Постанова

від 16.07.2009 по справі 5/112/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/112/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" липня 2009 р. Справа № 5/112/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                    суддів Гладишевої Т.Я.

                                Лавренюк О.Т.

          Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №84 від 01.07.2009р.,  №92 від 15.07.2009р.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від кредитора —Єгоров Б.С. - по довіреності;

від боржника —Мєшкова Є.П. - по довіреності

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрморшлях”

на постанову господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. про визнання банкрутом боржника та відкриття ліквідаційної процедури

по справі № 5/112/09

за заявою кредитора Державного підприємства “Дельта-лоцман”

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрморшлях”

про банкрутство ТОВ “Укрморшлях”

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні 16.07.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У квітні 2009 року Державне підприємство “Дельта-лоцман” (надалі —кредитор)  звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрморшлях” (надалі —боржник) в порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилаючись на наявність безспірних грошових вимог до боржника у розмірі 405541,74грн., стягнутих за рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р.) по справі №3/119/08, на виконання якого 31.12.2008р. господарським судом було видано наказ, пред'явлений до виконання 09.01.2009р.; відкриття 14.01.2009р. виконавчого провадження №10821628 з виконання наказу господарського суду від 31.12.2008р. по справі №3/119/08, який було повернуто без виконання 10.04.2009р. на підставі п.п.2, 5 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, безрезультатністю здійснених держвиконавцем заходів по розшуку такого майна, неможливістю з'ясувати місцезнаходження боржника; надання на запит держвиконавця ДПІ у Центральному районі інформації про закриття 30.10.2008р. єдиного розрахункового рахунку боржника, КП “Миколаївське МБТІ” —інформації про відсутність зареєстрованої за ТОВ “Укрморшлях” власності; встановлення актом держвиконавця від 10.04.2009р., що боржник по проспекту Леніна, 101 у м.Миколаєві не знаходиться, кореспонденція, направлена кредитором боржнику, повертається у зв'язку з відсутністю адресата за місцезнаходженням. ДП “Дельта-лоцман” також вказує на те, що наявність такої ознаки як відсутність боржника за юридичною адресою (відсутність керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням) є достатньою для порушення провадження у справі про банкрутство за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Постановою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. (суддя —Міщенко В.І.) боржника —ТОВ “Укрморшлях” визнано банкрутом; визнано грошові вимоги кредитора ДП “Дельта-лоцман” до банкрута у сумі 405541,74грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ “Укрморшлях” арбітражного керуючого Щебетка Олександра Миколайовича; постановлено здійснити процедуру ліквідації боржника призначеному ліквідатору відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Постанова суду обґрунтована підтвердженістю матеріалами справи неспроможності боржника погасити заборгованість перед кредитором за наказом господарського суду Миколаївської області від 31.12.2008р. по справі №3/119/08 у сумі 405541,74грн. та відсутності боржника за його місцезнаходженням згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.04.2009р.

          Не погодившись з постановою суду від 28.04.2009р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрморшлях” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити у задоволенні заяви ДП “Дельта-лоцман” про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника —ТОВ “Укрморшлях”, посилаючись на розгляд справи судом за відсутністю належним чином повідомленого про час і місце судового засідання боржника, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрморшлях” з призначенням до судового розгляду на 28.04.2009р. було надіслано лише 27.04.2009р., отже на момент прийняття постанови суд не мав відомостей про сповіщення або несповіщення боржника; ведення ТОВ “Укрморшлях” господарської діяльності, про що свідчить виписка по особовому рахунку боржника за період з 01.01.2009р. по 14.04.2009р. в Миколаївській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, згідно якої на вказаному рахунку здійснювався грошовий обіг, в тому числі сплачувались податки та збори, пенсійні платежі; подання до ДПІ звітів за І квартал 2009 року; недослідження судом правового статусу боржника як юридичної особи на момент порушення провадження у справі, ненадання оцінки належності поданим кредитором доказам в підтвердження припинення господарської діяльності боржника, що призвело до прийняття судом передчасного висновку про подальший розгляд справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          У відзиві на апеляційну скаргу ДП “Дельта-лоцман” заперечує проти її задоволення, посилаючись на підтвердженість належними доказами відсутності боржника за юридичною адресою (витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3421331) згідно ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”; незастосування загального правила про обов'язковість повідомлення боржника про час і місце слухання справи про банкрутство по спрощеній процедурі за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки направлення відсутньому боржнику ухвали про порушення справи про банкрутство є формальністю; у зв'язку з неспростуванням скаржником факту відсутності боржника за його місцезнаходженням ухвала про порушення у справі про банкрутство ТОВ “Укрморшлях” є законною; подання боржником доказів здійснення платежів по відкритому розрахунковому рахунку та подання звіту про нарахування комунального податку не доводить незаконності оскаржуваної постанови; здійснені ліквідатором заходи не виявили у боржника будь-якого майна; неспроможність боржника підтверджується також поданими іншими особами заявами про визнання кредиторських вимог в ході ліквідаційної процедури; керівник ТОВ “Укрморшлях” знаходиться в розшуку по кримінальній справі.

          В засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали наведені правові позиції щодо наслідків перегляду оскаржуваної постанови в апеляційному порядку.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі —Закон про банкрутство). Згідно ч.1 ст.5 цього Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

          Отже, господарський суд, розглядаючи справу про банкрутство, повинен керуватись нормами Закону про банкрутство і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

          Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Таким чином, з диспозиції наведеної норми закону випливає, що для визнання боржника відсутнім вказані ознаки повинні бути наявними у сукупності, тобто відсутність керівних органів боржника за його місцезнаходженням є основною ознакою статусу “відсутнього боржника”, а нездійснення підприємницької діяльності —додатковою ознакою, за одночасної наявності котрих суд може застосувати спрощену процедуру банкрутства за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст.52 Закону про банкрутство, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника. Отже у контексті названої норми при розгляді справи за правилами ст.52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника —юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

          Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови виходив з того, що відсутність ТОВ “Укрморшлях” за місцезнаходженням є доведеною поданими заявником доказами. Проте станом на 28.04.2009р. (дата оскаржуваної постанови) такий висновок був передчасним, оскільки ця обставина, яку суд першої інстанції визнав встановленою, не була доведена заявником допустимими доказами, а судом —належним чином з'ясована.

          Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрморшлях” порушено за заявою ініціюючого кредитора —ДП “Дельта-лоцман”, яка вмотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість за пред'явленим до виконання органу ДВС наказом господарського суду Миколаївської області від 31.12.2008р. про стягнення 405541,74грн. На підтвердження факту відсутності боржника (його керівних органів) за юридичною адресою: м. Миколаїв, просп. Леніна, 101, оф.19, ініціюючий кредитор подав з заявою Акт державного виконавця від 10.04.2009р. про відсутність ТОВ “Укрморшлях” за адресою просп.Леніна, 101 в м. Миколаєві, та лист ДП “Дельта-лоцман” на адресу ТОВ “Укрморшлях” від 08.12.2008р. з поштовим повідомленням №221640 та довідкою відділення поштового зв'язку про  відсутність адресата за цією адресою.

          Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          Згідно ч.1 ст.4-7 ГПК України судове рішення (яким у розумінні ч.1 ст.4-5 ГПК України, ст.22 Закону про банкрутство є оскаржувана постанова) приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а за ст.43 ГПК України суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          В порушення названих норм процесуального законодавства місцевий господарський суд не зважив на ту обставину, що ухвала про порушення справи про банкрутство ТОВ “Укрморшлях” від 21.04.2009р. була надіслана на адресу боржника тільки 27.04.2009р., про що свідчить штамп канцелярії суду на звороті ухвали, і на момент прийняття постанови від 28.04.2009р. у суду були відсутні відомості стосовно повідомлення боржника у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи №5/112/09. Наявна у матеріалах справи судова повістка (а.с.36, 37) з  довідкою відділення поштового зв'язку про “відсутність фірми” виходячи з дати відправлення ухвали не могла бути наявною в справі станом на 28.04.2009р., тому й посилання на цей доказ відсутності боржника за юридичною адресою оскаржувана ухвала не містить. Водночас, враховуючи зазначення в Акті державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ неповної адреси ТОВ “Укрморшлях”, за якою перевірялось фактичне знаходження боржника за юридичною адресою (відсутня вказівка на номер офісу), суд першої інстанції мав достатні підстави для встановлення вказаної обставини у судовому засіданні 28.04.2009р. з урахуванням як поданих кредитором доказів, так і фактичних обставин, що виникли вже після порушення справи про банкрутство.

          Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Абзацом 6 ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” установлено, що місцезнаходження юридичної особи —адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Таким чином, нормами законодавства передбачається обов'язкове зазначення в установчих документах юридичної особи її виконавчого органу (органу або особи, яка виступає від її імені). У разі, коли відбулася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни в установчі документи та проводитись державна реєстрація цих змін згідно ч.3 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Проте установчі документи ТОВ “Укрморшлях” з реєстраційної справи юридичної особи, яка ведеться державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради згідно ст.11 цього Закону, судом першої інстанції в порядку ст.13 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”  не витребувались і, як наслідок, не досліджувались судом з метою з'ясування достовірного місцезнаходження боржника.

          Згідно ч.1 ст.16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

          Єдиний державний реєстр згідно ст.17 цього Закону містить відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

          Згідно ч.1 ст.17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу- підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

          Згідно ч.7 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Положенням ч.8 ст.19 цього Закону передбачено, що якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу; у повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення; державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті; у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

          Місцевий господарський суд не мав достатніх підстав для визнання встановленою обставини відсутності боржника за місцезнаходженням станом на 28.04.2009р., спираючись на Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданий відповідно до ст.20 Закону на запит ДП “Дельта-лоцман”, позаяк дані Витягу “Статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено —відсутність за місцезнаходженням” не є ані записом про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, ані записом про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу за ч.5 ст.17, ч.8 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

          Витребувавши ухвалою від 21.04.2009р. докази відсутності боржника за юридичною адресою, суд першої інстанції правильно вказав, що доказами цього є наявність в ЄДР відповідного запису згідно Закону, проте неправильно оцінив відомості Витягу з ЄДР №383692 в графі “статус відомостей про юридичну особу”.

          Відповідно до п.5.2. Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. №97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2005р. за №1294/11574, до Витягу з ЄДР  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі —ЄДР) безпосередньо відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не вносяться; статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (п.5.5. Положення).

          Таким чином, належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням є запис в ЄДР про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням згідно ч.5 ст.17, ч.8 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, а не відомості Витягу з ЄДР “статус відомостей про юридичну особу”, які відповідно до п.5.5.  Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців можуть набувати різного значення і не  тотожні відомостям Єдиного державного реєстру щодо юридичної особи, перелік яких наведений у ч.ч.2, 5 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

          З наведених підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання ДП “Дельта-лоцман” на ч.ч.1, 3 ст.18 вказаного Закону у зв'язку з твердженнями про належність і достовірність доказу в підтвердження відсутності ТОВ “Укрморшлях” за його місцезнаходженням —Витягу з ЄДР станом на 28.04.2009р., а також відзначає, що згідно п.п.1.1., 1.2. Положення  про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд як орган державної влади відповідно до ч.8 ст.20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” вправі та повинен був здійснити запит  про надання відомостей з ЄДР стосовно внесення щодо юридичної особи ТОВ “Укрморшлях” запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, використавши свої повноваження згідно ст.38 ГПК України.

          Слід також зазначити, що в оскаржуваній постанові взагалі не вказані докази та не викладено обставини, на підставі яких суд визначив у вступній частині постанови адресу боржника (м. Миколаїв, просп. Леніна, 101, оф.19) як місцезнаходження ТОВ “Укрморшлях”.

          Крім того, відсутність боржника за адресою місцезнаходження є лише однією з підстав для провадження банкрутства по спрощеній процедурі, передбаченій ст.52 Закону про банкрутство. В сукупності з цим, кредитором повинні подаватись, а судом —досліджуватись докази, що свідчать про неподання боржником протягом тривалого часу (зазвичай, протягом року) до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, які підтверджують відсутність підприємницької діяльності боржника.

          Проте, звертаючись до суду з заявою, ДП “Дельта-лоцман” не посилалось на такі обставини, а місцевий господарський суд не з'ясував при прийнятті оскаржуваної постанови факту здійснення (нездійснення) ТОВ “Укрморшлях” підприємницької діяльності та подання податкової звітності, не залучив до участі у справі контролюючий орган з питань сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів за останнім місцезнаходженням боржника, і неправомірно продовжив процедуру банкрутства боржника з визнанням банкрутом за спрощеною процедурою.

          В ході апеляційного провадження представником ТОВ “Укрморшлях” були подані докази, які свідчать про наявність руху коштів по відкритому 23.07.2007р. в Миколаївській філії “Кредитпромбанк” поточному рахунку №26005129800507 у період з 01.01.2008р. по 04.02.2009р., незакриття цього рахунку боржника станом на 09.06.2009р., подання до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва податкового розрахунку комунального податку від 07.05.2009р. (дата реєстрації органом ДПС —12.05.2009р.).

          Таким чином на момент порушення справи про банкрутство ТОВ “Укрморшлях” 21.04.2009р. по процедурі, визначеній ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, непроведення операцій на рахунках в банківських установах тривало лише понад 2-х місяців; докази фактичного припинення підприємницької діяльності ТОВ “Укрморшлях” судом не витребувались та не досліджувались, а кредитором —не подавались.

          Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції констатує, що місцевий господарський суд в порушення ч.1 ст.22, ч.1 ст.52 Закону про банкрутство, ст.ст.4-3, 38, 43 ГПК України не здійснив в судовому засіданні 28.04.2009р. перевірку усіх доказів, що підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням та непроведення ним підприємницької діяльності, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про визнання ТОВ “Укрморшлях” банкрутом за спрощеною процедурою і відкриття ліквідаційної процедури.

          Викладеним спростовується правова позиція ДП “Дельта-лоцман” у відзиві на апеляційну скаргу, доводи якого не спростовують підставність аргументів скаржника та висновків суду апеляційної інстанції.

          На підставі викладеного, оскаржувана постанова господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. підлягає скасуванню з передачею справи № 5/112/09 на розгляд до господарського суду Миколаївської області з відхиленням вимог апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні заяви ДП “Дельта-лоцман” про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ТОВ “Укрморшлях”, котрі не ґрунтуються на нормах процесуального закону.

          Відповідно до ст.49 ГПК України витрати ТОВ “Укрморшлях” за подачу апеляційної скарги покладаються на ДП “Дельта-лоцман” пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу ТОВ “Укрморшлях” задовольнити частково.

          2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. скасувати повністю.

          3. Справу №5/112/09 передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

          4. Стягнути з ДП “Дельта-лоцман” на користь ТОВ “Укрморшлях” 21,25грн. держмита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                     Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                                Гладишева Т.Я.

                                                                                                                   Лавренюк О.Т.