Рішення

від 26.06.2006 по справі 5/390-3/223/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/390-3/223/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.06                                                                                        Справа №  5/390-3/223/06

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом : Акціонерного банку “ТАС-Бізнесбанк”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чонгдао”, м. Запоріжжя

про стягнення 460 000, 00 грн.

                                                                                                Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача:   

Кузьмінов С.М., начальник юридичного відділу, довіреність №21 від 14.03.2006р.

від відповідача:

Єрмократьєва М.Д., довіреність №б/н від 04.05.2006р.;

Савкін О.І., посвідчення водія ЯТА №168792

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2006р. у справі №5/390 частково задоволена касаційна скарга Акціонерного банку “ТАС-Бізнесбанк” та скасовано постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2005р. по справі №5/390.

Справу передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області №484 від 25.05.2006р. справа  №5/390 передана на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 26.05.2006р. справу прийнято до свого провадження та привласнено №5/390-3/223/06. Розгляд справи призначено на 09.06.2005р. о 15 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 09.06.2006р. розгляд справи відкладався на 26.06.2006р. об 11 годині 30 хвилин у зв'язку з неявкою відповідача.

За згодою сторін в судовому засіданні 26.06.2006р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось, оскільки такої вимоги від представників сторін не надійшло.

Розглядається позовна заява АБ “ТАС-Бізнесбанк” до ТОВ “Чонгдао” про стягнення заборгованості в сумі 460 000, 00 грн. за простим векселем №693135376315.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.124 Конституції України, ст.16 ЦК України, ст.1, 2, 66, 67 ГПК України, ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, ст.34, 43, 48, 70, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Зокрема позивач зазначає, що векселедавець відмовився підписати акт від 17.10.2005р. пред'явлення векселя до сплати та  оплатити вексель. В той же день, 17.10.2005р. складений акт про відмову у прийнятті Акту пред'явлення векселя до платежу, а на адресу відповідача направлена телеграма з вимогою оплатити вексель.

Відповідач до теперішнього часу суму зазначену у простому векселі №693135376315 не  сплатив.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Додатково пояснив, що 20.10.2005р. він направив відповідачеві копію позовної заяви, в якій вміщується вимога про сплату векселя.

01.12.2005р. на вимогу господарського суду Запорізької області у справі №5/390 направив відповідачеві акт звірки, з якого випливала вимога про сплату боргу за векселем.

14.03.2006р. позивач направив відповідачу поштою вимогу про погашення заборгованості за векселем.

Враховуючи, що вексельне законодавство не передбачає порядку пред'явлення векселя к платежу, на що звертає увагу Верховний Суд України в постанові від 09.12.2003р. (справа 14/-35-3), кожна з вищезазначених дій є пред'явленням векселя до платежу.

Уніфікований Закон не пов'язує право на судовий позов до векселедавця за простим векселем із здійсненням протесту. Згідно ст.53 та ч.2, ч.3 ст.70 Уніфікованого Закону із здійсненням протесту Закон пов'язує лише початок строків позовної давності відносно стягнення боргу з індосантів та трасанта. Обов'язкове здійснення протесту для стягнення вексельного боргу векселедержателем з векселедавця Уніфікованим Законом не вимагається.

Відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. Зазначив, що позивачем не виконано вимоги щодо пред'явлення векселя до платежу у встановленому ст.34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі порядку. Крім того, відповідно до вимог ст.44 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі не був посвідчений факт неоплати векселя.

Факт неналежного пред'явлення до платежу підтверджується тим, що уповноважені особи ТОВ “Чонгдао” не отримували ніяких повідомлень про оплату зазначеного векселя. Телеграма, яку як зазначає банк, було направлено в адресу ТОВ “Чонгдао”, взагалі отримала стороння особа (не уповноважений працівник ТОВ “Чонгдао”).

Факт неоплати векселя повинен бути засвідчений актом, складеним у прилюдному порядку (протест векселя в неплатежі). Уніфікований Закон (ст.44) як підставу для виникненні права вимоги сплати заборгованості за векселем установлює обов'язковість здійснення акта про відмову в платежі або акцепті, вчиненого в публічному порядку. Згідно з чинним законодавством України таким актом є протест, що вчинюється нотаріусом. Протест є публічно-правовим актом, що має за мету посвідчити ті чи інші факти, з якими вексельне законодавство пов'язує настання певних правових наслідків (пред'явлення позову про стягнення суми за опротестованим векселем).

Позивачем не було здійснено протест векселя у неплатежі, таким чином факт неоплати векселя в неплатежі не посвідчено в порядку, встановленому діючим вексельним законодавством України.

Вважає, що без дотримання цього порядку позивач не має права висувати вимоги про сплату суми векселя.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення та просить в позові відмовити.

Під час розгляду справи господарським судом оглянутий оригінал простого векселя №693135376315 від 02.09.2004р., який залучений до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення сторін, суд

  ВСТАНОВИВ

Позивач є держателем простого векселя №693135376315 від 02.09.2004р. на суму 460 000, 00 грн. зі строком платежу “За пред'явленням, але не раніше 02 вересня 2005 року”.

Зазначений вексель придбано у ТОВ Агентство цінних паперів “Кредо-Інвест” (емітент –ТОВ “Чонгдао”) за договором №Т-85;Т91 “Покупки –продажу векселів” від 02.09.2004р. та актом прийому-передачі векселів від 02.09.2004р.

При передачі простого векселя ТОВ Агентство цінних паперів “Кредо-Інвест” зробило застереження на векселі “Сплатити наказу без обороту на мене” відповідно до ч.1 ст.15  Уніфікованого Закону.

17.10.2005р. позивач пред'явив простий вексель №693135376315 до платежу ТОВ “Чонгдао”, про що складений акт.

У зв'язку з відмовою векселедавця підписати акт від 17.10.2005р. пред'явлення векселя до сплати та  оплатити вексель, позивачем у справі 17.10.2005р. складений акт про відмову у прийнятті Акту пред'явлення векселя до платежу, а на адресу відповідача направлена телеграма з вимогою оплатити вексель.

У зв'язку з відмовою векселедавця платити за векселем позивач звернувся до господарського суду.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1, 3, 21 Закону України від 18.06.1991р. “Про цінні папери і фондову біржу” векселі віднесені до цінних паперів, які засвідчують письмові боргові зобов'язання встановленої форми, що дає право його власнику (векселедержатель) вимагати від боржника (векселедавця) сплатити зазначеної у векселі суми грошових коштів у вказаний строк.

Оскільки спірний вексель був виданий 02.09.2004р., а  Женевські конвенції 1930 року, якими запроваджено Уніфікований закон про переводні векселі та прості векселі від 07.06.1930р., набрали чинності для України 06.01.2000р., до спірних правовідносин застосовується Уніфікований Закон про переводні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон).

Відповідно до ст.16 Уніфікованого Закону особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Тому позивач є законним векселедержателем простого векселя №693135376315 від 02.09.2004р.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Уніфікованого Закону при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб.

Держатель має право скористатися цим правом навіть до настання строку платежу, якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт.

Згідно ч.1, 2 Уніфікованого Закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Статтею 47 Уніфікованого Закону передбачено, що усі, хто видали, акцептували, індосували вексель, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем, і останній має право на пред'явлення позову всім цим особам і до кожної окремо.

Своєчасно неоплачений простий вексель зберігає за собою вексельне боргове зобов'язання в межах терміну вексельної давності.

Згідно ст.70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст.77 Уніфікованого Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11-20), строку платежу (статті 33-37), платежу (статті 38-42), права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54), позовної давності (статті 70 і 71) тощо.

Векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем (ст.78 Уніфікованого Закону).

Статтею 34 Уніфікованого Закону встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням  підлягає  оплаті при  його пред'явленні.  Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного   року  від  дати  його  складання.  Трасант  може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.  Ці строки можуть  бути  скорочені індосантами.

Трасант може встановити,  що переказний  вексель  зі  строком платежу  за   пред'явленням  не  може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної  дати.  У  цьому  разі  строк  для  пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ч.2 ст.28 Уніфікованого Закону, шляхом акцепту  трасат  зобов'язується  здійснити  платіж  за переказним векселем при настанні строку платежу.

У разі неплатежу  держатель, навіть якщо він є трасантом, має право  учинити проти акцептанта прямий позов,  який ґрунтується на переказному  векселі,  щодо  всього  того,  до  чого   може   бути пред'явлена вимога відповідно до статей 48 і 49.

Згідно ч.1 ст.53 Уніфікованого Закону, після закінчення строків, встановлених:

для пред'явлення переказного векселя зі  строком  платежу  за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення;

для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;

для пред'явлення  для  платежу  у разі застереження "обіг без витрат",  держатель втрачає свої права регресу  проти  індосантів, проти  трасанта  і  проти  інших  зобов'язаних  осіб,  за винятком акцептанта.

Оскільки на день розгляду справи від дати настання строку платежу (02.09.2005р.) три роки не сплинули, та приймаючи до уваги, що акцептант (відповідач) не надав доказів здійснення платежу за простим векселем  №693135376315 від 02.09.2004р., вимоги держателя (позивача) до ТОВ “Чонгдао” про стягнення 460 000, 00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним і до уваги не приймаються.

Зокрема, господарським судом не приймаються ствердження відповідача про те, що позивачем не виконано вимоги щодо пред'явлення векселя до платежу у встановленому ст.34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі порядку, та не був посвідчений факт неоплати векселя.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено  ст. 16 цього Кодексу. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, обов'язкове здійснення протесту відповідно до норм Уніфікованого Закону.

Згідно ст.53, ч.2, 3 ст.70 Уніфікованого Закону із здійсненням протесту Закон пов'язує лише початок строків позовної давності відносно права регресу держателя векселя та стягнення боргу з індосантів, трасанта  і  інших  зобов'язаних  осіб,  за винятком акцептанта.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем пред'явлений простий вексель №693135376315 від 02.09.2004р. на суму 460 000, 00 грн. до платежу ТОВ “Чонгдао”.

Про це свідчить факт направлення копії позовної заяви на адресу відповідача (а.с.3-6), факт направлення на адресу відповідача акту звірки від 30.11.2005р. (а.с.91-92), факт направлення “Вимоги про погашення заборгованості за векселем” від 14.03.2006р. №03/14-1 (а.с.89-90).

Тобто, оскільки вексельне законодавство не передбачає порядку пред'явлення векселя к платежу, на що звертає увагу Верховний Суд України в постанові від 09.12.2003р. (справа 14/-35-3), кожна з вищезазначених дій є пред'явленням векселя до платежу.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись Уніфікованим Законом про переказні векселі та прості векселі,       ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                                                                               

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чонгдао” (69057,               м. Запоріжжя, вул. Матросова, 11, п/р 26008004265004 в АБ “ТАС-Бізнесбанк”, МФО 313537, ЄДРПОУ 22142373) на користь Акціонерного банку “ТАС-Бізнесбанк” (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 2-А, к/р 32000104600 в управлінні НБУ в Запорізькій області, МФО 313537, ЄДРПОУ 09806443) 460 000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. витрат на держмито та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя:                                                                     В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.06.2005р.