 420000,00 грн. основного боргу,  суму 150693 грн. 47 коп. інфляційних втрат, суму 42046 грн.03 коп. –3% річних.

Стягнути з Приватного виробничого підприємства “Пилява” (69027, м. Запоріжжя, вул.Островського, 20, код ЄДРПОУ 30651029, р/р 26008301220600 у філії Лівобережне відділення ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313786) на користь Державного бюджету України  (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: УДК у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 26014130; р/рахунок № 31112095600007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095)  суму 6 127 грн. 40 коп. державного мита.

Стягнути з Приватного виробничого підприємства “Пилява” (69027, м. Запоріжжя, вул.Островського, 20, код ЄДРПОУ 30651029, р/р 26008301220600 у філії Лівобережне відділення ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313786))  на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (м. Київ, вул. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м.Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

 В іншій частині позову відмовити.

           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Л.П. Гандюкова

Рішення  підписано у повному обсязі 10.07.2006 р.