Постанова

від 05.12.2014 по справі 826/14497/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2014 року 16 год. 41 хв. № 826/14497/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «ТД Зіта» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2014 року № 0004082203 і № 0004092203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ТД Зіта» (далі - позивач, ПП «ТД Зіта») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2014 року № 0004082203 і № 0004092203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.08.2014р. № 414/26-57-22-03-10/38272557, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТД Зіта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «ГВВ-ГРУП» за березень 2014 року, про безтоварність правочину між зазначеними підприємствами документально та нормативно не підтверджуються. Крім того, позивач звертає увагу на допущення відповідачем порушення норми абз. 2 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України при проведенні позапланової невиїзної перевірки ПП «ТД Зіта» (а саме - перевірка була розпочата до моменту вручення позивачу наказу про проведення такої перевірки). Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014р. № 0004082203 і № 0004092203 були винесені за наслідками незаконно проведеної документальної перевірки та на підставі документально необґрунтованого акта від 27.08.2014р. № 414/26-57-22-03-10/38272557, а тому відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду 20 листопада 2014 року письмові заперечення і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень ДПІ посилається на те, що в ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТД Зіта» з питань дотримання вимог податкового законодавств по податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «ГВВ-ГРУП» за березень 2014 року були встановлені випадки неправомірного формування позивачем в порушення вимог норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «ГВВ-ГРУП» за наслідками безтоварних правочинів. На підставі акта перевірки від 27.08.2014р. № 414/26-57-22-03-10/38272557 податковою інспекцією були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014р. № 0004082203 і № 0004092203.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, 20 листопада 2014 року в призначеному судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

20 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 13 серпня 2014 року відповідачем згідно свого наказу від 13.08.2014р. № 1460 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТД Зіта» (код ЄДРПОУ 38272557)» була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на підставі норми пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалістю 3 робочих днів з 15 серпня 2014 року. Копія такого наказу ДПІ разом з повідомленням за № 169/10/126-57-22-03 від 13.08.2014р. про проведення перевірки від була направлена 13 серпня 2014 року на адресу підприємства рекомендованим поштовим відправленням за № 0311510051039, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи.

Відповідно до пояснень позивача та відомостей з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» зазначене поштове відправлення з наявною у ньому копією наказу про призначення позапланової невиїзної перевірки надійшла на адресу ПП «ТД Зіта» лише 18 серпня 2014 року.

Натомість в період з 15.08.2014р. по 19.08.2014р. працівником ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ТД Зіта» (ідентифікаційний код 38272557) з питань дотримання вимог податкового законодавств по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ГВВ-ГРУП» (ідентифікаційний код 38942551) за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р., за результатами якої складений Акт від 27.08.2014р. № 414/26-57-22-03-10/38272557 (далі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, зазначено наступне. В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ПП «ТД Зіта» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ГВВ-ГРУП» (ідентифікаційний код 38942551) згідно договору поставки від 10.03.2014р. № 11, за умовами якого Постачальник (ТОВ «ГВВ-ГРУП») зобов'язувалося поставити на адресу Покупця (ПП «ТД Зіта») нафтопродукти, а Покупець, в свою чергу, - прийняти такий товар та оплатити його вартість.

За результатами таких господарських операцій ПП «ТД Зіта» сформувало суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року в розмірі 101 202,00 грн.

В ході проведення документальної перевірки були досліджені документи позивача (а саме: договір поставки, видаткові та податкові накладні від 11.03.2014р. та від 27.03.2014р. на загальну суму 607 212,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 101 202,00 грн.), товарно-транспортні накладні від 11.03.2014р. та від 27.03.2014р., виписки банку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, договори оренди нежитлових приміщень. При цьому документи на підтвердження відображення в бухгалтерському обліку зазначених господарських операцій підприємством до перевірки не надавались. В ході перевірки були зроблені висновки про безтоварність зазначених правочинів, що ґрунтуються на наступних обставинах:

- під час дослідження змісту товарно-транспортних накладних, оформлених сторонами при перевезенні товару за договором поставки від 10.03.2014р. № 11 перевіряючим були встановлені розбіжності з даними інших первинних документів, а саме: в податковій накладній від 11.03.2014р. № 1 і видатковій накладній від 11.03.2014р. № РН-0000001 зазначено кількість (літраж) дизпалива яке ПП «ТД Зіта» придбало у ТОВ «ГВВ-ГРУП» в обсязі 22 890 л, одночасно у товарно-транспортній накладній від 11.03.2014р. №10-04/2 зафіксовані відомості про поставку дизпалива в обсязі 30 000 л;

- згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України на балансі підприємства автоперевізника ТОВ «Бізнес Ойл Груп» рахується два автомобілі: МАЗ 5337 тип кузова Цистерна-С з номерним знаком 22595 КХ та МАЗ 500 тип кузова Паливозаправник-С з номерним знаком 11108 КВ. Разом з тим, автомобіль марки Меrsedes-Веnz АХОК 1840LS з номерним знаком АІ 16-23ЕС, що вказаний у товарно-транспортній накладній на даному підприємстві не рахується;

- згідно аналізу документів та відомостей з ІС «Податковий блок» не встановлений факт продажу ПП «ТД Зіта» в подальшому дизельного палива, яке було придбано у ТОВ «ГВВ-Груп», а також залишок його на балансі підприємства. Також до перевірки не надано документи, що засвідчують використання дизельного палива в виробництві готової продукції, а саме: технічні умови згідно яких виготовлялися водні розчини цитрати магнію, міді, заліза, цинку, марганцю, кобальту, молібдену;

- до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. києві надійшов акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.08.2014р. № 1880/26-53-22-01-21/38942551 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГВВ-ГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Технологічні Індустріальні системи» (ідентифікаційний код 36197096), ПП «ТД Зіта» (ідентифікаційний код 38272557) їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року. Згідно тексту цього акта перевірки іншої ДПІ при перевірці інформації про відвантаження ТОВ «ГВВ-ГРУП» протягом березня 2014 року дизельного пального на адресу контрагентів-покупців (ТОВ «Технологічні Індустріальні системи», ПП «ТД Зіта») був здійснений аналіз зареєстрованих в Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р., за результатами якого виявлено, що контрагентами-постачальниками ТОВ «ГВВ-ГРУП» не було зареєстровано податкових накладних з номенклатурою «дизельне пальне» та кодом за УКТ ЗЕД « 2710194300».

- за даними поданих ТОВ «ГВВ-ГРУП» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві податкових декларацій по податку на додану вартість за звітні періоди січень-березень 2014 року вперше операції придбання та реалізації товару було здійснено в березні 2014року. Разом з тим, ТОВ «ГВВ-ГРУП» первинні документи, що підтверджують факт придбання дизельного палива (код УКТ ЗЕД 2710194300), у відповідь на письмовий запит податкової інспекції від 21.07.2014р. №14708/10/26-53-22-01-11 не надало.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ПП «ТД Зіта» правових підстав для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок безтоварних правочинів з ТОВ «ГВВ-ГРУП», та про порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 і 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 51 977,00 грн. та одночасно до завищення залишку від'ємного значення за липень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 24 Декларації) на суму 49 225,00 грн.

10 вересня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0002542201 (форми «Р»), яким визначило ПП «ТД Зіта» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64 971,25 грн., в т.ч. 51 977,00 грн. - основний платіж, 12 994,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004092203 (форми «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПП «ТД Зіта» за звітний період липень 2014 року по податковій декларації (вх. № 9047061031 від 14.08.2014р.) на суму 49 225,00 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

1. Щодо правомірності дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 27.08.2014р. № 414/26-57-22-03-10/38272557

В силу норм пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до норм п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст. 78 ПК України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Одночасно нормами ст. 79 ПК України визначений правовий статус невиїзної документальною перевірки, яка згідно із п. 79.1 ст. 79 зазначеного Кодексу здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З контексту вищенаведених норм вбачається, що платник податків повинен бути повідомлений контролюючим органом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки (аналогічна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014р. № К/9991/17719/12).

Одночасно нормою п. 79.3 ст. 79 ПК України визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що наказ та повідомлення про проведення перевірки позивачем отримано 18 серпня 2014 року (тобто, після початку перевірки), що не спростовано відповідачем. А тому, як наслідок, суд погоджується з доводами позивача про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ТД «Зіта» була проведена з порушенням відповідного порядку, встановленого Податковим кодексом України.

Разом з тим відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крій камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, згідно чинного законодавства вчинення податковим органом дій по проведенню позапланової документальної перевірки прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби, а дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів. Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто рішення контролюючого органу які в даному випадку - податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012р.), а не процес реалізації його повноважень (як-то проведення перевірки, складання акта перевірки, включення до акта перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014р. № К/800/28943/14).

2. Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 10.09.2014р. № 0004082203 і № 0004092203.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 10 березня 2014 року між ПП «ТД Зіта» (Покупець) і ТОВ «ГВВ-ГРУП» (Постачальник) був укладено договір поставки за № 11, за умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити на адресу Покупця у визначений строк нафтопродукти, а Покупець, в свою чергу, - прийняти такий товар та оплатити його вартість.

На підтвердження фактів поставки ТОВ «ГВВ-ГРУП» нафтопродуктів на адресу ПП «ТД Зіта» та проведення розрахунків за такий поставлений товар позивач надав до суду копії наступних документів:

- видаткових накладних від 11.03.2014р. № РН-0000001 на суму 247 212,00 грн. (з ПДВ) та від 27.03.2014р. № РН-0000024 на суму 360 000,00 грн., оформлених сторонами за наслідками передачі-прийняття дизельного палива об'ємом 22 890 л та 30 000 л. В ході дослідження текстів зазначених видаткових накладних судом встановлено відсутність відомостей про місце складання документу та про осіб, відповідальних за проведення господарських операцій та підписання документів (посада, П.І.П.);

- податкових накладних від 11.03.2014р. № 1 на суму 247 212,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 202,00 грн.) і від 27.03.2014р. № 23 на суму 360 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 000,00 грн.);

- товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 11.03.2014р. № 10/04-2 та від 27.03.2014р. № 10/04-1 (далі - ТТН), згідно яких Автопідприємством визначено ТОВ «Бізнес Ойл Груп», Замовником та Вантажовідправником - ТОВ «ГВВ ГРУП», Вантажоодержувачем - ПП «ТД «Зіта», пункт навантаження - м. Коростишев і пункт розвантаження - м. Малин, вул. Неманихина, 2. Перевезення вантажів за вказаними ТТН здійснювались водієм ОСОБА_3 на автомобілі з держ. реєстр. № НОМЕР_6.

При цьому в ході огляду цих ТТН судом виявлено відсутність відомостей про № подорожніх листів, підписи водія про прийняття вантажів до перевезення. Також відомості про об'єм дизельного палива (вантажу), перевезення якого до позивача оформлювалося ТТН від 11.03.2014р. № 10/04/2, не відповідають відомостям, що містяться у видатковій та податковій накладних за таку саму дату;

- паспорту та сертифікату відповідності на дизельне паливо (останнє терміном дії з 26.03.2013р. по 25.03.2014р.);

- виписок ПАТ «Укргазпромбанк» (МФО 320843) по особовому рахунку ТОВ «ГВВ ГРУП» № 26001035951 з відомостями про перерахування протягом березня-квітня 2014 року коштів на користь ТОВ «ГВВ ГРУП» в якості оплати за дизельне пальне (вартість з ПДВ) на підставі певних рахунків, які в суді пред'явлені не були.

- реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року;

- виписки з ЄДР і довідки з органу статистики відносно ТОВ «ГВВ-ГРУП» та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ГВВ-ГРУП».

Інших первинних та інших документів, оформлених на підставі договору поставки від 10.03.2014р. № 11, зокрема: рахунків-фактур, що стали підставами для оформлення наявних в матеріалах даної справи видаткових накладних і перерахування безготівкових коштів; первинних (бухгалтерських) документів щодо оприбуткування, обліку та списання товару (дизельного пального) у зв'язку з використанням у виробництві; витягів з журналу обліку довіреностей та інших документів на уповноваження певних посадив осіб ПП «ТД «Зіта» на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірним правочином; оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку, де відображаються відомості про отримання товарів, використання їх виробництві та проведення розрахунків за придбані товари за відповідні періоди, позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

В своїх письмових поясненнях від 03.11.2014р. позивач посилався на наявність безпосереднього взаємозв'язку між спірним договором та господарською діяльністю ПП «ТД «Зіта». Так, Підприємство здійснює свою діяльність у сфері виробництва взуття, ткацького виробництва, виробництва пестицидів та іншої агрохімічної продукції, а також здійснює оптову торгівлю різними товарами господарського призначення. Зокрема, придбане у ТОВ «ГВВ ГРУП» дизельне пальне було використане для виробництва водних розчинів цитратів хімічної продукції, що в подальшому була реалізована ТОВ «НВК «Аватар» згідно договору від 03.03.2014р. № 11.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням наданих додаткових пояснень ПП «ТД «Зіта» подало до суду оригінали та/або копії наступних документів: наказу від 01.11.2013р. № 14 про призначення ОСОБА_4 на посаду бухгалтера на підприємстві; договору оренди нежитлового приміщення від 08.01.2014р. № 01/14, договору відповідального зберігання з правом користування від 20.12.2013р.; договору від 03.03.2014р. за № 11, укладеного між позивачем і ТОВ «НВК «Аватар» щодо продажу товарів (хімічної продукції), та первинних документів до нього.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами, оформленими (отриманими) ПП «ТД «Зіта» в ході здійснення звичайної господарської діяльності, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про поставку ТОВ «ГВВ-ГРУП» будь-яких товарів на користь позивача.

Також, судом не приймається до уваги в якості належного доказу підтвердження товарності спірних господарських операцій відповідь ТОВ «ГВВ-ГРУП» (супровідний лист від 01.12.2014р. № 1618 з додатками) на судовий запит від 24.10.2014р. № 826/14497/14. Оскільки з змісту доданих до цього листа контрагента-позивача документів не вбачається достовірність факту закупівлі ТОВ «ГВВ-ГРУП» у підприємства-постачальника ТОВ «Еліт Парфум» дизельного пального, що було нібито реалізовано позивачу за договором поставки від 10.03.2014р. № 11.

Крім того, судом враховується те, що позивачем під час судового розгляду даної справи не було документально підтверджено використання придбаного дизельного пального у власній господарській діяльності (зокрема, передачі дизельного пального до виробництва, проведення на підприємстві виробництва продукції за певним технологічним циклом з використанням конкретних компонентів, врахування витрат на придбання дизельного пального в собівартість виробленої продукції).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що рух активів (товарів і капіталу), господарська мета при вчиненні позивачем правочину (договір поставки від 10.03.2014р. № 11) з підприємством ТОВ «ГВВ-ГРУП» такими матеріалах справи не підтверджується.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з названим контрагентом-постачальником належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафної (фінансової) санкції та зменшення розміру від'ємного значення такого податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 10.09.2014р. № 0004082203 і № 0004092203.

При цьому суд зважає на те, що допущенні відповідачем порушення в порядку проведення перевірки в кінцевому результаті не призвели до формування перевіряючими невірних висновків про порушення позивачем норм Податкового законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ТД Зіта» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова