Рішення

від 05.12.2014 по справі 623/4496/14-ц

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/4496/14-ц

Номер провадження 2/623/1084/2014

РІШЕННЯ

іменем України

05 грудня 2014 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бутенка В.М.

при секретарі судового засідання - Костенко В.В.

судового розпорядника - Максименка Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюм цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною позовною заявою до Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельну ділянку площею 6,4838 га., яка розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та на земельну ділянку площею 6,4837 га., яка розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 2-3).

Позивачка ОСОБА_2 та її представник за довіреністю ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, підтримали позовні вимоги і просять |||суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечень на позов не мають||| .

|Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ст. 197 ЦПК України.

Перевіривши і дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.|установлені||правостосун

Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимогам ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до змісту ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

За правилами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно роз'яснення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно п. 22-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (Із наступними змінами) відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

Як установлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 10.08.1972р. значиться, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_5 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_4, про що складено відповідний актовий запис № 21 від 12 червня 2009р. Бригадирівською сільською радою Ізюмського району Харківській області (а.с. 14 - свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 від 12.06.2009 року).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати позивача ОСОБА_5, про що складено відповідний актовий запис № 34 від 18 листопада 2013р. Бригадирівською сільською радою Ізюмського району Харківській області (а.с. 15 - свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_4 від 18 листопада 2003 року).

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме:

- житловий будинок під літ. «А-1», загальною площею - 72,5 кв.м., житловою площею - 42,4 кв.м., з прибудовою під літ. «а», тамбуром під літ. «а1», ганком під літ. «а2»; господарські будівлі та споруди: сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Д», сарай під літ. «Е», сарай під літ. «Ж», погріб під літ. «Г», убиральня під літ. «В», паркан №1, ворота з хвірткою №2, вартістю 72 534 гривні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27 жовтня 2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 18 жовтня 2010 року за № 35;

- земельна ділянка площею 6,4838 га у межах згідно з планом, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322881500:01:000:0114, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на землю Серія ХР № 029908, виданого Ізюмською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Ізюмської райдержадміністрації Харківської області № 261 від 30 травня 2007 року.

(а.с. 5-7, 8, 9, 10, 11).

Як установлено судом і підтверджується матеріалами справи, після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме: - земельна ділянка площею 6,4837 га у межах згідно з планом, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322881500:01:000:0113, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на землю Серія ХР № 029907, виданого Ізюмською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Ізюмської райдержадміністрації Харківської області № 261 від 30 травня 2007 року (а.с. 12).

Згідно довідкам Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 27.11.2014 року № 829 і № 830 підтверджується факт проживання разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їх рідної дочки ОСОБА_2 по день смерті батьків за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31, 32).

Таким чином, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є їх рідна дочка ОСОБА_2, яка фактично прийняла спадщину від померлих батька і матері в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Проте батьки позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встигли за життя здійснити оформлення своїх прав на вказане спадкове майно шляхом реєстрації у відповідних реєстраційних органах.

У відповідності до п.1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно відповіді Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області від 04.11.2014 року № 2818/01-16 вбачається, що спадкова справа після смерті гр. ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відсутня та не заводилась (а.с. 22).

Згідно відповіді Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області від 04.11.2014 року № 2819/01-16 вбачається, що спадкова справа після смерті гр. ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відсутня та не заводилась (а.с. 23).

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Судом встановлено, що позивачка усно зверталася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_4 і мати ОСОБА_5, почала збирати необхідні документи за вказівкою нотаріуса. Проте стало відомо, що позивачка не може отримати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримала відмову нотаріуса. Таким чином нотаріус не має можливості оформити їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно, яке успадковується, й позивачці було рекомендовано звернутися до суду з питання визнання права власності на вказане спадкове майно у порядку спадкування (а.с. 22, 23).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, незважаючи на те, що у спадкодавця ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відсутні реєстраційні документи на житловий будинок з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який збудовано у 1973 році, тобто до 01.01.2004 р. (моменту набрання чинності норм, які пов'язували набуття права власності з моментом державної реєстрації), враховуючи наявність свідоцтва про право власності та технічного паспорту, складеного за результатами інвентаризації, Державних актів на право власності на земельні ділянки, суд вважає, що після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишилося вказане спадкове майно. Вказане майно входить до складу спадщини та позивачка має право на визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом.

У задоволенні позовних вимог відповідач не заперечував.

На підставі викладеного, виходячи з наведених норм матеріального права та з врахуванням передбачених п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальних засад про справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, які позивачка сплатила за судовий збір, не компенсуються їй у зв'язку із вимогами про це позивачки (а.с. 1).

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок під літ. «А-1», загальною площею - 72,5 кв.м., житловою площею - 42,4 кв.м., з прибудовою під літ. «а», тамбуром під літ. «а1», ганком під літ. «а2»; господарські будівлі та споруди: сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Д», сарай під літ. «Е», сарай під літ. «Ж», погріб під літ. «Г», убиральня під літ. «В», паркан №1, ворота з хвірткою №2, вартістю 72 534 гривні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який належав йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27 жовтня 2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 18 жовтня 2010 року за № 35;

- земельну ділянку площею 6,4838 га у межах згідно з планом, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322881500:01:000:0114, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на землю Серія ХР № 029908, виданого Ізюмською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Ізюмської райдержадміністрації Харківської області № 261 від 30 травня 2007 року;

- земельну ділянку площею 6,4837 га у межах згідно з планом, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322881500:01:000:0113, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на землю Серія ХР № 029907, виданого Ізюмською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Ізюмської райдержадміністрації Харківської області № 261 від 30 травня 2007 року.

Правовстановлюючі документи на право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельну ділянку площею 6,4838 га у межах згідно з планом, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322881500:01:000:0114, на ім'я ОСОБА_4, - визнати втратившими силу.

Правовстановлюючі документи на право приватної власності на земельну ділянку площею 6,4837 га у межах згідно з планом, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322881500:01:000:0113, на ім'я ОСОБА_5, - визнати втратившими силу.

Судові витрати по справі залишити за позивачкою ОСОБА_2.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може| бути| оскаржене| в апеляційному| порядку|ладу|| в 10-денний| строк з дня отримання копії рішення,|розв'язання,вирішення,розв'язуван шляхом| подачі апеляційної скарги| до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.

Головуючий: суддя -