Рішення

від 02.12.2014 по справі 686/8378/14-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/8378/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014

Хмельницький міськрайонний суд

в складі:

головуючого-судді Сарбея О.Ф.,

секретаря Беднарської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивно школи «Колос» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

30 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15.04.2013 року зміненим рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 04.07.2013 року ОСОБА_1 поновлено на посаді тренера-викладача з бойового самбо Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» з 01.09.2012 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 153 гри. 49 грн. за період з 23.10.2012 року по 11.03.2013 року. Наказом директора ОК ДЮСШ «Колос» № 30 від 16.04.2013 року його було звільнено з посади тренера-викладача за власним бажанням з 16.04.2013 року. Проте ОК ДЮСШ «Колос» лише 26.02.2014 року виплатило належний ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2012 року по 11.03.2013 року в розмірі 14 153 грн. 49 грн., який підлягав сплаті одразу після його звільнення.

У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 33 254,60 грн.

В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26 250,49 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15.04.2013 року зміненим рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 04.07.2013 року ОСОБА_1 поновлено на посаді тренера-викладача з бойового самбо Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» з 01.09.2012 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 153 гри. 49 грн. за період з 23.10.2012 року по 11.03.2013 року.

Наказом директора ОК ДЮСШ «Колос» № 30 від 16.04.2013 року його було звільнено з посади тренера-викладача за власним бажанням з 16.04.2013 року.

Статтею 47 КЗпПУ, закріплено що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Проте, 16.04.2013 року ОК ДЮСШ «Колос» не виплатило позивачу всіх належних сум при звільненні, а саме в частині негайного виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15.04.2013 року про присудження йому виплати заробітної плати за один місяць, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач ОК ДЮСШ «Колос» провів повний розрахунок з ОСОБА_1 лише 26.02.2014 року згідно судових рішень за період з 23.10.2012 року по 11.03.2013 року в розмірі 14 153 грн. 49 грн., який також підлягав сплаті після його звільнення.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 22.01.2014 року по справі № 6-159цс13.

Отже, відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з часу його звільнення (16.04.2013 року) і по день такого розрахунку (26.02.2014 року).

У відповідності до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а згідно п. 8 цього ж порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З 16.07.2012 року позивач перебував у відпустці. При таких обставинах середньомісячна заробітна плата у відповідності до п. п. 4,8 вищевказаного Положення має нараховуватись за два повні місяці роботи перед звільненням, якими з врахуванням незаконного звільнення з 31 серпня 2012 року є травень-червень 2012 року.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 04.07.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ХОК ДЮСШ «Колос» встановлено, що розмір його середньоденної заробітної плати становить 120 грн. 97 коп.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Період, за який відповідач затримав ОСОБА_1 виплату належних сум при звільнені (з 16.04.2013 року по 26.02.2014 року) містить 217 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку складає 120,97 грн. х 217 днів = 26 250,49 грн.

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обов'язку.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача 26 250 грн. 49 коп. - компенсації за час затримки розрахунку з ним.

Судові витрати по справі, а саме судовий збір, становлять 262 грн. 50 коп., та стягуються з відповідача в дохід держави згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 47, 116, 117, 221, 231, 232, 233, 236 Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос», код ЄДРПОУ 22987231, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26 250 грн. 49 коп.

Стягнути з Хмельницької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос», код ЄДРПОУ 22987231, в дохід держави судовий збір в сумі 262 грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя