Постанова

від 08.07.2009 по справі 22/575

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/575

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" липня 2009 р.                                                           Справа № 22/575

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Жолобчук Л.В. - представника за довіреністю віл 02.01.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Славутського кооперативного підприємства  Славутського районного споживчого товариства, м.Славута Хмельницької області   

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "14" травня 2009 р. у справі № 22/575 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії  "Рівненська"  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К", м.Рівне    

до  Славутського кооперативного підприємства  Славутського районного споживчого товариства, м.Славута Хмельницької області   

про стягнення 9269,28грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.05.2009р. у справі №22/575 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії  "Рівненська"  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К", м.Рівне до Славутського кооперативного підприємства Славутського районного споживчого товариства, м.Славута Хмельницької області про стягнення 9269,28грн. задоволено частково.

Стягнуто з Славутського кооперативного підприємства Славутського районного споживчого товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії  "Рівненська"  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" - 1552,64грн. пені, 1167,74грн. 18% річних, 2997,68грн. штрафу, 1508,14грн. інфляційних втрат, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження по справі в частині основного боргу в сумі 2000,07грн. припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Славутське кооперативне підприємство Славутського районного споживчого товариства звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- як зазначає скаржник, у разі якщо належні до оплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій;

- позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку із затримкою проведення розрахунків.

В судовому засіданні представник позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

На адресу суду від Славутського кооперативного підприємства Славутського районного споживчого товариства надійшло клопотання №30 від 02.07.2009р. про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника у зв'язку із складним фінансовим становищем.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке. 

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії  "Рівненська"  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" звернулось до суду з позовом до Славутського кооперативного підприємства  Славутського районного споживчого товариства про стягнення 22145,33грн., з яких 14988,42грн. основного боргу, 1572,28грн. пені, 1182,42грн. 18% річних, 2997,68грн. штрафу, 1404,53грн. інфляційних за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №454/07 від 18.10.2007р.

Позивачем на адресу суду було надіслано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку із сплатою відповідачем боргу в сумі 2000,07грн. та уточнено позовні вимоги, з яких позивач просить стягнути з відповідача 1552,64грн. пені, 1167,74грн. річних, 2997,68грн. штрафу та 1508,14грн. інфляційних.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2007року між філією "Рівненська" ТОВ "Ланжерон і К" та Славутським кооперативним підприємством Славутського районного споживчого товариства укладено договір купівлі-продажу товарів №454/07, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої, халва та інша продукція, що є в наявності в продавця (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з п.п.3.1.,3.3 та 3.4 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями строку дії даного договору. Перехід права власності відбувається у момент передачі товару. Доставка товару на підставі даного договору здійснюється в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Приймання товару здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6, та якістю №П-7 (п. 4.1 договору).

Ціни на товар  встановлюються продавцем  в прайс-листі та зазначаються в накладних. Загальну суму договору складає вартість усього поставленого товару, зазначених в накладних. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або внесенням готівки у касу продавця. Покупець оплачує товар в наступному порядку: протягом 7 (семи) банківських днів з дати виписки видаткової накладної.  Допускається попередня або дострокова оплата товару покупцем (п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору).

Даний договір укладений на строк до 31.12.2015р., а стосовно розрахунків - до повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить письмово про припинення дії договору за 1 (один) місяць до збігу строку його дії, то договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на невизначений термін (п. 8.1 договору).

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав та відповідно до накладних на реалізацію товару для покупців №РН-0014713 від 15.08.2008р. на суму 1915,79грн., №РН-0015197 від 22.08.2008р. на суму 5562,70грн., №РН-0016523 від 12.09.2008р. на суму 2059,24грн., №РН-0016525 від 12.09.2008р. на суму 2569,48грн., №РН-0017357 від 26.09.2008р. на суму 1665,74грн., №РН-0017359 від 26.09.2008р. на суму 2958,26грн., відомостей про вантаж поставив відповідачу товар на загальну суму 16731,21грн.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за отриманий товар провів розрахунок не в повному обсязі.

Станом на 16.03.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем  в сумі 14988,42грн.

На адресу відповідача позивачем було направлено претензію №02-663 та вимогу №02-664 від 26.11.2008р. про сплату суми боргу в розмірі 16988,42грн., що підтверджується поштовим описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком від 27.11.2008р., які залишені останнім без задоволення.

26.02.2009р. на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу №04-58 від 26.02.2009р. про сплату суми боргу в розмірі 14988.42грн., що підтверджується поштовим описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком від 26.02.2009р., яка також була залишена відповідачем без задоволення.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.04.2009р. сума основного боргу відповідачем сплачена в сумі 14988,42грн. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Відповідно до платіжних доручень №241 від 16.03.2009р., №246 від 17.03.2009р., №250 від 18.03.2009р., №262 від 20.03.2009р., №265 від 23.03.2009р., №281 від 30.03.2009р., №288 від 31.03.2009р., №289 від 01.04.2009р., №296 від 03.04.2009р., №299 від 06.04.2009р., №331 від 14.04.2009р. відповідачем було сплачено позивачу заборгованості в розмірі 14988,42грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач платіжним дорученням №331 від 14.04.2009р. на суму 2000,07грн. сплатив основну суму боргу в повному розмірі.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки після звернення позивача з позовною заявою до суду відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, господарський суд Хмельницької області правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2000,07грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача за невиконання взятих на себе зобов'язань за період з 06.10.2008р. по 16.03.2009р. пеню в сумі 1572,28грн., 1182,42грн. - 3% річних за період з 06.10.2008р. по 16.03.2009р., 2997,68грн. - штраф в розмірі 20% від суми боргу, 1404,53грн. - інфляційних за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р.

Згідно з п.6.1 договору, за порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні нею збитки, в тому числі неодержаний прибуток, в порядку, передбаченому] чинним законодавством (ст. 225 ГК). Крім відшкодування збитків, у випадку порушення терміну! оплати за товар, передбаченому п. 5.4 договору, покупець несе відповідальність шляхом сплати продавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки (при нарахуванні пені передбаченої цим пунктом, правила п.6 ст. 232 ГКУ не застосовуються); штрафу в розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару. Штраф обчислюється із суми заборгованості, яка склалась на наступний день після закінчення строку оплати товару, згідно даного договору. Покупець, який прострочив оплату товару, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18% річних від простроченої суми.

Згідно ст.230 ГК України передбачається обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивач підставно застосував зазначений вид відповідальності до відповідача.

Таким чином, позивачем обгрунтовано нараховано відповідачу пеню в розмірі 1552,64грн. за період з 06.10.2008р. по 16.03.2009р. та штраф в розмірі 2997,68грн. - 20% від суми несплаченої вартості товару (14988,42грн.), що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.3 договору, покупець, який прострочив оплату товару, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18% річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком позивача, 18% річних період з 08.10.2008р. по 16.03.2009р. складає 1167,74грн. та інфляційних за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. складає 1508,14грн.

Розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції, з урахуванням вимог законодавства, прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1167,74грн. 18% річних та 1508,14грн. інфляційних.

Стосовно вимоги апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України, зменшення штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком. При його застосуванні необхідно керуватися ст.83 ГПК України, згідно якої суд має право зменшити розмір штрафних санкцій у виняткових випадках.

Складний фінансовий стан боржника та сплата ним податків до бюджету не є такими винятковими випадками.

Відповідачем на протязі тривалого періоду заборгованість не погашалась і лише після направлення копії позовної заяви була сплачена на протязі місяця.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються  на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2009р. у справі №22/575 слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою його скасування – без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької  областівід 14 травня 2009 року у справі №22/575 залишити без змін, а апеляційну скаргу Славутського кооперативного підприємства Славутського районного споживчого товариства, м.Славута Хмельницької області - без задоволення.

2. Справу №22/575 повернути до  господарського суду Хмельницької  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд