Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/21297/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21297/14 01.12.14

За позовом Малого приватного підприємства «ПРАІД»

до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»

про стягнення 25 592, 88 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Олефіренко В.П.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Мале приватне підприємство «ПРАІД» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (далі -відповідач) про стягнення 23 765, 88 грн., з яких: 9 984, 00 грн. - основний борг, 1 488, 02 грн. - збитки у вигляді банківських відсотків за користуванні кредитними коштами, 223, 20 грн. - 3 % річних, 10 872, 58 грн. - збитки у вигляді неотриманого прибутку, 1 198, 08 грн. -інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 9427840 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 04.08.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

22.10.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що основна заборгованість у розмірі 9 984, 00 грн. була перерахована позивачеві до подання позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням №1244 від 10.09.2014 р. та просив відмовити позивачу в частині стягнення збитків.

У судових засіданнях 30.10.2014 р. та 24.11.2014 р. судом оголошувалась перерва до

24.11.2014 р. та 01.12.2014 р. відповідно на підставі ст. 77 ГПК України.

01.12.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 474, 24 грн. - збитки у вигляді банківських відсотків за користування кредитними коштами, 223, 20 грн. - 3 % річних, 10 872, 58 грн. - збитки у вигляді неотриманого прибутку, 1 198, 08 грн. - інфляційних витрат.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про уточнення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення розміру позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заявою такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає його до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 р. між Малим приватним підприємством «ПРАІД» та Закритим акціонерним товариством «Укрвторчормет» укладено договір № 9427840 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується продати та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості 120, 0 тон (орієнтовно).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціни на товар є договірними та узгоджуються у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.3. договору, оплата за товар проводиться відповідачем за цінами, що діють на момент здачі товару платіжними дорученнями на підставі приймально-здавальних актів за формами №19 або №69.

Оплата здійснюється тільки за умови надання позивачем податкових накладних.

Пунктом 4.6. договору визначено, що термін дії даного договору встановлюється з дати його підписання до 31.12.2010 р. Якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) днів до завершення терміну дії договору в письмовій формі не попередить іншу сторону про розірвання договору, то термін його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, Закритим акціонерним товариством «Укрвторчормет» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет».

Так, відповідно до п. 1. 4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Згідно ст. 5 та п. 5 ч. 2 прикінцевих та перехідних положень закону України «Про акціонерні товариства», зміна виду акціонерного товариства на тип, зокрема, із закритого на публічне не його реорганізацією.

30.12.2011 р. між Малим приватним підприємством «ПРАІД» та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» укладено додаткову угоду до договору № 9427840 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 04.08.2010 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, п. 4.6. договору викладено в наступній редакції: «Термін дії даного договору встановити з дати його підписання до 31.12.2012 р.».

30.11.2012 р. між Малим приватним підприємством «ПРАІД» та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» укладено додаткову угоду до договору № 9427840 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 04.08.2010 р.

Відповідно до п 1 додаткової угоди, п. 4.6. договору викладено в наступній редакції: «Термін дії даного договору встановити з дати його підписання до 31.12.2013 р.»

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 9 984, 00 грн., що підтверджується актом приймання металів чорних (вторинних) від 25.11.2013 р., який скріплений печатками сторін (копії в матеріалах справи).

01.07.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 205 від 01.07.2014 р., в якій позивач просить сплатити суму заборгованості, яка отримана відповідачем 04.07.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується платіжним дорученням №1244 від 10.09.2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 223, 20 грн. - 3 % річних, 1 198, 08 грн. - інфляційних втрат, 1 474, 24 грн. - збитків у вигляді банківських відсотків за користування кредитними коштами та 10 872, 58 грн. - збитків у вигляді неотриманого прибутку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 9427840 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 04.08.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено поставлений товар з порушенням строків, передбачених договором.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та індексу інфляції, і встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 223, 20 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 198, 08 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді банківських відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1 474, 24 грн. та збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 10 872, 58 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України визначено, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як стверджує позивач, затримка виплати боргу з боку відповідача, призвела до збільшення суми банківського кредиту, у зв'язку з чим позивачу були нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач зазначає, що рентабельність господарської діяльності позивача складає 12 % за календарний місяць та основною причиною, котра призвела до відсутності доходу з суми боргу була відсутність оплати за реалізований товар та неможливість збільшення обігових коштів на суму боргу.

Зі статуту Малого приватного підприємства «ПРАІД», вбачається, що основною діяльністю позивача є, зокрема тваринництво, розведення великої рогатої худоби, торгівля продуктами харчування та інше.

Отже, суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між нарахуванням відсотків позивачу за користування кредитними коштами та заборгованістю відповідача, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9427840 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 04.08.2010 р, з нього підлягають стягненню 223, 20 грн. - 3 % річних та 1 198, 08 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства «ПРАІД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27, ідентифікаційний код - 00191483), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Малого приватного підприємства «ПРАІД» (41114, Сумська обл., с. Остроушки, вул. Першотравнева, буд. 3 Б, ідентифікаційний код - 14014193) 1 198 (одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн. 08 коп. -інфляційних витрат, 223 (двісті двадцять три) грн. 20 коп. - 3% річних та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 60 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 03.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.