Рішення

від 01.06.2009 по справі 10/76 (17/177)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/76 (17/177)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"27" травня 2009 р.                                    Справа № 10/76(17/177)

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб-експорт",  

Юридична адреса: вул. Білопільський шлях, 17, м. Суми,Сумська область,40000

Поштова адреса: вул. Гагаріна, 2, м. Суми, Сумська область, 40030

До відповідача: Приватного підприємства "Агро-Ресурс",  

вул. Рокосовського, 56-А, кв. 35, м. Чернігів, 14000

Предмет спору:  про стягнення  48432,37  грн.

                                                                                                                  Суддя  І.Г.Мурашко

                                                          Представники сторін:

Позивач: Тригубов О.В., довіреність № б/н від 12.05.2008р.

Відповідач: Юрченко Ю.І,  довіреність № 1 від 21.04.2009р.

Відповідач: Федорок Л.П., керівник

    Рішення оголошується після оголошеної 21.05.09р. перерви на підставі ст.77 Господарсько –процесуального кодексу України.

    В судовому засіданні 27.05.09р. на підставі ст..85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

    Представниками сторін подані письмові клопотання про відмову від здійснення фіксації судового розгляду, які задоволено судом.

    Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб-експорт” заявлено позов до Приватного підприємства „Агро-Ресурс” про стягнення 48432,37 грн., в тому числі 36355,00 грн. поворотної фінансової допомоги, 5262,51 грн. процентів за користування позикою, 6169,44 грн. інфляційних збитків, 645,42 грн. - 3% річних.

    Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.09.08р. позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача стягнуто 36355 грн. поворотної фінансової допомоги, 5262 грн. 51 коп. процентів за користування позикою, 6169 грн. 44 коп. інфляційних збитків, 645 грн. 42 коп. - 3% річних.

     Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.08р. зазначене рішення залишено без змін.

     Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009р. скасовано рішення  господарського суду Чернігівської області від 15.09.2008 року та постанову Київського апеляційного  господарського суду  від 17.11.2008 року у справі № 17/177  за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб-експорт” до Приватного підприємства „Агро-Ресурс” про стягнення  48432,37  грн., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

     Ухвалою заступника голови господарського суду Чернігівської області від 30.03.09р. справу передано на новий розгляд судді Мурашко І.Г.

       В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги  № 664  від 29.11.06р. ( далі- Договір № 664 від 29.11.06р.)

      Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав укладення 16.01.07р. між сторонами додаткової  угоди № 1 про зміни та доповнення до договору № 664 від 29.11.06р.(далі-Угода № 1 від 16.01.07р.), згідно з якою позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, а договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до підписання сторонами даної угоди. Відповідач вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 604, 605 Цивільного кодексу України, зобов»язання повернути кошти припинило існування після укладення угоди №1 від 16.01.09р.

     Позивач вважає, що угода №1 від 16.01.07р. про зміни та доповнення до договору №664 від 29.11.06р. за змістом є договором дарування, а тому є нікчемною, у зв'язку з недотриманням сторонами вимог про нотаріальне посвідчення правочину. В доповненнях, наданих позивачем, він зазначив, що за угодою № 1 про зміну і доповнення до договору №664 від 29.11.06р. припинився обов»язок відповідача повертати кошти за договором, але іншого обов»язку не виникало. крім того, прощення 36355,00грн. заборгованості  завдасть шкоди численним кредиторам, сума заборгованості перед якими становить 3062010,21грн., що підтверджується актами інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами № 1 та № 3 від 11.04.08р. в матеріалах справи (а.с.132-134).

      В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про застосування судом вимог п.1,2 ст..83 ГПК України, якщо це буде необхідно для захисту прав та законних інтересів позивача. Клопотання є правом позивача, а тому підлягає задоволенню.

        Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

       29.11.2006р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги  № 664  (далі Договір).

       Згідно п.1.1. Договору, Сторона 1 (Позивач) надає Стороні 2 (Відповідачу) фінансову допомогу за умови повернення, а остання зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений даним Договором термін.

      Відповідно до п.2.1. Договору, розмір фінансової допомоги складає 50000,00 грн.

      Згідно п.3.1. Договору, Сторона 1 надає фінансову допомогу протягом трьох банківських днів після підписання Договору.

       Відповідно до п.п.4.1.-4.2. Договору, строк надання фінансової допомоги складає 1 рік та може бути продовжений або зменшений за угодою сторін.

       За умовами п.п.5.1.-5.2. Договору,  після закінчення  строку, зазначеного в п.4.1. даного Договору, Сторона 2 зобов'язується протягом 5 (п'яти) днів повернути всю суму фінансової допомоги. Фінансова допомога може бути повернута у вигляді грошових коштів, товарів, послуг за угодою сторін.

       Відповідно  до п. 6.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення виконання.

       Згідно з вищезазначеним Договором  Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 36355,00 (тридцять шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн., що підтверджується банківською випискою  та платіжним дорученням №372 від 29.11.06р. в матеріалах справи.

За умовами договору № 664 від 29.11.06р., зазначені кошти Відповідач повинен був повернути Позивачу протягом п'яти днів після закінчення строку, передбаченого договором, тобто через один рік після перерахування коштів, а саме не пізніше 03.12.07р. Проте, грошові кошти Відповідачем не повернено.

     Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

16.01.2007р. між сторонами була укладена угода №1 про зміни та доповнення до договору №664 від 29.11.06р. (а.с.22) , згідно якої позивач надає  відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, а договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до підписання сторонами даної угоди.

На думку суду зобов`язання, що виникли між сторонами по Угоді №1 від 16.01.07р. мають ознаки договору дарування, тобто, до даних правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми глави 55 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статей 717, 718 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі,  в тому числі  гроші  та цінні папери, а також нерухомі речі. При цьому, ч.5 статті 719 Цивільного кодексу України встановлено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а відтак, враховуючі приписи п. 1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 N15-93 та  п. 22.5. статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 N889-IV , зазначена угода № 1 від 16.01.07р. підлягає нотаріальному посвідченню, а за відсутності такого посвідчення, в силу статей 203,215,216,220,719 Цивільного кодексу України, є нікчемною та не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.

Вищий господарський суд України, направляючі справу на новий розгляд Постановою  від 03.03.09р. вказав на те, що судом не враховано односторонню спрямованість зобов»язання в розумінні ст..509 Цивільного кодексу України, нетотожність поняття договору та зобов»язання, яке виникло на підставі такого договору. Зазначено, що зміни та припинення договору не спричиняє безумовну зміну та припинення зобов»язання, що припиняються згідно приписів гл.50 Цивільного кодексу України, зокрема, за  домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання  новим  зобов'язанням  між тими ж сторонами (новація) та прощенням боргу. Вказано на те, що судом не досліджено, чи виникли за змістом додаткової угоди будь-які інші зобов»язання у відповідача замість первісних, чи містить додаткова угода домовленості щодо припинення грошового зобов»язання за Договором № 664 від 29.11.06р. до внесення змін у договір.

     Стаття 111-12 Господарсько-процесуального кодексу України встановлює обов'язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції.  Вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

     Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу ,надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.  Зобов»язання виникають, зокрема, з договорів( п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).      

     Згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені ст..653 цього кодексу, згідно якої у  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються  відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо.  У   разі   розірвання   договору    зобов'язання сторін припиняються.  

       Припинення зобов»язання врегульоване гл.50 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється за домовленістю сторін, зокрема, про заміну первісного зобов»язання новим зобов»язанням між тими ж сторонами (новація).

    Оскільки угода №1 від 16.01.07р як і договір дарування, є односторонньою угодою, то за такою угодою зобов»язання є тільки у позивача, а у відповідача вони взагалі відсутні. Тобто, угодою №1 про зміни та доповнення до договору №664 від 29.11.2006р. сторони не змінили умови первісного зобов`язання по договору новим зобов»язанням , а значить новації не відбулось.

    Згідно ст. 605 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється також внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов»язків,  якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Однак прощення боргу навпаки не передбачає зміну правовідносин  з відносин позики на відносини дарування, крім того, згідно матеріалів справи, угода № 1 від 16.01.07р. була укладена керівником позивача перед поданням позивачем заяви про визнання його банкрутом в зв»язку із тим, що вже на момент звернення до суду з такою заявою, вартості майна позивача було недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст..51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,  19.02.07р. Господарським судом Сумської області позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ( а.с.13). За таких обставин суд погоджується з позицією позивача, що в даному випадку угодою № 1 від 16.01.07р. порушуються права третіх осіб щодо майна кредитора, що порушує  приписи ст..605 Цивільно кодексу України та має наслідком недійсність правочину щодо прощення боргу згідно вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

     За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки за угодою № 1 від 16.01.07р. у відповідача не виникли будь-які інші зобов»язання замість первісних та зазначена угода не містить ніякої домовленості щодо припинення грошового зобов»язання за Договором № 664 від 29.11.06р. до внесення змін у договір, то зобов»язання за Договором № 664 не припинились з визначених законом ( гл.50 ЦК України) підстав, у тому числі новацією чи прощенням боргу, а відтак, зобов»язання відповідача за Договором № 664 від 29.11.09р. щодо повернення поворотної фінансової допомоги не припинено угодою № 1 від 16.01.07р.

Оскільки доказів повернення отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі 36355,00 грн. відповідач не надав, позов в частині стягнення 36355,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладеного, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 3% відсотки річних в сумі 645 грн. 42 коп. та 6169 грн. 44 коп.  інфляційних за період прострочки оплати з 04.12.07р. по 07.07.08р.

     Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

     Договором № 664 від 29.11.2006 не встановлено, що позика надається без нарахування процентів. Розмір процентів, які повинен сплатити позичальник, та порядок їх  виплати також не визначено, тому позивач, як позикодавець, має право на отримання від відповідача, як позичальника, проценти на рівні облікової ставки НБУ за період з  30.11.06р. по 07.07.07р., що складає 5262,51 грн.     

       Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

       За таких обставин, суд, вирішуючи спір, який переданий на новий розгляд згідно Постанови Вищого господарського суду України від 03.03.09р., прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в заявленій сумі.  

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, ст. 82-85, 111-12, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Агро-Ресурс” (14000, м. Чернігів, вул. Рокосовського, 56а, кв. 35, код 33800012, р/р 26008000001754 в банку „Демарк” м. Чернігів, МФО 353575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб-експорт”  (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 17, код 30561082) - 36355 грн. поворотної фінансової допомоги, 5262 грн. 51 коп. процентів за користування позикою, 6169 грн. 44 коп. інфляційних збитків, 645 грн. 42 коп. - 3% річних, 484 грн. 32 коп. державного мита, 118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

2. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписано   01.06.09р.

Суддя                                                                         І.Г.Мурашко

01.06.09