Постанова

від 30.06.2009 по справі 14/444-25/630-38/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/444-25/630-38/11

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.06.2009                                                                                           № 14/444-25/630-38/11

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Цюман Т.В.

 За участю представників:

 від позивача: Карастоянов П.В. (дов. № 09 від 06.01.2009р.), Огненний А.Б. (дов. № 09/90 від 09.01.2009р.);

 від відповідача-1: Скоробагата Т.Д. (дов. № 01/22-0103 від 21.01.2009р.);

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: Ушакова М.В. (дов. № 01-1635 від 25.06.2009р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2009

 у справі № 14/444-25/630-38/11 (суддя Власов Ю.Л.)

 за позовом                               ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"

 до                                                   Донецька обласна державна адміністрація

                                                  Головне управління Державного казначейства у Донецькій області

 третя особа           Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації

 про                                                   стягнення 191008,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі

№ 14/444-25/630-38/11 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення від 10.03.2009р., прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити з підстав невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку скаржника, судом першої інстанції не застосовано ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України, ст. 40 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Крім того, висновок суду першої інстанції про недостатність бюджетного фінансування не відповідає обставинам справи, оскільки Законом України “Про державний бюджет України на 2005 рік” Донецькій області було виділено на фінансування державних соціальних програм, в тому числі й на перевезення пільгових категорій громадян, 76175400 грн.

Відповідачем-1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу позивача – без задоволення, зазначивши, що відносини пов'язані зі здійсненням компенсації за пільговий проїзд громадян є складовою бюджетного процесу, а отже вони мають здійснюватись відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону про державний бюджет на відповідний рік.

Відповідачем-2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у бюджеті Ново азовського району Донецької області на 2005 рік було заплановано та виконано компенсації за пільгове перевезення громадян на 136500 грн., а здійснення виплати зазначених компенсацій покладена на головного розпорядника бюджетних коштів – місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих рад згідно постанови КМ України № 256 від 04.03.2002р.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2004р. між Донецькою обласною державною адміністрацією (замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” (перевізник) був укладений договір №123-20/8143 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом , відповідно до умов якого замовник надає перевізнику право на перевезення пасажирів на маршруті загального користування Саханка-Маріуполь через Комінтерново, а перевізник забезпечує перевезення пасажирів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.4, 2.1.5 зазначеного договору замовник зобов'язаний контролювати виконання умов договору, а також дотримання законодавства про автомобільний транспорт та сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з п. 2.4.4 договору №123-20/8143 від 05.10.2004р. перевізник має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян.

Законом України “Про державний бюджет на 2005 рік” від 23.12.2004р. субвенція з державного бюджету Донецькій області на надання пільг окремим категоріям громадян, в тому числі, на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян була передбачена в сумі 76175,4 тис. грн. (додаток 7).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2005р. №558-р обсяг субвенції з державного бюджету Донецькій області на надання пільг окремим категоріям громадян, у тому числі, на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян був збільшений на 17556,2 тис. грн., та склав 93761,6 тис. грн.

Вказана субвенція була фактично надана з Державного бюджету України до обласного бюджету Донецької області в сумі 93761,6 тис. грн., що підтверджується звітами відповідача-1.

23.12.05р. рішенням Донецької обласної ради №4/31-750 “Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 28.12.04р. №4/24-555 “Про обласний бюджет на 2005 рік” в доходах обласного бюджету на 2005 рік була передбачена субвенція з державного бюджету на надання пільг окремим категоріям громадян, у тому числі, на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 93761,6 тис. грн.

Цим же рішенням вказана субвенція в повному обсязі була розподілена між бюджетами місць обласного значення, районів області і обласним бюджетом, зокрема на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському електро- автотранспорті окремих категорій громадян в розмірі 716880,7 тис. грн., в тому числі Новоазовському району було виділено на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському автотранспорті окремих категорій громадян 136,5 тис. грн.

Вказана сума субвенції була фактично перерахована з обласного бюджету Донецької області до бюджету Новоазовського району в сумі 136,5 тис. грн., що підтверджується звітами відповідача-1 та третьої особи.

30.12.2004р. рішенням Новоазовської районної ради №4/16-278 “Про районний бюджет” були враховані у складі районного бюджету витрати за рахунок субвенції з державного бюджету на реалізацію програм соціального захисту населення в сумі 3693400,00 грн., в тому числі надання пільг передбачених законодавством та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 145800,00 грн., з них на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 136500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з 05.04.2005р. по 29.12.2005р. Управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації була сплачена позивачу компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 136500,00 грн., що підтверджується звітом та виписками з розрахункового рахунку у банківській установі.

Згідно щомісячних звітів позивача за статистичною формою №51-авто про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за 2005 рік, що подані  третій особі наростаючим підсумком, загальний безплатний пасажирообіг у 2005 році склав на міських перевезеннях 1752,6 та на приміських перевезеннях 16835,1 тис. пас. км.

Відповідно до акту звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом та розрахунків за надані послуги, з застосуванням встановленого облстатуправлінням коефіцієнту переведення платних пасажирів у пільгові 2,22, станом на 01.01.2006р. загальна заборгованість на міському сполученні складає 168250,00 грн., на приміському сполученні складає 1126132,50 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто для відшкодування збитків має бути наявність наступних складових:

наявність витрат, втрат потерпілої особи;

наявність протиправної, винної поведінки іншої особи;

наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями винної особи та витратами, втратами потерпілої особи.

При цьому, обсяг понесених втрат або витрат повинна доводити потерпіла особа.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” № 256 від 04.30.02р. головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “2-пільга”. Підприємства та організації, що надають послуги з проїзду в міському та приміському транспорті, у разі неможливості подати розрахунки за формою “2-пільга” надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян.

Як було зазначено вище, замість вказаної вище форми розрахунку “2-пільга” позивачем подавались звіти про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за формою №51-авто, яка є формою державних статистичних спостережень, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №389 від 18.06.2004р.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України № 389 від 18.06.2004р. форма державного статистичного спостереження №51-авто була затверджена відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну статистику” з метою подальшого удосконалення державних статистичних спостережень з автомобільного транспорту.

Згідно з наказом Міністерства статистики України від 27 травня 1996 року № 150 Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах була затверджена з метою забезпечення достовірності інформації про обсяги пасажирських перевезень на маршрутах громадським транспортом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що форма № 51-авто та коефіцієнт переведення платних пасажирів у пільгові 2,22 були встановлені органами статистики виключно з метою статистичних досліджень та застосовування для складання звітності державних статистичних   спостережень   зі   статистики   транспорту та нормами   вказаних   наказів не передбачено застосування їх положень, зокрема форми №51-авто та коефіцієнту переведення платних пасажирів у пільгові 2,22 при визначенні сум субвенції на послуги пасажирського транспорту.

Звіти за формою №51-авто не відображають фактичний обсяг наданих послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, оскільки не підтверджені даними персоніфікованого обліку громадян вказаної категорії, які скористалися своїм правом на пільгу. Аналогічна позиція висловлена у листах Державного комітету статистки України від 09.02.05р. №05/1-2-31/08 та від 17.04.08р. №05/1-2-108/121.

Таким чином, позивачем не надано беззаперечних доказів, які б достовірно підтверджували кількість перевезених ним пільгових категорій громадян та наявності в зв'язку з цим своїх витрат в розмірі 191008,80 грн.

Крім того, апеляційна колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 89 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесені до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та згідно ст. 102 Бюджетного кодексу України фінансуються за рахунок субвенції з Державного бюджету, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, статтею 14 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування фінансуються у відповідності із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про автомобільний транспорт” пільгові перевезення осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, здійснюються пасажирськими перевізниками усіх форм власності та підпорядкування. Пасажирському перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно з законом. Види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень.

Статтею 40 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про автомобільний транспорт” відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.

Таким чином, джерелом відшкодування позивачу його витрат по пільговому перевезенню автомобільним транспортом окремих категорій громадян є кошти Державного бюджету України, які виплачуються з районних бюджетів за рахунок субвенції, яка отримується районними бюджетами з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно ст. 66 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання у 2005 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, в межах виділених їм асигнувань. Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Отже, відповідач-1 мав право відшкодовувати збитки від перевезення в 2005 році пільгових категорій пасажирів виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті за рахунок субвенцій Державного бюджету України, а не за рахунок коштів, які виділялись йому на інші цілі.

Як було зазначено вище, Донецькою обласною радою отримана з Державного бюджету України субвенція, яка в повному обсязі була розподілена між бюджетами місць обласного значення, районів області і обласним бюджетом, зокрема на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському електро- автотранспорті окремих категорій громадян в розмірі 71688,7 тис. грн., в тому числі Новоазовському району було виділено на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському автотранспорті окремих категорій громадян 136,5 тис. грн. та протягом бюджетного 2005 року перерахована позивачу повністю в сумі 136500,00 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідач-1 отримавши субвенції з Державного бюджету України та розподіливши їх між бюджетами нижчих рівнів у повному обсязі діяв межах своїх повноважень та у спосіб визначений бюджетним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” про стягнення 191008,80 грн. компенсації за перевезення пільгових категорій громадян у 2005 році є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва  від 10.03.2009р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі № 14/444-25/630-38/11 – без змін.

Матеріали справи № 14/444-25/630-38/11 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.