Рішення

від 01.08.2014 по справі 635/5774/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/5774/14-ц

Номер провадження 2/635/2281/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2014 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Полєхіна А.Ю., при секретарі Смалюк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку; третя особа: Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325157900:01:009:0004, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначає, що 29 березня 2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325157900:01:009:0004, розташованої на території Пісочинської селищної ради за межами населеного пункту, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер - 6325157900:01:009:0004, для ведення особистого селянського господарства, на час її відчуження, належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 24 березня 2009 року № 482 «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2» та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 09 березня 2010 року за № 011070300078.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчувався приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 29 березня 2010 року за реєстровим № 578. За цим договором продавець (ОСОБА_2) передав земельну ділянку у власність покупця (ОСОБА_1), а покупець (ОСОБА_1) прийняла її у власність та сплатила за неї визначену договором суму грошей.

Після укладення та нотаріального посвідчення Договору купівлі- продажу земельної ділянки від 29 березня 2010 року з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004, її право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано у Поземельній книзі 03 квітня 2009 року за № 703010090004001.

У 2014 році за невідомих обставин позивач втратила оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 09 березня 2010 року за № 011070300078, з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 та про реєстрацію цього права, про що було дано оголошення у регіональному друкованому засобі масової інформації - газеті «Слобідський край» (від 20.05.2014 № 60).

Позивач посилається на те, що втрата оригінала державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2, з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку до неї, та про реєстрацію цього права, що підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004 для ведення особистого селянського господарства, позбавляє її права розпоряджатися своєю земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема укладати цивільно-правові угоди щодо її відчуження.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій позов про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя підтримала в повному обсязі, просила справу розглянути за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явися, позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності, про що подав відповідну заяву до суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Виходячи з наведеного, та з того, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Матеріалами справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

29 березня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325157900:01:009:0004, розташованої на території Пісочинської селищної ради за межами населеного пункту, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер - 6325157900:01:009:0004, для ведення особистого селянського господарства, на час її відчуження ОСОБА_1, належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 24 березня 2009 року № 482 «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2» та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 09 березня 2010 року за № 011070300078.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчувався приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 29 березня 2010 року за реєстровим № 578. За цим договором продавець (ОСОБА_2) передав земельну ділянку у власність покупця (ОСОБА_1), а покупець (ОСОБА_1) прийняла її у власність та сплатила за неї визначену договором суму грошей.

Після укладення та нотаріального посвідчення Договору купівлі- продажу земельної ділянки від 29 березня 2010 року з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004, право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку було зареєстровано у Поземельній книзі 03 квітня 2009 року за № 703010090004001.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу. ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Між тим, право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.03.2009 № 1066-VI) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Частиною шостою статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 05.03.2009 № 1066-VI до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень: відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті на право власності на землю (земельну ділянку), що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок; право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 05.03.2009 № ІОббЛД постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 року № 439 був затверджений Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, який встановлює процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку (далі - державний акт).

Згідно з пунктами другим-четвертим Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо.

Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї.

Власник земельної ділянки подає для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку такі документи:

а) державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину. Забороняється вимагати для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку документи, не передбачені цим пунктом.

Отже, у період з 01.05.2009 (дата набрання чинності Законом України від 05.03.2009 № 1066-УР по 01.01.2013 у разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, укладеною в порядку, встановленому законом, право власності на земельну ділянку посвідчувалося такою угодою та виникало з моменту проставлення відмітки про реєстрацію права власності на неї на державному акті про право власності на земельну ділянку» що долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004 для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 березня 2010 року, право власності за яким виникло з моменту державної реєстрації цього права - 03 квітня 2010 року, про що свідчить відмітка на державному акті на право власності на земельну ділянку про реєстрацію права власності в Поземельній книзі від 03 квітня 2010 року за реєстровим № 703010090004001.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, у тому числі за умови якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

У 2014 році за невідомих обставин позивач втратила оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 09 березня 2010 року за № 011070300078, з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 та про реєстрацію цього права, про що було дано оголошення у регіональному друкованому засобі масової інформації - газеті «Слобідський край» (від 20.05.2014 № 60).

Втрата оригінала державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2, з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1, та про реєстрацію цього права, що підтверджує виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004 для ведення особистого селянського господарства, позбавляє позивача права розпоряджатися своєю земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема укладати цивільно-правові угоди щодо її відчуження.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 3613 - VI від 07 липня 2011 року, що набрав чинності з 01 січня 2013 року) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17 жовтня 2013 року № 868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок державної реєстрації прав), який набрав чинності 11 лютого 2014 року.

Пунктом 48 Порядку державної реєстрації прав встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав:

1) завірену в установленому порядку органом, шо видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа:

2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб'єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.

Таким чином, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку до органу державної реєстрації прав, у тому числі слід подати завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку. Однак, серед підстав, визначених статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відсутній випадок видачі такого свідоцтва на заміну втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку.

Між тим, пунктом 9 частини першої статті цієї статті встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається в інших випадках, встановлених законом .

Проте, на час пред'явлення цього позову, такий закон , що встановлює випадок видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно на заміну втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку, відсутній.

Постанови Кабінету Міністрів України, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», є підзаконними нормативно-правовими актами, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Крім того, Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області не має об'єктивної можливості надати завірену в установленому порядку копію примірника втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку з проставленими відмітками про перехід права власності та про реєстрацію цього права (відповідно до пункту 48 Порядку державної реєстрації прав), оскільки останній існував лише в одному примірнику (примірнику землевласника, що був ним втрачений). Тому, зробити копію з оригіналу втраченого документу (державного акту на право власності на земельну ділянку з відмітками про перехід права власності та про реєстрацію цього права), на виконання пункту 48 Порядку державної реєстрації прав, та завірити її в установленому порядку не вбачається можливим.

Відповідно до пункту 1.6. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 09.09.2013 № 537), державні акти на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою заповнюються у двох примірниках, один з яких видається землевласнику або землекористувачу, а інший, з нанесеною у лівому верхньому кутку першої сторінки відміткою «архівний» та відповідною документацією із землеустрою землеустрою, залишається на зберіганні відповідно у Головному управлінні Держкомзему у місті Києві, місті Севастополі, управлінні (відділі)Держкомзему у районі (місті), міжрайонному, міжміському, міськрайонному управлінні (відділі) Держкомзему.

Також, у позивача відсутня можливість одержати дублікат втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку.

Дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. Тобто дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. У разі втрати або зіпсування документа, лише суб'єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат.

Порядок видачі територіальними органами земельних ресурсів дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку при втраті або псуванні оригіналу був визначений Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» (зі змінами), який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 03.07.2013 №404.

Крім того, на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 09.09.2013 № 537, втратив чинність Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325 «Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою» (зі змінами), яким був передбачений порядок видачі відповідним територіальним органом Держкомзему нового державного акту землевласнику взамін втраченого (пошкодженого) державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, втрата чинності вказаних вище нормативно-правових актів, припинення з 01 січня 2013 року у територіальних органів Держземагентства України повноважень з видачі документів, що посвідчують права на земельні ділянки, та відсутність на архівних примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку відміток про перехід права власності та про реєстрацію цього права (у видках відчуження земельних ділянок із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення у період з 01.05.2009 (дата набрання чинності Законом України від 05.03.2009 № 1066- VI) по 01.01.2013)) позбавляє можливості територіальні органи Держземагентства України видавати дублікати або нові державні акти на право власності на земельну ділянку при втраті або псуванні оригіналу цього документа.

Зазначене вище, зокрема відсутність можливості одержати дублікат втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку, неврегульованість на законодавчому рівні питання видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно на заміну втраченого державного акту та проставляння відміток про перехід права власності та про реєстрацію цього права лише на одному примірнику державного акту на право власності на земельну ділянку, що відчужувалася, свідчить про відсутність у позивача об'єктивної можливості поновити у позасудовому порядку втрачені документи, які посвідчують її право власності на земельну ділянку, що, в свою чергу , позбавляє її права розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, у тому числі на підставі рішень судів, що набрали законної сили (пункт 5 частини першої цієї статті).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо пі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у випадку втрати документа, що підтверджує виникнення права власності особи на земельну ділянку, зокрема оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку та про реєстрацію цього права, власник земельної ділянки має право звернутися до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, право власності позивача на земельну ділянку підлягає захисту та визнанню в судовому порядку.

Викладене підтверджується наступними перевіреними в судовому засіданні доказами: договором купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:01:009:0004, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 29 березня 2010 року за реєстровим № 578 та витяг з Державного реєстру правочинів від 29.03.2010 № 8380449; листом Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області від 04.04.2014 № 1156 з додатком, яким є копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданим ОСОБА_2 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 09 березня 2010 року за № 011070300078, з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 та про реєстрацію цього права у Поземельній книзі 03 квітня 2010 року за № 703010090004001; витягом з газети «Слобідський край» від 20.05.2014 № 60 з оголошенням про втрату державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837402, виданого ОСОБА_2, з відмітками про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 та про реєстрацію цього права.

Враховуючи зазначене, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 14 Конституції України, статей 15, 16, 317, 319, 392 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами), ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325157900:01:009:0004, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: А.Ю.Полєхін.