Постанова

від 14.07.2009 по справі 53/131-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/131-09

 Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р.                                                           Справа № 53/131-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Черкасова І.Р. (дов. № 13-08/09д від 09.01.2009р.)

1-го відповідача -  не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКСАНА" (м. Харків) (вх. № 1369 Х/3), Малого підприємства "Райдуга" (м. Харків) (вх. № 1370 Х/3) та Акціонерного товариства закритого типу "ГЕЯ" (м. Харків) (вх. № 1371 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.2009р. про вжиття заходів до забезпечення позову по справі № 53/131-09

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" (м. Харків)

до  1) Малого підприємства "Райдуга" (м. Харків)

      2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКСАНА" (м. Харків)

      3) Акціонерного товариства закритого типу "ГЕЯ" (м. Харків)

про розірвання договору та стягнення 1738631,35 грн., -

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2009р. по справі № 53/131-09 (суддя Прохоров С.А.) клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову задоволено частково та до вирішення спору по суті вжито заходи до забезпечення позову по справі № 53/131-09, а саме: 1) накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить Акціонерному товариству закритого типу “Гея”(61010, м. Харків, вул. Гордієнківська, 23 п/р 260005852 в ВАТ “Мегабанк”, МФО 351629 Код ЄДРПОУ - 14103904) у тому числі на автотранспортні засоби відповідно до переліку, зазначеного у заяві позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову,  які зареєстровані за адресами: м. Харків, вул. Службова, 107 та м. Харків, вул. Гордієнківська, 23, вилучено ключі та свідоцтва на зазначені автотранспортні засоби та передано зазначені транспортні засоби на відповідальне зберігання ВАТ “Мегабанк”; 2) накладено арешт у межах суми позову на  рухоме та   нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Лаксана” (61034, м. Харків, вул. Кашуби, 10 п/р 2600510061 в ВАТ “Мегабанк”, МФО 351629, Код ЄДРПОУ - 31645539); 3) накладено арешт у межах суми позову  на  рухоме та нерухоме майно, що належить Малому підприємству “Райдуга”(61002, м. Харків, вул. Артема, 1, кв. 2, п/р 260075811 в ВАТ “Мегабанк”, МФО 351629, код ЄДРПОУ 33815432). В частині задоволення заяви щодо необхідності  накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам, у межах суми позову, що знаходяться на всіх їх рахунках, відкритих у банківських установах, окрім рахунків, відкритих у ВАТ “Мегабанк”, та заборони відкривати рахунки в інших банківських установах, ніж ВАТ “Мегабанк”, - відмовлено. Строк пред'явлення ухвали до виконання визначено в три роки, тобто до 07.05.2012 року. Крім того, господарським судом зазначено, що: дана ухвала набирає чинності з моменту її винесення, підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом відповідно Закону України “Про виконавче провадження”; питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, а оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Мале підприємство “Райдуга” (далі –МП “Райдуга”), Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАКСАНА” (далі –ТОВ “ЛАКСАНА”) та Акціонерне товариство закритого типу “ГЕЯ” (далі –АТЗТ “ГЕЯ”) з даною ухвалою суду першої інстанції не погодились, звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на невідповідність висновків ухвали дійсним обставинам справи та існуючим документам, просять ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.2009р. скасувати та зняти арешт з рухомого і нерухомого майна, що належить цим підприємствам.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. апеляційні скарги ТОВ  “ЛАКСАНА”, м. Харків (вх. № 1369 Х/3), МП “Райдуга”, м. Харків (вх. № 1370 Х/3) та АТЗТ   “ГЕЯ”, м. Харків (вх. № 1371 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від "07" травня 2009 р. по справі № 53/131-09 об'єднано в одне провадження та призначено до розгляду на 16.06.2009р.

Ухвалою суду від 16.06.2009р. розгляд даної справи відкладено на 07.07.2009р. о 9:30 год., в зв'язку з необхідністю витребування у позивача додаткових доказів, які необхідні для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Представники відповідачів –заявників апеляційних скарг у призначене 07.07.2009р.   судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, причини неявки ні позивачу ні суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідачів викладено в апеляційних скаргах і вони не були  позбавлені права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мали на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі  представників МП  “Райдуга”, ТОВ “ЛАКСАНА” та АТЗТ “ГЕЯ” за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.2009р. оголошено перерву до 14.07.2009р. о 9:30 год.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржену   ухвалу залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ “Лаксана”, МП “Райдуга” та АТЗТ “ГЕЯ” у межах суми позову, які знаходяться на всіх рахунках відповідачів, відкритих у банківських установах, окрім рахунків, відкритих у ВАТ “Мегабанк”; заборонити відповідачам до вирішення спору по суті відкривати рахунки у всіх банківських установах, окрім ВАТ “Мегабанк”; накласти арешт на все рухоме  та нерухоме майно, що належить ТОВ “Лаксана”,  МП “Райдуга” та АТЗТ “ГЕЯ” та передати його на відповідальне зберігання ВАТ “Мегабанк”; накласти арешт на перелічені у заяві про забезпечення позову автотранспортні засоби, що належать АТЗТ “ГЕЯ”, яке зареєстроване за адресами: м. Харків, вул. Службова, 107 та м. Харків, вул. Гордієнківська, 23, вилучити ключі та свідоцтва на зазначені автотранспортні засоби та передати їх ВАТ  “Мегабанк”.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свобод і інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

В даному випадку, в обґрунтування заяви про застосування заходів щодо забезпечення позову позивач посилається на те, що боржником за кредитним договором –МП “Райдуга” суттєво порушуються умови кредитного договору №02/2009 від 30.01.2009 р., в зв'язку з чим  на даний час сума кредиту позивачу неповернута, що свідчить про відсутність у нього наміру і можливості виконати належним чином кредитне зобов'язання. Окрім цього, позивач вважає, що оскільки згідно з укладеним в забезпечення виконання кредитних зобов'язань Договором застави рухомого майна № 02/2009-06/2009-з від 31.03.2009р., предмет застави добровільно позивачу не переданий, тому існує загроза реалізації заставленого майна АТЗТ “ГЕЯ”  (Заставодавцем).

Розглянувши дану заяву господарський суд з урахуванням вимог чинного законодавства дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його прийняття, а тому прийняв ухвалу, якою вжив заходи щодо забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить АТЗТ “Гея”, у тому числі на автотранспортні засоби відповідно до переліку, зазначеного у заяві позивача;

- вилучення ключів та свідоцтв на зазначені у заяві позивача автотранспортні засоби та передання останніх на відповідальне зберігання ВАТ “Мегабанк”;

- накладення арешту у межах суми позову на  рухоме та   нерухоме майно, що належить ТОВ “Лаксана”;

- накладення арешту у межах суми позову  на  рухоме та нерухоме майно, що належить МП “Райдуга”.

Що стосується вимог позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідачів, котрі знаходяться на банківських рахунках, то господарський суд встановив, що такий спосіб забезпечення позову є суттєвим обмеженням для відповідачів, та буде значно заважати веденню ними власної господарської діяльності: виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг, а тому відмовив в задоволенні заяви в цій частині.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, оскаржена відповідачами ухвала господарського суду  відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, яким судом надана правильна та належна правова оцінка, а також нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг в даному випадку і скасування прийнятої ухвали про вжиття заходів щодо забезпечення позову - немає, виходячи з наступного.

Колегія суддів враховує, що у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Колегія суддів також визначає, що відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом цих положень, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Приймаючи оскаржену ухвалу, господарський суд виходив з того, що позивач звертався до відповідачів з вимогами про погашення заборгованості за кредитним Договором, однак відповідачі жодних дій, направлених на погашення кредитного зобов'язання не проводили,  тому суд правомірно визначився, що невжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди інтересам позивача, а захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення, оскільки для  відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати.

Між іншим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між: сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності господарському суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Так, господарським судом у відповідності до всіх матеріалів справи вірно   встановлено, що вимоги позивача забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідачів є розумними, логічними і абсолютно адекватними, оскільки відповідачі, маючи у своєму активі достатньо коштів, свідомо не погашають заборгованість, а позивач єдиним доступним для нього у цій ситуації способом намагається захистити свої майнові інтереси, так як арешт майна відповідачів дійсно унеможливить створення перешкод для реалізації позивачем свого права на захист своїх інтересів, чим забезпечать безперешкодне виконання судового рішення (у разі задоволення позовних вимог).

Колегія суддів вважає, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвими обмеженням  для відповідачів, оскільки жодним чином не заважає веденню ним власної господарської діяльності: виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг.

Отже, інтереси учасників процесу будуть збалансовані і не порушені, а застосовані заходи здатні реально забезпечити виконання у майбутньому судового рішення, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Окрім цього, в процесі розгляду справи суд першої інстанції цілком обґрунтовано визначив, що правовими наслідками рішення по справі в разі постановлення його на користь позивача, буде стягнення грошових коштів, а тому зазначені в клопотанні про забезпечення позову види та способи забезпечення (арешт рухомого та нерухомого майна) дійсно пов'язані з предметом спору і не виходять за його межі.

Оскаржуючи прийняту по справі ухвалу, відповідачі у своїх апеляційних скаргах  зазначають, що підстави, на які посилається господарський суд в даному судовому акті, не відповідають дійсним обставинам та існуючим документам, оскільки строк погашення кредиту МП “Райдуга“ за кредитним Договором № 02/2009 від 30.01.2009р. (до 01.06.2009р.) станом на день винесення ухвали ще не настав, вимоги про погашення заборгованості містять строк її виконання до 12.05.2009р., в зв'язку з чим заявники апеляційних скарг стверджують, що заборгованість МП “Райдуга“ перед ВАТ “Мегабанк“ за цим Договором, в тому числі і по сплаті процентів за користування кредитом, відсутня. За таких обставин відповідачі просять ухвалу суду скасувати та зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що належить ТОВ “ЛАКСАНА” (м. Харків),  МП “Райдуга” (м. Харків) та АТЗТ “ГЕЯ” (м. Харків).

Проте, колегія суддів вважає, що вказані вимоги відповідачів задоволенню не підлягають, оскільки доводи, на які вони посилаються в обґрунтування своїх  заперечень, входять до предмету доказування у даній справі та підлягають доведенню під час вирішення спору по суті, а будь-яка оцінка доказів, що стосуються суті спору на даній стадії судового провадження, є неприпустимою і не може бути обґрунтуванням відмови в застосуванні заходів до забезпечення позову в жодному вигляді.

Також слід зазначити, що до предмету дослідження суду на стадії розгляду заяв про забезпечення позову, не входить вирішення питання про законність та обґрунтованість позовних вимог по суті, а лише постає питання чи може існуючий стан правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що в даному випадку і було правомірно зроблено господарським судом. За таких обставин, позиція відповідачів не знайшла свого підтвердження при розгляді апеляційних скарг по суті.

Разом з цим, позивач належним чином довів як суду першої так і апеляційної інстанції ті обставини, якими він обумовлює необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки їх невжиття може реально порушити його права.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 30.01.2009р. між Малим підприємством “Райдуга” (1-й відповідач) та Відкритим акціонерним товариством “Мегабанк” (позивачем) укладено кредитний договір за № 02/2009.

Згідно з пунктом 1.1. даного Договору, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 27.02.2009р. позивач надав 1-му відповідачу кредит (не відновлювану кредитну лінію) в розмірі 1 006 872,00 грн. (один мільйон шість тисяч вісімсот сімдесят дві гривні), на строк з 30.01.2009 р. до 01.06.2009 р. зі сплатою 22 % річних.

Фактично 1-м відповідачем отримано вказану суму, що підтверджується випискою з рахунку №2062310216. Загальна сума заборгованості за кредитом станом на 27.04.2009р. становить 1006872,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом МП "Райдуга" не виконується пункт 4.2.4. Розділу 4 Кредитного Договору “Права та обов'язки сторін”, в порушення вимог якого 1-й відповідач не надавав банку щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів, наступних за звітним місяцем, довідку про рух грошових коштів по його поточних рахунках, відкритих в інших банках та заборгованості за кредитами.

Крім того, розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову, господарським судом з'ясовано, що 1-й відповідач в порушення пункту 4.2.8. Розділу 4 Кредитного Договору “Права та обов'язки сторін”, з моменту отримання кредиту за цим кредитним договором не здійснює фінансові операції, пов'язані з підприємницькою та господарською діяльністю, через поточні рахунки, відкриті у Кредитодавця, в сумі, що пропорційна існуючій кредитній заборгованості, з врахуванням кредитів в інших банках. При цьому, 1-м відповідачем порушується і вимоги пунктів 4.2.14. та 4.2.16. Розділу 4 Кредитного Договору “Права та обов'язки сторін”, за якими  відповідно останній у 10-денний строк з дня підписання цього кредитного договору і не менше ніж на строк його дії не застрахував на користь Кредитодавця життя засновника - фізичної особи підприємства, а також не забезпечив у строк до 20.03.2009р. виконання своїх зобов'язань за цим кредитним договором шляхом оформлення договору застави рухомого майна на суму не менше ніж 1 000 000,00 грн.

Загальна сума вимог станом на 27.04.2009 р. з урахуванням штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору складає 1 208 246,35 грн. (один мільйон двісті вісім тисяч двісті сорок шість гривень 35 коп.).

Із матеріалів справи випливає, що направлені на адресу відповідачів вимоги щодо погашення заборгованості за Кредитним Договором залишені ними без будь-якого реагування, що свідчить про відсутність у них наміру і можливості виконати належним чином кредитне зобов'язання. На час вирішення справи по суті 1-й відповідач має можливість розпоряджатися  цими коштами на власний розсуд.

На думку колегії суддів вказана сума заборгованості 1-го відповідача є істотною і не вжиття певних заходів може ускладнити виконання рішення суду про стягнення цієї суми з відповідача після прийняття рішення, що також знайшло своє відображення в оскарженій ухвалі суду.

Разом з тим, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним Договором між позивачем  та 3-м відповідачем - АТЗТ “ГЕЯ” укладено договір застави рухомого майна № 02/2009-06/2009-з від 31.03.2009р., предметом якого відповідно до пункту 1.2. є певні автотранспортні засоби.

Пунктом 7.2. Розділу 7 “Відповідальність сторін” Договору №02/2009-06/2009-з застави рухомого майна АТЗТ “ГЕЯ” взяло на себе зобов'язання сплатити штраф у розмірі 15% від заставної вартості предмета застави за невиконання п. 3.1.3. Розділу 3 “Права та обов'язки сторін”, яким передбачено, що АТЗТ “ГЕЯ” повинно застрахувати  предмет застави на користь Заставодержателя (позивача) на строк дії основного зобов'язання на його повну вартість.

Господарським судом правомірно визначено, що таке зобов'язання АТЗТ “ГЕЯ” не виконано і докази страхування Заставодержателю у строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) днів після набрання чинності договором застави не надані. Сума штрафу становить: 530385,00 грн. (п'ятсот тридцять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 00 коп.).

При цьому, документи в підтвердження виконання зазначених умов кредитного Договору та Договору застави в матеріалів справи відсутні та відповідачами суду апеляційної інстанції також не представлені.

В процесі розгляду апеляційних скарг колегією суддів з'ясовано, що відповідачі є   неплатоспроможними, а із наданих позивачем документів вбачається відсутність грошових коштів на рахунках відповідачів у ВАТ “Мегабанк“, про що свідчать виписки з рахунків ТОВ “ЛАКСАНА” (м. Харків),  МП “Райдуга” (м. Харків) та АТЗТ “ГЕЯ” (м. Харків) за №№ 2062310216, 260005852, 2600510061. Докази наявності у відповідачів грошових коштів на рахунках, відкритих в інших банківських установах, в матеріалах справи не містяться. Вказані обставини, на думку колегії суддів, виключають можливість накладення арешту на грошові кошти відповідачів.

Таким чином, виходячи із суми заявлених позовних вимог, яка є значною, та  характеру  позову,  який  є  майновим,  наявністю у 1-го та 2-го відповідача необмежених можливостей щодо відчуження належного їм майна, відсутністю фактичного забезпечення  виконання зобов'язання відповідачами, відсутністю доказів в підтвердження наявності у відповідачів грошових коштів в банківських установах, а також ненаданням відповідачами суду апеляційної інстанції жодних доказів конкретного порушення вказаними заходами їх законних прав або інтересів, колегія суддів також визначає наявність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно  відповідачів в межах заявленої у позові суми, оскільки в даному випадку існує реальна імовірність невиконання законного рішення суду.

З цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд діяв в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, а також вимог заяви про вжиття заходів до  забезпечення позову, що є підставою для залишення оскарженої ухвали без змін, як такої, що не суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги наявність у позивача правових підстав вимагати вжиття заходів щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду від 07.05.2009р. року по справі № 53/131-09 про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована, відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з вірним застосуванням норм чинного законодавства, а доводи апеляційних скарг її не спростовують, в зв'язку з чим  дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування зазначеного судового акту та задоволення вимог відповідачів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКСАНА” (м. Харків), Малого підприємства “Райдуга” (м. Харків) та Акціонерного товариства закритого типу “ГЕЯ” (м. Харків) залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.2009р. про вжиття заходів до забезпечення позову по справі № 53/131-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 14 липня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді