Постанова

від 02.06.2009 по справі 42/136-14/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/136-14/16

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.06.2009                                                                                           № 42/136-14/16

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Попікової  О.В.

          Кондратової  І.Д.

 при секретарі:           Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від позивача -Горбова О.М. дов. від 1.06.2009р. № 594, Гончарова Н.П. дов. від 1.06.2009р. № 595

 від відповідача - не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 42/136-14/16 (суддя Нарольський М.М.)

 за позовом                               Дочірнє підприємство "Білоколодязький елеватор" Державної акціонерної компанії "Хліб України"

 до                                                   Державний комітет України з державного матеріального резерву

 про                                                   стягнення 138687,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В березні 2008 року Дочірнє підприємство «Білоколодязький елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» (надалі - ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі - Комітет) про стягнення 138687,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р., який виконано  Позивачем в повному обсязі та понесені внаслідок цього витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву у розмірі 138687,03 грн. Однак, всупереч умов договору відповідач не відшкодував понесені позивачем протягом 01.05.2006 - 31.03.2007 років витрати на зберігання матеріальних цінностей, заборгувавши, при цьому, 138687,03 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2008р., позов ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор» задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2008 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2008 р. у справі № 42/136 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Підставою для скерування справи на новий розгляд касаційна інстанція визначила наступне: судом І інстанції не було досліджено зміст договору № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р, а саме: п.2.9 та п.4.2, та зауважено про відсутність в матеріалах справи актів на виконання  нарядів на відпуск матеріальних цінностей з державного матеріального резерву № 100/6-4 від 23.03.2006р., № 33/6-4 від 06.02.2006р., №  377/6-4 від 01.06.2006 р., № 936/6-4  від 07.09.2006р., №   154/6-4 від 03.04.2007р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2009р. позов Дочірнього підприємства «Білоколодязький елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» (позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (відповідач) про стягнення боргу задоволено повністю; за рішенням з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 138687,03 грн. боргу, 1386,87 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивоване тим, що за умовами договору № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р відповідального зберігання матеріальних цінностей, укладеного між позивачем та відповідачем, останній зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати по зберіганню матеріальних цінностей виходячи з розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача. Позивач протягом 1.05.2006р. -31.03.2007р.р. зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 138687,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами перевірки наявності зерна державного резерву на відповідальному зберіганні, рахунками-фактур, приймальними актами, нарадами на відпуск матеріальних цінностей. Відповідач, в свою чергу, не компенсував позивачу витрати, понесені останнім на зберігання матеріальних цінностей, та не надав доказів, які б спростовували розмір цих витрат, а тому, з нього підлягає стягненню 138687,03 грн.

Відповідач – Держаний комітет України з державного матеріального резерву, не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами:

Господарським судом першої інстанції, всупереч вимогам статей 4-3, 43 ГПК України, не було вжито всіх заходів щодо створення сторонам умов для встановлення фактичних обставин справи, залишено без перевірки та належної оцінки обставини, які мають безпосереднє відношення до справи. При цьому, відповідач наголошує на тому, що судом не встановлено правовий зв'язок між первинними документами та тими витратами, що були понесені позивачем саме в зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржуване рішення І інстанції з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач посилаючись на вимоги статті 936 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” та умови договору № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р., наголошує на тому, що ним протягом 1.05.2006р.-31.03.2007р.р. понесені витрати на зберігання зерна в розмірі 138687,03 грн.,   які не було відшкодовано відповідачем.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. у справі №  42\136-14\16 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/7 від 1.06.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю (у зв'язку із зайнятістю судді Буравльова С.І. у розгляді інших справ) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 42\136-14\16 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне:

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 серпня 2004р. між ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор» (Зберігач) та Комітетом укладено Договір № юр-2зб/307-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно пункту 1.2 Договору відповідальний зберігач здійснює зберігання на своїх площах матеріальних цінностей державного резерву в кількості та за вартістю згідно з актом за формою Р -16.

Також у Договорі зазначено, що Комітет відшкодовує витрати по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву виходячи із розрахунку 2,50 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву.

Строк оплати за договором встановлений не був.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 Цивільного кодексу України та приписами Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Згідно з вимогами ч. 2 статті 417 Цивільного кодексу УРСР, ч. 3. статті 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв" позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до вимог п. 7 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву» передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

На виконання умов договору, позивач прийняв на відповідальне зберігання зерно Держкомрезерву в кількості 14452,907 т., що підтверджується залученими до матеріалів справи приймальними актами  (форма Р-16) № 1 від 26.08.2004р., № 2 від 27.08.2004р., № 3 від 27.08.2004р., № 4 від 11.09.2004р., № 5 від 15.09.2004р., № 6 від 20.09.2004р., № 7 від 20.09.2004р., № 8 від 4.10.2004р., № 9 від 19.10.2004р., № 10 від 29.10.2004р.

При цьому, позивачем проводились заходи по зберіганню та оздоровленню зерна, що підтверджується актами перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання зерна державного резерву контрольно-ревізійним відділом Держкомрезерву (акт від 19.01.2005р. та акт від 29.09.2006р.)

Предмет позову у даній справі складає вимога ДП «Білоколодязький елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 138687,03 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей (зерна) понесених позивачем  протягом 01.05.2006 - 31.03.2007р.р.

На виконання умов Договору, позивач протягом 01.05.2006 - 31.03.2007 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 138687,03 грн., що підтверджується актами перевірки наявності зерна державного резерву на відповідальному зберіганні ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор» станом на 19.01.2005р. та станом на 29.09.2006р.; приймальними актами № 1  від 26.08.2004р., №№ 2, 3 від 30.08.2004р., № 4 від 11.09.2004р., № 5 від 15.09.2004 р., №№ 6, 7 від 20.09.2004р., № 8 від 04.10.2004р., № 9 від 19.10.2004р., № 10 від 27.10.2004р.; нарядами на відпуск зерна матеріального резерву № 100/6-4 від 23.03.2006р., № 33/6-4 від 06.02.2006р., № 377/6-4 від 01.06.2006р., № 936/6-4 від 07.09.2006р., № 154/6-4 від 03.04.2007р..

Відповідно до п. 2.9 договору № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р., прийняття до державного резерву продукції по актам по формі Р-16, а також її відпуск з державного резерву та переміщення згідно по актам виконання нарядів Комітету здійснюється при обов'язковій наявності підпису заступника директора з питань державного резерву.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи нарядів на відпуск зерна матеріального резерву № 100/6-4 від 23.03.2006р., № 33/6-4 від 06.02.2006р., № 377/6-4 від 01.06.2006р., № 936/6-4 від 07.09.2006р., № 154/6-4 від 03.04.2007р. останні скріплені печаткою відповідача та містять підписи голови Держкомрезерву України або його заступника, директора Департаменту зберігання державного резерву та головного бухгалтера.

На виконання умов п. 2.5 згаданого договору та згідно нарядів відповідача, позивачем було відпущено зерно Радивилівському комбінату хлібопродуктів, що підтверджується відомостями на відвантаження хлібопродуктів від 16.05.2006р., від 15.06.2006р., від 13.07.2006р., від 14.07.2006р., та актом на виконання наряду № 100\6-4 від 23.03.2006р. на відпуск матеріальних цінностей;  Стрийському комбінату хлібопродуктів № 1, що підтверджується відомостями на відвантаження хлібопродуктів від 17.02.2006р., від 6.10.2006р. та від 7.10.2006р.,  та актом на виконання наряду № 33\6-4 від 6.02.2006р. на відпуск матеріальних цінностей;  Новопокровському комбінату хлібопродуктів, що підтверджується залученими  відомостями від 11.04.2007р. від 14.06.2006р.,  та актом на виконання наряду № 154\6-4 від 3.04.2007р. на відпуск матеріальних цінностей, актом на виконання наряду  № 377\6-4 від 1.06.2006р., та актом на виконання наряду № 936\6-4 від 7.09.2006р. (копії актів  залучено до матеріалів справи).

Обставини щодо відпуску зерна в порядку переміщення підтверджуються також Актом б/н від 29.09.2006 р. на підставі службового завдання, припис від 26.09.2006 р. № 338/п про перевірку наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні на ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор». Вказаний акт підписаний Головним спеціалістом сектору аналізу стану ефективності контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України Бараковим В.Ф., директором, головним бухгалтером, відповідальним за роботу з держрезервом.

Умовами п. 4.1 та 4.2 визначено порядок проведення розрахунків за згаданим договором № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р., а саме: обов'язок Комітету відшкодувати витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей. При цьому, відшкодування витрат із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем, а у разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат провадиться частинами протягом поточного місяця.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 530 Цивільного України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи залучено надіслані на адресу відповідача для погодження рахунки та акти виконаних робіт про надані послуги по зберіганню зерна за період з травня 2006р. по березень 2007р. загалом на суму 138687,03 грн. (що підтверджується повідомленнями Укрпошти та не заперечується з боку відповідача).

При цьому, позивач - ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор» скерував на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист від 06.04.2007  р. № 279 з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 138686,03 грн. за період з травень-грудень 2006р. по січень-березень 2007р. за послуги по зберіганню зерна відповідно до умов договору, у відповідь на який (лист від 27.04.2007 № 4-2/2/2449) Комітет повідомив, що не відмовляється від розрахунків з ДП ДАК «Хліб України» «Білоколодязький елеватор» щодо відшкодуванням витрат понесених Позивачем та протягом 2007 року проведе відповідні заходи для погашення заборгованості (копія листа в матеріалах справи).

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, так само як і доказів непогодження з боку відповідача відшкодування позивачеві витрат із зберігання, суду не надано, не надано і доказів належної оплати з боку відповідача згаданих витрат позивача.

Таким чином, заявлені до стягнення витрати позивача по зберіганню матеріальних цінностей згідно договору № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р. у розмірі 138687,03 грн., понесені позивачем протягом 01.05.2006 - 31.03.2007 років підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно вимог статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.        (стаття 525 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.

2.   Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009р. у справі 42\136-14\16 залишити без змін.

3. Матеріали справи 42\136-14\16 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Попікова  О.В.

                                                                                          Кондратова  І.Д.

 15.06.09 (відправлено)