Рішення

від 14.11.2014 по справі 465/8181/13-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8181/13-ц

2/465/3635/14

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2014 року Франківський районний суд м.Львова в складі:

Головуючого судді Дзеньдзюри С.М.

при секретарі Гимон І.В.

з участю прокурора Панькевич Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Львова цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1, з участю третіх осіб - Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР, ОСОБА_2, Реєстаційної служби Головного управління юстиції у Львівській області про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

заступник прокуратура м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись на те, що право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на вказаний будинок зареєстровано на підставі рішення Львівської міської ради № 433 від 21.04.2010 року. Будь-яким із передбачених законодавством способів відчуження вказане нерухоме майно із комунальної власності не вибувало. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.12.2011р. визнано право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1. за громадянином ОСОБА_2 На вказану ухвалу прокуратурою Львівської області внесена заява про її перегляд за нововиявленими обставинами. Згідно договору дарування Р.№3-1391, 26.06.2012, посвідченого П'ятою Львівською державною нотаріальною конторою, право власності на вказане приміщення належить ОСОБА_1. Перевіркою, проведеною прокуратурою м. Львова, встановлено, що будівля по АДРЕСА_1 в порядку визначеному законодавством про приватизацію комунального майна не відчужувалась, кошти від реалізації майна до міського бюджету не надходили. Таким чином, на переконання прокурора, приміщення по АДРЕСА_1, вибули з комунальної власності територіальної громади м. Львова без відповідної правової підстави.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, просить витребувати у відповідача та передати Львівській міській раді будівлю за адресою - АДРЕСА_1. Визнати за Львівською міською радою право власності на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 додатково зазначивши, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності залишено без розгляду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду направив повноважного представника, який заперечив про задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень послався на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011р. у справі № 5015/6378/11. Зокрема зазначив, що вказаним рішенням встановлено, що спірні приміщення не перебували у власності територіальної громади м. Львова, а належали державі в особі Львівського орендного підприємства протипожежної автоматики і охоронної сигналізації.

Треті особи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча належно повідомлені про час та місце слухання справи, наслідки неявки. Суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Право власності територіальної громади м. Львова на спірні приміщення у заявленому позові обґрунтовано наявністю рішення Львівської міської ради № 433 від 21.04.2010 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.12.2009 № 1169» оформлено територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на будівлю під літерою «А-2» загальною площею 369,2 кв.м. на по АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом.

Однак, як встановлено судом, відповідно до договору купівлі - продажу орендованого державного майна адмінуправління Львівського орендного підприємства протипожежної автоматики і охоронної сигналізації № 151 від 29 березня 1996 року товариство покупців членів трудового колективу адмінуправління Львівського орендного підприємства протипожежної автоматики і охоронної сигналізації (покупець) купив орендоване державне майно за адресою АДРЕСА_1.

Крім цього, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2011р., яке вступило в законну силу, у справі № 5015/6378/11 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.12.2009 р. № 1169 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1», визнано недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.04.2010 року № 433 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.12.2009 № 1169»; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації» (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20831298) право власності на нежитлову будівлю літера А-2 загальною площею 369,2 кв.м. по АДРЕСА_1 у місті Львові.

Відповідно до 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 3 Стаття 61 ЦПК України, визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.12.2009 р. № 1169 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1», а також рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.04.2010 року № 433 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.12.2009 № 1169», на які прокурор покликався, як на підставу виникнення у позивача права власності, були визнані недійсними.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про існування у позивача права власності на спірне майно, суду подано не було.

В ч.1 п.1,3 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності Таким чином, незаконність набуття права власності на спірні приміщення ОСОБА_1 судом не встановлена.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З змісту вказаних норм вбачається, що лише власник, має право на захист свого права власності в порядку визначеному законом.

Судом встановлено, що права позивача жодним чином не порушено, оскільки ні прокурор ні позивач не довели суду існування у позивача права власності на спірне майно, а тому зважаючи на викладене у позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах заступника прокуратура м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Франківський районний суд м.Львова.

Суддя Дзеньдзюра С.М.