Постанова

від 08.07.2009 по справі 42/61

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/61

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.07.2009                                                                                           № 42/61

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Набережний М.А. – директор  

                                                                  Набережна І.П. (дов. б/н від 04.05.2009 р.)

 від відповідача -Решодько І.М. (дов. б/н від 18.02.2009 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Золота варта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009

 у справі № 42/61 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Покровитель"

 до                                                   ТОВ "Золота варта"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення боргу, ціна позову 699298 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Покровитель” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота варта” про стягнення 699298 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота варта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Покровитель” 699298 грн. боргу, 6992,98 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішення суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №42/61 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.   

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом не встановлено правову природу Договору №1/7. Так, Договір № 1/7 за своєю правовою природою є договором про надання послуг на користь третьої особи, відповідно, до договору застосовуються положення ст. 636 ЦК України. Крім того, судом не було зроблено комплексного правового аналізу договору №2/7 від 01 липня 2007 року укладеного між ВАТ „БУ 813” та ТОВ „Золота варта” та Договору №1/7 укладеного між ТОВ „Золота варта” і ТОВ „Покровитель” і тому, в повній мірі не з'ясовано підстави виникнення зобов'язань.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №42/61 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №42/61 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Золота варта”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Покровитель”, як охороною, було укладено договір №1/7 про надання послуг з охорони будівель, спеціальної техніки, території та здійснення перепусткового режиму, відповідно до якого замовник (відповідач) зобов'язався передати, а охорона (позивач) прийняти під охорону об'єкти згідно Дислокації постів (додаток №1 до Договору - Протокол узгодження дислокації та режиму об'єктів).

Додатковими угодами №2 від 01.07.2007 р., №3 від 01.07.2007 р., №4 від 31.10.2008 р., №5 від 14.11.2008 р. до Договору від 01.07.2007 р. №1/7 сторонами досягнуто згоди про передачу інших основних та тимчасових об'єктів під охорону  ТОВ „Золота варта”.

Згідно п.2.2 Договору оплата за надані охороною послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісяця платіжним дорученням на рахунок позивача не пізніше 30 числа поточного місяця, згідно наданого рахунка-фактури.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до Договору) вартість послуг охорони становить 10 грн. за 1 одну годину несення служби однією особою. Вартість послуг за календарний місяць становить 65880 грн., в тому числі ПДВ 10980,00 грн. Вартість послуг за календарний місяць по охороні додаткових постів, згідно розпорядження керівництва БУ-813 визначається із розрахунку кількості відпрацьованих годин.

Пунктом 2.3 сторони погодили, що в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії Договору, сторонами підписується Акт виконаних робіт, який засвідчує виконання Договору.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.1 Договору встановлений на один рік, набуває чинності з 01 липня 2007 р. та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде заявлено однією із сторін.

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору в установленому порядку.

Наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000068, ОУ-0000069 від 31 серпня 2008 р., ОУ-0000093, ОУ-0000094 від 31 жовтня 2008 р., ОУ-0000080, ОУ-0000081 від 30 вересня 2008 р., ОУ-0000098, ОУ-0000099 від 15 листопада 2008 р., платіжними дорученнями № 362 від 2 жовтня 2008 р., №366 від 3 жовтня 2008 р., №442 від 6 листопада 2008 р., рахунками-фактурами №№ СФ-0000068, СФ-0000069 від 31 серпня 2008 р., СФ-0000080, СФ-0000081 від 30 вересня 2008 р., СФ-0000093, СФ-0000094 від 31 жовтня 2008 р., СФ-0000098, СФ-0000099 від 15 листопада 2008 р., наявними в матеріалах справи, підтверджується факт надання позивачем послуг за договором №1/7 від 01.07.2007 р. загальною вартістю 949298 грн., а також оплати відповідачем цих послуг у розмірі 250000 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ „Покровитель” та ТОВ „Золота варта”, підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до  якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.11.2008 р. складає 699298,00 грн.  

Отже, колегією суддів встановлено, що розмір заборгованості відповідача за Договором становить 699298 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 01.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством „Будівельне управління №813” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золота варта” було укладено договір №2/7, відповідно до якого ТОВ „Золота варта” зобов'язалося за дорученням ВАТ „БУ №813” за плату від свого імені, але за рахунок ВАТ „БУ №813” укласти договір на охорону об'єктів, згідно Додатку №1 до даного Договору та здійснювати контроль за виконанням умов укладеного договору на охорону об'єктів. На виконання Договору №2/7 01.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Золота варта”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Покровитель”, як охороною, було укладено договір №1/7 про надання послуг з охорони будівель, спеціальної техніки, території та здійснення перепусткового режиму. Оскільки, відповідно до п.7.1 Договір №2/7 набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 01.07.2008 р. (продовження терміну дії в цьому договорі не передбачено), всі повноваження надані ТОВ „Золота варта” за договором №2/7 втратили чинність, відповідач не міг виконувати умови Договору №7/1 без продовження терміну дії Договору №2/7. Крім того, апелянт вважає, що договір №1/7 від 01.07.2008 р. є договором на користь третьої особи, а тому відповідно до ст. 636 Цивільного кодексу України умови додаткових угод до Договору №1/7, якими змінювались об'єкти охорони  є нікчемними, оскільки сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи (ВАТ „БУ-813”).

Дані твердження апелянта колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що 01 липня 2007 р. між сторонами у справі було укладено договір №1/7, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з охорони будівель, спеціальної техніки, території та здійснення перепусткового режиму на об'єктах відповідача згідно дислокації постів (додаток № 1 до договору), а останній - прийняти та оплатити надані послуги до 30 числа поточного місяця, у відповідності до тарифів та кількості годин охорони на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до ч.1 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договором №1/7 від 01.07.2008 р. не встановлено, а також із суті самого договору не випливає, що виконання цього договору здійснюється на користь третьої особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №1/7 від 01.07.2007 р. в розмірі 699298 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота варта” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №42/61 залишити без змін.

Матеріали справи №42/61 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.07.09 (відправлено)