Постанова

від 08.07.2009 по справі 51/58-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/58-09

 Україна

  Харківський апеляційний господарський суд

 ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2009 р.                                                           Справа № 51/58-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В.,  Пушай В.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Філатова П.А. (дов. № б/н від 04.03.2009р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарі", м. Валки, Харківський район, Харківська область (вх. № 1457 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.05.09р. по справі № 51/58-09

за позовом Приватного підприємства "Чер-ов і К", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарі", м. Валки, Харківський район, Харківська область

про стягнення 2382,72 грн., -

встановила:

У березні 2009 року Приватне підприємство "Чер-ов і К" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарі" (м. Валки, Харківський район, Харківська область) 2382,72 грн. заборгованості в зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної № РН-036 від 09.10.2008 року, довіреності № 0056 від 08.10.2008 року та рахунку-фактури № СФ-0000041 від 08.10.2008 року. Крім того, позивач просив відшкодувати за рахунок  відповідача понесені ним судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2009р. по справі № 51/58-09 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарі" на користь Приватного підприємства "Чер-ов і К" - 2382,72 грн. заборгованості, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2009р. по справі № 51/58-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог –відмовити.

Позивач письмових пояснень по апеляційній скарзі не надав, але його уповноважений представник у судовому засіданні 07.07.2009р. просив оскаржене відповідачем рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник відповідача –заявника апеляційної скарги, у судове засідання 07.07.2009р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 5397506 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив. Причини неявки ні позивачу ні суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарі" (м. Валки, Харківський район, Харківська область) за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, позивач за  усною домовленістю поставив відповідачу товар на загальну суму 2382,72 грн. (кальцит 2 та кальцит 5), що підтверджується  видатковою накладною № РН-036 від 09.10.2008 року, довіреністю № 0056 від 08.10.2008 року та рахунком-фактурою № СФ-0000041 від 08.10.2008 року.

В силу  частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів,  договору, а  за  відсутності конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно  ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона  повинна  вжити  усіх  заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем в порядку пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача була направлена вимога від 05.12.2008 року, в якій позивач вимагав перерахувати відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2382,72 грн. Однак, відповідач обов'язок по сплаті отриманого товару не виконав. Вказана вимога залишена відповідачем без реагування, що зумовило звернення позивача з даними позовними вимогами до господарського суду Харківської області.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2382,72 грн. заборгованості  обґрунтована, підтверджується доданими до матеріалів справи документами, не спростована відповідачем, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги у якості основного і єдиного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в порушення норм чинного законодавства, господарський суд не взяв до уваги ненадання позивачем документів на підтвердження його вимог і факту виконання ним зобов'язань, оскільки наявна у справі спірна видаткова накладна не містить підпису Артеменка А.В., на ім'я якого відповідачем  видана довіреність, та не має печатки ТОВ «Дарі».  

Однак зазначені заперечення відповідача судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки порушуючи питання доведеності, скаржник піддає сумніву фактичні обставини справи, які достеменно встановлені господарським судом і перевірені колегією суддів під час здійснення апеляційного провадження.

Так, переглядаючи повторно справу за апеляційною скаргою відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарським судом правомірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач передав відповідачу товар за видатковою накладною № РН-036 від 09.10.2008 року на суму 2382,72 грн., яка містить всі необхідні реквізити, а також підписи уповноважених осіб позивача та відповідача та скріплена печаткою їх підприємств. Факт отримання товару позивач  також  підтвердив і довіреністю відповідача № 0056 від 08.10.2008р. Уповноважений представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.07.2009р. пояснив, що оригінал вказаної накладної   ретельно досліджувався господарським судом при винесенні оскарженого рішення та йому була надана належна правова оцінка.  

Більш того, в процесі здійснення апеляційного провадження колегією суддів з'ясовано, що, засвідчений вищевказаним дорученням підпис Артеменка А.В. є повністю ідентичним підпису цієї особи, що міститься в спірній видатковій накладній. Вказані дані відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Крім того, в не погоджуючись з твердженнями заявника  апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок реєстрації  виданих,  повернутих  і  використаних  довіреностей на одержання цінностей  затвердженої  наказом  Міністерства  фінансів України від 16  травня  1996  року №  99  та  зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996  року за № 293/1318  бланки довіреностей є документами суворої звітності.

Відповідно до пункту  6 цієї Інструкції довіреність  на одержання   цінностей  від  постачальника  за  нарядом,  рахунком, договором,  замовленням,  угодою  або  іншим  документом,  що   їх замінює,  видається  довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до пункту 10 Інструкції особа,  якій видана  довіреність,  зобов'язана  не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за  довіреністю цінностей,  незалежно  від того,  одержані цінності за довіреністю повністю  або  частково,  подати  працівнику  підприємства,   який здійснює  виписування  та  реєстрацію  довіреностей,  документ про одержання  нею  цінностей  та  їх  здачу  на  склад  (комору)  або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності  повинні  бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Довіреність № 0056 від 08.10.2008р., яка надана позивачем в обґрунтування його вимог по стягненню заборгованості дійсна до 17.10.2008р.

Про використання  довіреності  або  повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації  довіреностей  робиться  відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або  про  дату  повернення  довіреності.  Повернуті  невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку,   встановленого   для   зберігання  первинних документів.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень,  покладається на сторону.

Разом з цим, згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак відповідачем не надано жодного доказу того, що ним позивачу у встановленому   Інструкцією… порядку  направлено повідомлення про анулювання довіреності № 0056 від 08.10.2008р., в зв'язку з тим, що її не було використано.

В силу положень пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

А згідно з пунктом 3 цієї ж статті зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що оскільки оплата товару не була здійснена відповідачем та враховуючи невизначеність сторонами строку виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 05.12.2008р. про перерахування спірної заборгованості. В якості доказу направлення даної вимоги відповідачеві, господарським судом до матеріалів  справи залучені копії поштового чеку № 0192 від 10.12.2008р. та опис вкладення у цінний лист від 10.12.2008р.

Проте відповідач на вказану вимогу не відповів,  заборгованість не погасив,  жодних заперечень з приводу поставки спірного товару не заявив, за таких обставин відповідачем в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від  05.05.2009р. по справі № 51/58-09 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись пунктами 1, 2, 3 статті 509, статтею 530  Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статтями 4-2,  4-3,  4-7, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарі" (м. Валки, Харківський район, Харківська область) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2009р. по справі                              № 51/58-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 09 липня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Пушай В.І.