Рішення

від 28.04.2009 по справі 17/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/62

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

    «28 »квітня 2009 року                                                                                 Справа №17/62

За ПОЗОВОМ: Приватного підприємства  "ТехМедео"

  14038, м. Чернігів, вул. Боженка, 106, офіс 7

До ВІДПОВІДАЧА: Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

  14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42

Про стягнення 235504,89 грн.

                                                                                                                         Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Розумкова Н.М. –директор, паспорт.

                        Пінчук Т.Г. –представник, довіреність №1/3 від 03.03.09р.

Від Відповідача: Попудренко О.А. –юрисконсульт, дов.№16/04 від 27.01.09р.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватним підприємством "ТехМедео" заявлено позов до Корпорації  „Чернігівоблагропромбуд” про стягнення 235504,89 грн., в тому числі 177452,20 грн. основного боргу,  33028,70  грн. пені,  2508,70 грн. збитків, три відсотки річних в сумі 4127,79 грн. та 18387  грн. інфляційних.

У судовому засіданні 28.04.09р. представником Позивача надана заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог, в зв`язку зі сплатою 03.04.09р. Відповідачем 30000 грн. основного боргу, згідно якої остаточно Позивач просять стягнути з Відповідача 147452,20 грн. основного боргу,  33028,70  грн. пені,  2508,70 грн. збитків, три відсотки річних в сумі 4127,79 грн. та 18387  грн. інфляційних.

          Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву про зменшення розміру позовних вимог.  

Представником Відповідача надано відзив Відповідача, яким зменшені позовні вимоги  визнано в повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача,  суд,

В С Т А Н О В И В:

          03.10.2005р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір субпідряду №10/8 (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Генпідрядник (Відповідач) передає, а Субпідрядник (Позивач) приймає на себе зобов'язання по виконанню  робіт згідно затвердженої проектної документації, ДБН, ТУ (з матеріалів та механізмами Генпідрядника) по будівництву житлового комплексу з приміщеннями соціально-побутового призначення по вул. Шевченка, 46 в м. Чернігові, а Генпідрядник (Відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити цю роботу.

          Відповідно до п.2.1. Договору, термін дії Договору з 3 жовтня 2005 року до закінчення будівництва комплексу.

          Згідно  п.3.1., п.3.3. Договору, договірна ціна та перелік виконуваних робіт по даному Договору буде визначатися щомісячно по фактично виконаним об'ємам робіт згідно затвердженого порядку визначення виконаних робіт сторонами. Розрахунок за фактично виконані об'єми робіт провадиться щомісячно згідно довідки типової форми КБ-2в (акта виконаних робіт), представленого Субпідрядником Генпідряднику  не пізніше 28 числа звітного місяця. Генпідрядник приймає виконані роботи і підписує ф. КБ-2в не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, після підписання ген підрядної ф. КБ-3..          Відповідно до п.3.4. Договору, Генпідрядник оплачує виконані роботи протягом 10 днів після підписання акту ф. КБ-2в.

          Як зазначено Позивачем у позовній заяві, з моменту укладення  вищезазначеного Договору субпідрядник виконував зобов'язання згідно з укладеним Договором, що підтверджується актом звірки розрахунків та банківською випискою від 12.01.08р. на суму 102294 грн., з якої вбачається, що перехідний борг за виконані роботи у грудні 2007 року сплачений 12.01.08р. Станом на 13.01.08р. заборгованість Генпідрядника перед субпідрядником була погашена повністю.

          Протягом 2008 року Позивачем були виконані роботи на загальну суму 1349732,40грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3:

-          від 31.01.2008р. на суму 3955,20 грн.;

-          від 31.01.2008р. на суму 94358,40 грн.;

-          від 29.02.08р. на суму 77222,40 грн.;

-          від 31.03.08р. на суму 32463,60 грн.;

-          від 31.03.08р. на суму 68287,20 грн.;

-          від 30.04.08р. на суму 91315,20 грн.;

-          від 30.04.08р. на суму 2798,40 грн.;

-          від 30.05.08р. на суму 129879,60 грн.;

-          від 30.06.08р. на суму 18585,60 грн.;

-          від 30.06.08р. на суму 109460,40 грн.;

-          від 31.07.08р. на суму 154335,60 грн.;

-          від 31.08.08р. на суму 97212 грн.;

-          від 31.08.08р. на суму 94370,40 грн.;

-          від 30.09.08р. на суму 202491,60 грн.;

-          від 30.09.08р. на суму 61964,40 грн.;

-          від 31.10.08р. на суму 38852,40 грн.;

-          від 31.10.08р. на суму 72180 грн.

          Відповідач кошти за виконані роботи сплатив частково в розмірі 1172280,20 грн., що підтверджується банківськими виписками.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 177542,20 грн.

          На даний момент, згідно заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, в зв`язку зі сплатою 03.04.09р. Відповідачем 30000 грн. основного боргу сума останнього складає 147452,20 грн.

          Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України:

„За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.”

          Відповідно до ст.875 Цивільного кодексу України:

«1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт  або  виконати  інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а  замовник   зобов'язується   надати   підрядникові   будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію,  якщо цей обов'язок не покладається  на  підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

2. Договір  будівельного  підряду  укладається  на проведення нового   будівництва,    капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків),  споруд,  виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

3. До  договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.»

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 Відповідно до ст. 612  Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Згідно  ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Відповідно до п.5.6. Договору, за невиконання Генпідрядником п.п.3.4.,3.5.,3.6. він сплачує штраф в розмірі 0,5% за кожен день прострочки  від суми затриманого платежу.

Вищевказана санкція в договорі названа штрафом, проте фактично є пенею, оскільки носить характер  нарахування відповідно до кількості днів прострочення, а не одноразового нарахування за правопорушення.

          Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань   врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових  зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543/96-ВР (далі –Закон № 543),  згідно  з  пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом №543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, Позивачем  обґрунтовано нараховано Відповідачу пеню, що обчислена у розмірі  подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня, а саме з 11.07.08р. по 04.03.09р. у розмірі  33028,70 грн.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три процентів річних з простроченої суми.

          На підставі викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача три відсотки річних в сумі 4127,79 грн. за період прострочення 11.07.08р. по 04.03.09р. та 18387,50 грн. інфляційних за період прострочення з вересня 2008 року по грудень 2009 року.

          Також  Позивач просить стягнути збитки у розмірі 2508,70 грн. В обґрунтування даної вимоги Позивач зазначає наступне.

          Відсутність у Субпідрядника коштів на поточному рахунку у ТОВ КБ „Столиця” м.Київ з 28.11.08р. по 03.12.08р. спричинило несвоєчасну сплату ним узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість, граничний термін сплати якого 01.12.08р. Лише 18.12.08р. після надходження коштів від Відповідача, Позивач зміг розрахуватися за податковим зобов'язанням. ДПІ у м. Чернігові  нараховано штраф у розмірі 10% від суми податкового зобов'язання. На підтвердження викладеного  Позивачем надані копії банківських виписок за 04.12.08р., 09.12.08р. ТОВ КБ „Столиця” м.Київ, за 28.11.08р. ЧФ ВАТ „Укрексімбанк”, акту 1852/15-243 від 16.12.08р. перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків, акту від 18.12.08р. №590/10/19-068 перевірки своєчасності подання платіжних доручень на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) ДПІ у м. Чернігові, протоколу ДПІ у м. Чернігові від 18.12.08р. №590 про адміністративне правопорушення, податкового повідомлення-рішення від 24.12.08р. №0033061520/0, яким до Позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2508,70 грн., платіжного доручення №520 від 18.12.08р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України:

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

        Відповідно до ч.ч.1-2 ст.623 Цивільного кодексу України:

1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. ”

Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:

“1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

         3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.”

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.224 Господарського кодексу України:

„Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена  сторона одержала  б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.”

Згідно ч.1 ст.225 Господарського кодексу України:

«До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

·          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     ·          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

      ·          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала збитків,  мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

      ·          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.»

Відповідно до ч.1 ст.229 Господарського кодексу України:

„Учасник господарських відносин  у  разі  порушення   ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні  санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.7 ст.226 Господарського кодексу України:

«Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.»

Відповідно ч.ч.3,4 п.2, ч.ч.2-4 п.6 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”, як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК  України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування  шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови  безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.          

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою  особи,  яка  завдала  шкоду, та збитками  потерпілої сторони є важливим  елементом  доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про  наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою  має  бути  вирішено  судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Згідно ст.42 Господарського кодексу України:

„Підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик   господарська  діяльність, що здійснюється суб'єктами  господарювання  (підприємцями)  з   метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.”

          З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, зокрема і визначення поняття „підприємництво”, суд вважає, що підприємницька діяльність Позивача, в тому числі і в частині надходження коштів за надані послуги, з яких в наступному сплачуються податки, не може бути зведена лише до взаємовідносин з одним контрагентом –Відповідачем.

На підставі вищевказаного, суд доходить висновку, що Позивачем не доведено наявності прямого причинного зв'язку між протиправними діями Відповідача та завданими збитками у вигляді штрафних санкцій в розмірі 2508,70грн., сплачених за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, а тому в позові в цій частині має бути відмовлено.

Відповідач доказів повної та своєчасної оплати за виконані роботи згідно договору, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 147452,20 грн. основного боргу,  33028,70  грн. пені,  4127,79 грн.  – трьох відсотків річних та 18387  грн. інфляційних.

В решті позову, а саме, в частині стягнення 2508,70 грн. збитків в позові має бути відмовлено.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача і, що сума 30000грн основного боргу сплачена Позивачем вже під час розгляду справи, суд доходить висновку, що, відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.22,525, 526, 530, 546-549, 599, 610-612, 623, 625, 631, 837, 875 Цивільного кодексу України, ст.ст.42, 193, 216-218, 224-229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 44, 49, ст.ст.82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42, код 03089986, п/р 2600501761132 у ЧФ ВАТ „Укрексімбанку”, МФО 353649) на користь Приватного підприємства  "ТехМедео" (14038, м. Чернігів, вул. Боженка, 106, офіс 7, код 25571560, п/р 2600700015360 у Чернігівській філії ВАТ „Укрексімбанку”,  МФО 353649) 147452  грн. 20 коп. основного боргу, 33028грн. 70 коп. пені, три відсотки річних в сумі 4127 грн. 79 коп., 18387 грн. 50 коп. інфляційних, 2355 грн. 05 коп. на відшкодування державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                          І.В. Кушнір

28.04.09