Рішення

від 18.11.2014 по справі 914/3555/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 р. Справа № 914/3555/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грано", с. Фурси, Київська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен", м. Львів;

про: стягнення 2 022 069 грн. 16 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Струтинський А.О. - представник на підставі довіреності №2 від 22.01.2014 року;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 09.10.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грано" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" про стягнення 2 022 069 грн. 16 коп. Розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

У судовому засіданні 28.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Судом відкладено розгляд справи на 18.11.2014 року.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заяву про збезпечення позову. Відповідач явки представника повторно в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 18.11.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Грано» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Габен» (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець) про стягнення 2 022 069 грн. 16 коп. заборгованості за товар.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник передає у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язався сплативши за нього визначену суму, прийняти товар. Однак, договірні зобов'язання покупцем виконані не в повному обсязі, що стало підставою для вирішення спору в судовому порядку.

Відповідач, повідомлений про порушення провадження, про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення чи спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 20.03.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ВПВ 0-030 на умовах відстрочення кінцевого розрахунку (надалі по тексту рішення -договір), згідно з п. 1.1 якого у строки, визначені договором постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався сплативши за нього визначену договором грошову суму, прийняти товар. Найменування товару, кількість його, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки, гривнева ціна товару, строк оплати, а також інші умови, визначені в додатку (-ах), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Сторонами підписано додатки до договору, копії яких долучені до позовної заяви, а саме визначено перелік товару, що підлягав поставці. Так згідно з додатком у №1 від 20 березня 2013 року до договору №0-030 від 20 березня 2013 року - засоби захисту рослин «Фалькон» в кількості 2 000 л., загальною вартістю 489 984,00 грн., згідно з додатком №2 від 15 квітня 2013 року - засоби захисту рослин «Фалькон» в кількості 800 л., загальною вартістю 195 993,56 грн. та засоби захисту рослин «Фолікур» в кількості 510 л., загальною вартістю 119 909,15 грн., згідно з додатком №3 від 25 квітня 2013 року до - засоби захисту рослин «Майстер» в кількості 273 кг., загальною вартістю 646 125,48 грн. та засоби захисту рослин «Біопауер» в кількості 2 275 л., загальною вартістю 100 136,36 грн., згідно з додатком №4 від 08 травня 2013 року - засоби захисту рослин «Фалькон» в кількості 1 000 л., загальною вартістю 244 992,01 грн. та засоби захисту рослин «Солігор» в кількості 700 л., загальною вартістю 223 591,17 грн., згідно з додатком № 6 від 15 травня 2013 року - засоби захисту рослин «Солігор» в кількості 820 л., загальною вартістю 262 560,72 грн., з згідно з додатком №7 від 17 травня 2013 року - засоби захисту рослин «Фалькон» в кількості 360 л., загальною вартістю 88 305,12 грн., згідно з додатком №8 від 28 травня 2013 року - засоби захисту рослин «Солігор» в кількості 180 л., загальною вартістю 57 635,28 грн., згідно з додатком №9 від 04 червня 2013 року - засоби захисту рослин «Тельдор» в кількості 60 л., загальною вартістю 34 193,50 грн. та засоби захисту рослин «Флінт Стар» в кількості 48 л., загальною вартістю 23 270,36 грн., тобто на загальну суму 2 486 696 грн. 30 коп.

Відповідно до видаткових накладних, долучених до позовної заяви, постачальник поставив відповідачу товар на загальну суму 2 486 696 грн. 60 коп. Зокрема, згідно з видатковою накладною №РН-0000019 від 21 березня 2013 року за довіреністю №07-03 від 20.03.2013 року на суму 489 984 грн., згідно з видатковою накладною №РН-0000097 від 15 квітня 2013 року за довіреністю №07-17 від 11.04.2013 року на суму 242 405 грн. 16 коп., згідно з видатковою накладною №РН-0000171 від 26 квітня 2013 року за довіреністю №07-28 від 25.04.2013 року на суму 746 261 грн. 88 коп., згідно з видатковою накладною №РН-0000219 від 08 травня 2013 року за довіреністю №101 від 07.05.2013 року на суму 468 583 грн. 20 коп., згідно з видатковою накладною № РН-0000246 від 16 травня 2013 року за довіреністю №122 від 15.05.2013 року на суму 262 560 грн. 72 коп., згідно з видатковою накладною № РН-0000098 від 16 квітня 2013 року за довіреністю №280/Д059 від 15.04.2013 року на суму 73 497 грн. 60 коп., згідно з видатковою накладною № РН-0000295 від 30 травня 2013 року за довіреністю №100/147 від 29.05.2013 року на суму 57 635 грн. 28 коп., згідно з видатковою накладною № РН-0000312 від 05 червня 2013 року за довіреністю №100/150 від 05.06.2013 року на суму 57 463 грн. 92 коп., згідно з видатковою накладною № РН-0000253 від 17 травня 2013 року за довіреністю №125 від 15.05.2013 року на суму 41 699 грн. 64 коп., згідно з видатковою накладною № РН-0000254 від 18 травня 2013 року за довіреністю №130 від 18.05.2013 року на суму 46 605 грн. 48 коп.

Однак, відповідно до акту дооцінки ТМЦ № 01 від 06.03.2014 року до договору поставки №ВПВ 0-030 від 20 березня 2013 року сторони дооцінили вартість поставленого товару на суму 310 117 грн. 44 коп., внаслідок чого оплата за поставлений товар складала 2 796 814 грн. 32 коп.

У свою чергу покупець здійснив оплату отриманого товару не в повному обсязі, а саме сплатив лише 774 745 грн. 16 коп. , що підтверджується виписками банку ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 25.04.2013 року на суму 149 252,38 грн., від 05.06.2013 року на суму 11 492,78 грн., від 03.09.2013 року на суму 100 000 грн., від 17.10.2013 року на суму 50 000 грн., від 18.10.2013 року на суму 40 000,00 грн., від 18.11.2013 року на суму 100 000 грн., від 04.12.2013 року на суму 30 000,00 грн., від 11.12.2013 року на суму 50 000 грн., від 26.12.2013 року на суму 100 000,00 грн., від 15.01.2014 року на суму 20 000 грн., від 23.01.2014 року на суму 50 000 грн., від 03.02.2014 року на суму 10 000 грн., від 06.02.2014 року на суму 20 000 грн., від 10.02.2014 року на суму 20 000 грн., від 18.02.2014 року на суму 10 000 грн., від 28.03.2014 року на суму 10 000 грн., від 03.04.2014 року на суму 2 000 грн., від 22.04.2014 року на суму 2 000 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 91 від 24.10.2013 року з вимогою погасити заборгованість за договором №ВПВ 0-030 від 20 березня 2013 року та сплатити штрафні санкції протягом п'яти днів, копія якої з доказами надіслання знаходяться в матеріалах справи. Станом на 22.11.2013 року сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01-21.11.2013 року, відповідно до якого сума заборгованості становила 2 035 951 грн. 72 коп. Як вбачається з банківських виписок, після пред'явлення претензії відповідач частково та періодично сплачував заборгованості, однак станом на дату звернення з позовом до суду у повному розмірі заборгованість не погасив.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, 20.03.2013 року сторони уклали договір поставки, який став підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання постачальником умов договору, про що свідчать належним чином оформлені видаткові накладні, досліджені та описані судом вище, та прийняття поставленого товару представниками відповідача на підставі довіреностей (долучених до матеріалів справи та описаних вище) Грицюк Т.Б., Габудою В.С., Заваденком Ю.Ю. та директором Березовським Є.Я.

Доказів пред'явлення покупцем претензій чи зауважень до поставленого товару у матеріалах справи немає.

Стосовно ціни поставленого товару, то сторони у договорі визначили, що загальна ціна договору являє собою сумарну ціну товару, що поставляється в рамках даного договору згідно з додатками, що є його невід'ємною частиною. Судом вище встановлено, що згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9 до договору та видатковими накладними загальна ціна поставленого товару становить 2 486 696 грн. 60 коп. У договорі сторони також прописали, що у випадку збільшення міжбанківського курсу долару США стосовно гривні з моменту підписання сторонами додатків до договору на день проведення розрахунку - ціни на не оплачений товар підлягає зміні, у зв'язку з чим сторони узгодили, що здійснюється зміна ціни товару за наступною формулою Р = (К1/К2) х Р1, де Р - змінена сума в гривнях на день оплати; Р1 - вартість товару на момент підписання додатку; К1 - гривня до долару США за міжбанківським курсом на день оплати; К2 - гривня до долару США за міжбанківським курсом на день підписання додатку до договору. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу долара США до гривні, який щоденно розмішується за адресою на інтернет-сторінці ( http://minfin.com.ua ). Зміна ціни не потребує укладення сторонами додаткової угоди та набирає чинності негайно. Відтак, збільшення сторонами ціни шляхом підписання акту дооцінки від 06.03.2014 року відповідає умовам договору.

У договорі сторони визначили, що строк оплати товару визначений в додатку (-ах), які є невід'ємною частиною цього договору. Як вбачається з долучених до матеріалів справи додатків, у кожному з них вказувався графік оплати товару покупцем, зокрема, такими визначено 25.04.2103 року, 06.06.2013 року, 15.07.2014 року, 25.09 2013 року, 15.10.2013 року, 15.11.2013 року, 15.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із поданих та неоспорюваних представниками сторін доказів судом встановлено, що покупцем здійснювались оплати не у відповідності до визначених договором та додатками до нього строків, оскільки згідно з графіком здійснення оплати 15.12.2013 року поставлений покупцю товар мав бути повністю оплачений.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, вбачається, що станом на момент звернення з позовом до суду та на момент прийняття рішення судом заборгованість у розмірі 2 022 069 грн. 16 коп. не погашена та не спростована відповідачем. Видаткові накладні, довіреності на прийняття товарних цінностей та банківські виписки, якими підтверджується заборгованість, складені та оформлені належним чином, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши належне виконання позивачем умов договору поставки та неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачем, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно поданої представником позивача заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати належне йому майно: нерухомість, транспортні засоби, основні засоби, та накладенням арешту на грошові суми, які знаходяться на поточних рахунках відповідача, суд не вбачає підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборона відповідачу вчиняти певні дії є одними із заходів до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Як зазначено в абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обгрунтовуючи подане клопотання, позивач зазначає, що йому відомо про прийняття стосовно відповідача ряду судових рішень про стягнення грошових коштів, виконання яких, на переконання позивача, може утруднити чи навіть зробити неможливим виконання рішення суду щодо зобов'язань за договором поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № ВПВ 0-030 від 20.03.2013 року, якщо не буде вжито заходів до забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Наведені у заяві про забезпечення позову обставини не підтверджені жодними доказами, позивачем не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраних заходів до забезпечення позову, не доведено імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, не підтверджено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а відтак, є не обгрунтованими та не достатніми для задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача, витрати за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позву залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Габен» (79012, Львівська обл., місто Львів, вул. Бой-Желенського, будинок 10, квартира 12, код ЄДРПОУ 38243699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грано" (09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Нова, 4, код ЄДРПОУ 36445766) 2 022 069 грн. 16 коп. заборгованості та 40 441 грн. 38 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову (вих. № 79 від 17.11.2014 року) відмовити .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.11.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.