Рішення

від 01.07.2009 по справі 8/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/74

01.07.09   УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                                                                                                 тел.77-99-18

просп.Миру,20                                                                                                                                        

=======================================================================                                                                     

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

          25 червня 2009 року                                                                                 Справа №8/74

За позовом: Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк",  вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150

До Відповідача: Приватного підприємства “Союз-Мост”, вул. Боженка, 100, м. Чернігів, 14000

Про стягнення  6349775грн.38коп.

                                                                                                          Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: Федяйнова О.М. –головний юрисконсульт відділу моніторингу проблемних кредитів, довіреність №02-04/82 від  02.02.09р.

від відповідача: Кулєба Л.В. –представник, довіреність від 15.06.09р.

          За згодою сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ   СПОРУ:

          Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 1732476грн.90коп. заборгованості по кредиту, наданого на підставі договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №935/1-064 від 17.04.06р., 77221грн.30коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, нарахованих за період з 28.11.08р. по 30.03.09р., 106258грн.62коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 06.01.09р. по 07.04.09р., 2471грн.55коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 06.01.09р. по 07.04.09р., 100483грн.70коп. інфляційних нарахувань за січень-березень 2009 року, а також позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 3664700грн. заборгованості по кредиту, наданого на підставі договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №935/1-156 від 21.06.05р., 221688грн.01коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, нарахованих за період з 28.11.08р. по 30.03.09р., 7146грн.82коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 06.01.09р. по 07.04.09р., 224768грн.27коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 06.01.09р. по 07.04.09р., 212552грн.60коп. інфляційних нарахувань за січень-березень 2009 року.

          В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про порушення відповідачем виконання зобов'язань, що виникли з кредитних договорів, укладених між сторонами даної господарської справи.

          Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує частково. Зокрема, за договором про надання невідновлюванної кредитної лінії №935/1-064 від 17.04.06р. відповідач заперечує проти нарахування позивачем відсотків за користування кредитом із застосуванням збільшеної в односторонньому порядку відсоткової ставки в розмірі 13%  річних замість встановленої  п.1.1.1. договору ставки в розмірі 12% річних, в зв'язку з чим розмір нарахованих відсотків за користування кредитом завищено на 921,53 доларів США. Неправомірне застосування позивачем відсоткової ставки по кредиту призвело і до завищення заявленого до стягнення розміру пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом на 29,29 доларів США. Крім того, на думку відповідача, термін прострочення повернення кредиту почав свій перебіг не з 06.01.09р., як стверджує позивач, а з 17.04.09р., а тому на день подання позову відповідачем не було прострочено сплату кредиту. В зв'язку з цим відповідач вказує на безпідставність нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту, мотивуючи це також і тим, що пунктами 1.1.1., 2.4., 2.14.3., 3.2.6., 4.4., 5.4. договору про надання невідновлюванної кредитної лінії №935/1-064 від 17.04.06р., на які є посилання в п.4.2. вказаного договору не визначено строків повернення кредиту, порушення яких є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених п.4.2. договору.  А тому, враховуючи відсутність в п.4.2. договору узгодженого сторонами виду та розміру штрафних санкцій, що застосовуються у випадку порушення позичальником (відповідачем) п.п.1.1.2.1.-1.1.2.3.1. договору, застосування позивачем штрафної санкції, визначеної п.4.2. договору, є неправомірним. Оскільки, на думку відповідача, на день подання позову ним не прострочено термін повернення кредиту, вимоги щодо стягнення 13049,83 доларів США інфляційних нарахувань за січень –березень 2009 року є необґрунтованими.

          З вказаних вище підстав відповідач за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №935/1-156 від 21.06.05р., заперечує проти вимог в частині стягнення 16007грн.19коп. відсотків за користування кредитом, 482грн.29коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 224768грн.27коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту. В частині стягнення 3664700грн. боргу по кредиту, наданому на підставі договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №935/1-156 від 21.06.05р., відповідач вважає, що вказана вимога завищена позивачем на 3054800грн., так як на день подання позивачем позову до суду відповідач прострочив погашення траншів кредиту, строки повернення та розмір яких визначено п.1.1.2.42-1.1.2.44 договору на загальну суму 609900грн. Посилання позивача в якості обґрунтування стягнення 3664700грн. кредиту на положення п.4.4. договору, як стверджує відповідач, є необгрунтованим, так як за цим пунктом у разі невиконання позичальником (відповідачем) зобов'язань, визначених п.п.3.3.2.-3.3.18 договору протягом більше 15 днів, вважається таким, що закінчився, термін надання кредиту, а не строк погашення всіх траншів, що визначено п.1.1.2. договору. Крім того, відповідач зазначає, що умовами договору термін надання кредиту не передбачено взагалі. Пунктом 1.1.1. договору передбачено порядок надання траншів кредиту, що визначений п.п.1.1.1.1. та 1.1.1.2., п.1.1.2. договору передбачено порядок погашення траншів кредиту, що визначений п.п.1.1.2.1.-1.1.2.59, а також кінцевий термін погашення всіх траншів кредиту – до 18.06.2010р., тому посилання позивача на умови п.4.4. як на підставу виникнення у відповідача обов'язку дострокового повернення кредиту у розмірі 3664700грн. є необґрунтованим. Оскільки відповідачем на день подання позову прострочено сплату кредиту лише в розмірі 609900грн., на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за весь  період прострочення він повинен сплатити позивачу 20736грн.60коп. інфляційних нарахувань. За розрахунком відповідача сума інфляційних нарахувань, що вимагається до стягнення, завищена позивачем на 191816грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Чернігівської обласної філії (позивач у справі) та Приватним підприємством “Союз-Мост” (відповідач у справі) укладено договір про надання невідновлюванної кредитної лінії №935/1-064 (далі за текстом договір від 17.04.06р.), за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу для поповнення обігових коштів, в тому числі для відшкодування витрат по придбанню нерухомості (магазинів), грошові кошти у тимчасове користування (кредит) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В пунктах 1.1.1., 1.1.1.1. договору від 17.04.06р. сторони узгодили, що надання кредиту буде здійснюватися по мірі потреби окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості до 645000 доларів США, за умови дотримання загального ліміту кредитування по групі підприємств “Союз” в сумі 30млн.грн.

Згідно із п.п.2.1., 2.2. договору від 17.04.06р. видача траншів кредиту на цілі, визначені п.1.2. цього договору проводиться шляхом оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати. Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу кредиту.

Договором №935/1-064/2 від 12.10.06р. про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії за №935/1-064 від 17.04.06р. сторонами за взаємною згодою зменшено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 485000 доларів США.

В свою чергу відповідач зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних, комісії (п.1.1.1. договору від 17.04.06р.) та погашати отримані транші кредиту в строки, встановлені п.1.1.2 договору від 17.04.06р. у валюті, наданого кредиту, тобто доларах США, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 16 квітня 2009 року.

В пунктах 2.4., 2.5., 2.6. договору від 17.04.06р. сторони узгодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Таким чином між сторонами виникли кредитні правовідносини. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк  зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 17.04.06р. Факт надання кредиту окремими частинами (траншами) на загальну суму 645000 доларів США підтверджується копіями розпоряджень від 17.04.06р., від 18.04.06р., від 26.04.06р. (Т.1 а.с. 26-28), та копіями меморіальних ордерів №1 від 17.04.06р., №1 від 18.04.06р., №1 від 26.04.06р. (Т.1 а.с. 76-77).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 05.10.06р. та 11.10.06р. сплачено у рахунок погашення кредиту 160000дол.США (т.1, а.с.31), а тому починаючи з 12.10.06р. ліміт кредитної лінії становив 485000дол.США, як зазначено у  договорі від 12.10.06р.  про внесення змін  до кредитного договору.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню траншів кредиту у встановлені п.1.1.2. договору від 17.04.06р. строки та по сплаті відсотків за користування кредитом виконував належним чином до грудня 2008 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку (Т.1 а.с. 94-108), а також наданими позивачем копіями платіжних доручень та меморіальних ордерів, які знаходяться в матеріалах справи.  

Оскільки відповідач припинив погашення відсотків з 19 грудня 2008 року, у зв'язку з цим вказана заборгованість перенесена позивачем на рахунок прострочених відсотків починаючи з 06.01.09р. та, як вбачається із наданого позивачем розрахунку (Т.1 а.с. 59), починаючи з 28.11.08р. по 30.03.09р. позивачем також здійснено нарахування відсотків за користування кредитом із застосуванням збільшеного розміру процентної ставки у розмірі 13% річних. Таким чином за розрахунком позивача за період з 28.11.08р. по 30.03.09р. заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам становить 10029,74 доларів США, еквівалент 77221грн.30коп.

Згідно із п.4.4. договору від 17.04.06р. у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п.3.3.2.-3.3.18. цього договору, протягом більше п'ятнадцяти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія його припиняється.

З урахуванням вказаної умови договору позивач у письмовому обґрунтуванні від 21.05.09р. вважає, що  22.01.09р. у зв'язку із порушення відповідачем з грудня 2008 року виконання кредитного зобов'язання, останній зобов'язаний був достроково погасити кредит у розмірі 1732476грн.90коп. та суму прострочених відсотків у розмірі 77221грн.30коп., та пред'являє до нього вказані вимоги в судовому порядку.

Крім того, позивач вважає за необхідне застосувати до відповідача заходи впливу за неправомірну поведінку, встановлені договором та законом.

Так, в пункті 4.2. договору від 17.04.09р. сторони встановили, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1.1., 2.4., 2.14.3, 3.2.6., 4.4., 5.4.,  цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку одного процента, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язання за цим договором.

З урахуванням вказаної умови договору від 17.04.06р. позивач просив стягнути з відповідача 106258грн.62коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 06.01.09р. по 07.04.09р., 2471грн.55коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 06.01.09р. по 07.04.09р.

Крім того, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з останнього 100483грн.70коп. інфляційних нарахувань за січень-березень 2009 року.

           Отже, позовні вимоги позивача за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №935/1-064 від 17.04.06р. полягають у стягненні з відповідача заборгованості та штрафних санкцій у національній валюті України –гривнях.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ст.1049 Цивільного кодексу України, яка застосовується до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути  позикодавцеві (банку) позику, зокрема грошові кошти, у такій самій сумі у строк та  в порядку, що встановлені договором.

Аналіз кредитного договору від 17.04.06р. свідчить, що між сторонами досягнута домовленість про надання позивачем кредиту в іноземній валюті –в доларах США. Як випливає з пунктів 1.1.2., 2.4.,2.5. кредитного договору, відповідач, як позичальник, зобов'язувався погашення кредиту здійснювати у валюті договору рівними частинами по 10000 доларів США кожного місяця до 16.04.2009р., та сплачувати у валюті кредиту  проценти за користування кредитом, які нараховуються у  валюті кредиту. Отже, суд приходить до висновку, що  зобов'язання відповідача по поверненню кредиту, сплаті процентів виникли та виражені саме  у валюті кредиту, тобто в доларах США.  

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Згідно з ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  Аналіз Закону України „Про Національний банк України”, Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного  Банку України від 12.12.2002р. №502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 р. за № 21/7342, свідчить, що чинним законодавством України передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті  і його погашенні. Таким чином, визначення зобов'язань сторін у кредитному договору щодо валюти кредиту, валюти процентів за кредит не суперечить чинному законодавству. З огляду на вищезазначене, судом не приймаються до уваги пояснення позивача  щодо підстав заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості саме в гривнях.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні приписи містяться у ст.526 Цивільного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачається зміна зобов'язання за договором в односторонньому порядку.

Оскільки умовами кредитного договору передбачено виконання відповідачем зобов'язань в іноземній валюті –доларах США, доказів внесення сторонами змін до умов кредитного договору щодо валюти повернення кредиту та сплати нарахованих процентів позивачем суду не надано, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов'язань по сплаті кредиту та нарахованих процентів саме в гривнях. В зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту та процентах  в гривнях, тобто в валюті, яка не передбачена договором,  не ґрунтуються на умовах договору, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Не підлягає також задоволенню вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої  за прострочення сплати процентів та  повернення кредиту, оскільки із змісту п.4.2., на який посилається позивач, не вбачається за яким курсом  та який момент може бути нарахована пеня у національній валюті за невиконання грошового зобов'язання, визначене в іноземній  валюті. Отже, позивач не довів правомірність нарахування пені в національній валюті по курсу Національного банку України станом на   08.04.09р.

Не може бути задоволений позов в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму кредиту, яку відповідач не повернув, оскільки чинним законодавством не передбачається застосування індексу інфляції до прострочених грошових зобов'язань, виражених в іноземній валюті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №923/1-064 від 17.04.06р. є необгрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

21 червня 2005 року між сторонами укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №935/1-156 (далі за текстом договір від 21.06.05р.) за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу для часткової оплати за пакет акцій ВАТ “Чернігівпродтовари” (53,9% статутного фонду) грошові кошти у тимчасове користування (кредит) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В пунктах 1.1.1. договору від 21.06.05р. сторони узгодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), в межах максимального ліміту заборгованості 12000000грн., з наступним порядком надання траншів кредиту: до 30.06.05р. 7233600грн., до 30.07.05р. –4766400грн.

Згідно із п.п.2.1., 2.2. договору від 21.06.05р. видача траншів кредиту на цілі, визначені п.1.2. цього договору проводиться шляхом оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати. Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу кредиту.

В свою чергу відповідач зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16,5% річних, комісії (п.1.1.1. договору від 21.06.05р..) та погашати отримані транші кредиту в строки, встановлені п.1.1.2 договору від 21.06.05р. з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 18 червня 2010 року.

В пунктах 2.4., 2.5., 2.6. договору від 21.06.05р. сторони узгодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

На виконання умов договору від 21.05.06р. позивачем надано відповідачу двома траншами кредит на загальну сум 12000000грн., що підтверджується копіями розпоряджень від 22.06.05р. та від 14.07.05р. (Т.1 а.с. 29-30), та копіями меморіальних ордерів №1 від 22.06.05р. та №1 від 14.07.05р. (Т. а.с. 29-30).

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню траншів кредиту у встановлені п.1.1.2. договору від 21.06.05р.р. та по сплаті відсотків за користування кредитом, виконував належним чином до грудня 2008 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку (Т.1 а.с. 81-93).

Оскільки відповідач припинив погашення відсотків з 19 грудня 2008 року, у зв'язку з цим вказана заборгованість перенесена позивачем на рахунок прострочених відсотків починаючи з 06.01.09р. та, як вбачається із наданого позивачем розрахунку (Т.1 а.с. 60), починаючи з 28.11.08р. по 30.03.09р. позивачем також здійснено нарахування відсотків за користування кредитом із застосуванням збільшеного розміру процентної ставки у розмірі 17,5% річних. Таким чином за розрахунком позивача за період з 28.11.08р. по 30.03.09р. заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам становить 221688грн.01коп.

Згідно із п.4.4. договору від 21.06.05р. встановлено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п.3.3.2.-3.3.18. цього договору, протягом більше п'ятнадцяти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія його припиняється.

З урахуванням вказаної умови договору позивач, вважає, що з 22.01.09р. у зв'язку із порушенням відповідачем з грудня 2008 року виконання кредитного зобов'язання, останній зобов'язаний достроково погасити кредит у розмірі 3664700грн. та суму прострочених відсотків у розмірі 221688грн.01коп., та пред'являє до нього вказані вимоги в судовому порядку.

Відповідно до загальних вимог щодо виконання зобов'язань зобов'язання за договором мають виконуватися належним чином, у встановлені строки.

Згідно з п.2.5. кредитного договору від 21.06.05р.  нараховані проценти підлягають сплаті  не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані відсотки.

Як вбачається із  наданого позивачем 21.05.09р. розрахунку заборгованості по процентах (т.1, а.с.75), відповідачу з урахуванням встановленого п.2.4. кредитного договору порядку нарахування процентів за період з 28.11.08р. по 30.03.09р. нараховані проценти в сумі 221688грн.01коп. При цьому, за проценти нараховувалися із застосуванням процентної ставки в розмірі 17,5% річних, який був збільшений на підставі п.2.15 кредитного договору від 21.06.05р. Відповідно до вказаного пункту, у разі порушення позичальником умов договору щодо обсягів проведення через свої поточні рахунки, які відкриті у позивача, грошових надходжень (п.3.3.4. договору), нарахування  процентів за користування кредитом в наступному місяці здійснюється в розмірі  процентної ставки, встановленої п.1.1.1. договору, збільшеної на 1 пункт. Суд вважає застосування збільшеного розміру процентної ставки за кредитом безпідставним, оскільки, за загальними правилами платіж за користування кредитом встановлюється саме в процентах, ані договором, ані чинним законодавством не визначається поняття  „один пункт процентної ставки”, до того ж, в п.1.1.1. договору процента ставка встановлена в розмірі 16,5%, й із умов п.2.15. не зрозуміло, до якої частини процентної ставки  - цілих чи десятих - має стосуватися збільшення на „один пункт”. Крім того, виходячи із змісту п.2.15. договору від 21.06.05р. збільшення розміру процентної ставки здійснюється в наступному місяці, отже,  недотримання відповідачем обсягів грошових надходжень на його рахунки, відкриті у позивача, мають бути підтверджені належними доказами. Позивач не надав суду належних доказів наявності підстав для збільшення розміру процентної ставки за грудень 2008р., січень, лютий та березень місяць 2009р., а тому є безпідставним нарахування процентів, виходячи із збільшеного розміру процентної ставки. Таким чином, сума процентів за користування кредитом за період з 28.11.08р. по 30.03.09р. становить 205222грн.76коп.

Матеріалами справи підтверджується  та не заперечується відповідачем, що проценти за користування кредитом за вищевказаний період відповідачем не сплачені. Доказів сплати даної суми на момент вирішення спору, відповідачем також не надані, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача має бути стягнуто 205222грн.76коп. боргу по процентах  за користування кредитом за період з 28.11.08р. по 30.03.09р.

Виходячи із змісту п.4.4. кредитного договору від 21.06.05р. суд приходить до висновку, що  прострочення відповідачем сплати нарахованих процентів (п.3.3.5 договору) на строк більше 15 днів є підставою для виникнення у відповідача зобов'язання по поверненню всієї суми кредиту на 16-тий день після прострочення, оскільки сторонами безпосередньо в договорі визначені підстави, при наявності яких  банк має право вимагати від позичальника повернення кредиту, а позичальник зобов'язаний  сплатити у повному обсязі заборгованість за кредитом  незалежно від настання строку остаточного повернення  всіх одержаних в межах  кредитної лінії сум кредиту, в тому числі  якщо позичальник не виконує у строк зобов'язання по сплаті відсотків. Дана умова не суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки відповідачем не сплачено в строк до 5 січня 2009р. проценти, нараховані за грудень місяць, то, враховуючи строки, встановлені у п.4.4. договору, відповідач був зобов'язаний 21 січня 2009р. повернути суму кредиту в повному обсязі.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідача щодо незрозумілості поняття „термін надання кредиту”, оскільки таким терміном надання кредиту визначається строк, протягом якого позичальник має користуватися кредитними коштами, отже, в зв'язку з порушенням зобов'язань по своєчасній сплаті процентів строк користування кредитними коштами закінчується на 16 день прострочення сплати  процентів.

Згідно з матеріалами справи, відповідачу було надано кредит в сумі 12000000 (дванадцять млн.) грн. До 21 січня 2009р. відповідачем сплачено 8335300грн. Заборгованість по кредиту станом на 21.01.09р.  становить 3664700грн.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів повернення суми кредиту  в повному обсязі, з нього має бути стягнуто 3664700грн. боргу по кредиту.  

Згідно із п.4.2. договору від 21.06.05. у разі прострочення строків сплаті процентів, а також прострочення строків повернення кредиту позичальник сплачує пеню з розрахунку 1  процента в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 7146грн.82коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 06.01.09р. по 07.04.09р. та 224768грн.27коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 06.01.09р. по 07.04.09р.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня застосовується до несправних боржників у випадку порушення ними  зобов'язання за договором. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача пені. Але, враховуючи, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту позивачем нараховується без врахування строків, визначених у п.4.4. договору, тобто починаючи з 06.01.09р., як зазначено  у наданому ним розрахунку (т.1, а.с.59),  пеня за несвоєчасне повернення кредиту має бути обчислена, починаючи з 22.01.09р., а тому за період з 22.01.09р. по 07.04.09р. пеня за неповернення кредиту становить 181402грн.65коп.

Також, оскільки позивачем  пеня за несвоєчасну сплату відсотків нараховувалася на суми процентів, які обчислені із застосуванням безпідставно збільшеної процентної ставки, сума пені за прострочення сплати відсотків за період з 06.01.09р. по 08.04.09р. становить 6685грн.20коп.

Таким чином, з відповідача має бути стягнуто пені 188087грн.85коп. (181402грн.65коп.+ 6685грн.20коп.)

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.  Позивач просить стягнути з відповідача 212552грн.60коп. інфляційних нарахувань на суму боргу по кредиту. При цьому, позивачем при розрахунку інфляційних втрат застосовується індекс інфляції за січень 2009р. Враховуючи, що, як встановлено вище,  відповідач повинен був повернути кредит 21.01.09р., суд вважає, що позивачем безпідставно обчислені інфляційні нарахування за січень 2009р. Отже, сума інфляційних нарахувань на заборгованість по кредиту за період з лютого 2009р. по березень 2009р. становить 106276грн.30коп. (т.1., а.с.60). В силу імперативної норми ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи, що позивачем, як кредитором,  вимагається повернення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, з відповідача має бути стягнуто 106276грн.30коп. інфляційних нарахувань.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача стосовно кредитного договору №935/1-156 від 21.06.05р. підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

На день вирішення спору по суті відповідачем надано суду докази зміни місцезнаходження юридичної особи, в зв'язку з чим в резолютивної частині рішення полягає зазначенню адреса відповідача відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.193,198 Господарського кодексу України, ст.ст.526,530,533,549,625,1048,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Союз-Мост”, м.Львів, вул..Городоцька, б.359 (ідентифікаційний номер 32284808, п/р 26009935066680 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк”, м. Київ,  вул. Ковпака, 29,  (ідентифікаційний код 00039019, п/р 36191000990005 в АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) 3664700грн. боргу по кредиту, 205222грн.76коп. боргу по процентах, 188087грн.85коп. пені, 201926грн. інфляційних нарахувань, 17107грн.44коп. держмита та 79грн.16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання  рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

                              Суддя                                                  Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 30 червня 2009р.

                               Суддя                                                  Т.Г.Оленич