Рішення

від 02.12.2014 по справі 908/3831/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/92/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 Справа № 908/3831/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (83000, м. Донецьк, вул. Артема,97; адреса для листування: 49005, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алві" (86117, м. Макіївка Донецької області, вул. Антропова, буд. 20 )

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Вязміна М.Г. - довіреність № 34 від 06.06.2013 р.

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Донецьк звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алві", м. Макіївка Донецької області заборгованості за договором № 1045пст від 18.02.2013 р., а саме: 1939948,12 грн. - сума основного боргу, 147828, 43 грн. - сума пені, 28864, 29 грн. - сума 3% річних та 203239, 03 грн. - сума інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 1045пст від 18.02.2013 р., позивач за накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 2117283,12 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати товару в поному обсязі не виконав, сплативши лише частково в сумі 177335,00 грн. Решта боргу в сумі 1939948,12 грн., залишилась несплаченою, що потягло за собою нарахування фінансових санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України та умови договору № 1045пст від 18.02.2013 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3831/14, розгляд якої призначено на 11.11.2014 р.

Ухвалою суду від 11.11.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.12.2014 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладенні у позовній заяві та відповів на питання суду.

Відповідач - вимоги господарського суду Запорізької області, викладені в ухвалах від 06.10.2014 р. та від 11.11.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 06.10.2014 р. та від 11.11.2014 р. були направлені судом на адресу відповідача: 86117, м. Макіївка Донецької області, вул. Антропова, буд. 20, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний в матеріалах справи).

Крім того, суд вчиняв дії щодо повідомлення відповідача про час та місце слухання даної справи шляхом передачі ТОВ "Компанія "Алві" Телефонограми, яка була отримана 27.11.2014 р. об 14-50 год. заступником директора Новицьким Л.В.

Також на вимогу господарського суду, безпосередньо позивач здійснив поштове відправлення копії ухвали суду від 11.11.2014 р. на адресу місцезнаходження відповідача: 86117, м. Макіївка Донецької області, вул. Антропова, буд. 20, на підтвердження чого у судовому засіданні 02.12.2014р. представником позивача надано до суду Опис вкладення у цінний лист від 20.11.2014 р. та фіскальний чек від 20.11.2014р.

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 02.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 18.02.2013 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір № 1045пст (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставляти, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін та / або специфікаціях у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.5 Договору датою (моментом) переходу права власності вважається дата видаткової накладної на даний товар.

Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на п/рахунок Постачальника на умовах, обумовлених у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 6.1 Договору).

Згідно з умовами п. 7.3. Договору прострочення оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня (штрафна неустойка) нараховується протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання зобов'язання (зокрема, погашення заборгованості).

Сторонами було підписано, зокрема, Специфікації: № 8 від 09.08.2013 р. на суму 286320,00 грн., № 9 від 09.12.2013 р. на суму 128040,00 грн., № 10 від 10.12.2013 р. на суму 3077880,00 грн., № 11 від 11.12.2013 р. на суму 245700,00 грн., № 12 від 13.12.2013 р. на суму 246960,00 грн., № 13 від 20.12.2013 р. на суму 122220,00 грн., № 14 від 21.12.2013 р. на суму 122220,,00 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 2117283,12 грн., що підтверджується видатковими накладними: до Специфікації № 8 від 09.08.2013 р. : № 1373 від 23.08.2013 р. на суму 123511,20 грн., до Специфікації № 9 від 09.12.2013 р.: № 2003 від 09.12. 2013 р. на суму 118 378,80 грн.; до Специфікації № 10 від 10.12.2013 р.: № 2075 від 16.12. 2013 р. на суму 390 844,80 грн., № 2092 від 18.12.2013 р. на суму 771 829,92 грн.; до Специфікації № 11 від 11.12.2013 р.: № 2049 від 12.12.2013 р. на суму 245 499,60 грн.; до Специфікації № 12 від 13.12.2013 р.: №2068 від 16.12. 2013 р. на суму 114 072,00 грн., № 2151 від 25.12.2013 р. на суму 120 463,20 грн.; до Специфікації № 13 від 20.12.2013 р.: № 45 від 20.01.2014 р. на суму 118 262,40 грн.; до Специфікації № 14 від 21.12.2013 р.: № 46 від 21.01.2014 р. на суму 114 421,20 грн.

Відповідно до вказаних видаткових накладних, відповідачем був прийнятий товар на суму 2 117 283,12 грн.

Товар отримано на підставі Довіреностей: № 252 від 22.08.2013 р., № 384 від 09.12.2013 р., № 386 від 11.12.2013 р., № 390 від 13.12.2013 р., № 399 від 23.12.2013 р., № 6 від 20.01.2014 р., № 9 від 21.01.2014 р.

На оплату поставленого Товару позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури: № 00000001375 від 23.08.2013 р. на суму 123511,20 грн., № 00000001984 від 09.12.2013 р. на суму 118378,80 грн., № 00000002058 від 16.12.2013 р. на суму 390844,80грн., № 00000002076 від 18.12.2013 р. на суму 771829,92 грн., № 00000002033 від 12.12.2013 р. на суму 245499,60 грн., № 00000002051 від 16.12.2013 р. на суму 114072,00грн., № 00000002130 від 25.12.2013 р. на суму 120463,20 грн., № 00000000045 від 20.01.2014 р. на суму 118262,40 грн., № 00000000046 від 21.01.2014 р. на суму 114421,20грн.

За отриманий Товар, відповідач у встановлений Договором строк у повному обсязі не розрахувався. Згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок від 20.12.2013р., від 20.01.2014 р. та від 21.01.2014 р., відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у загальній суму 177335,00 грн.

Решта боргу в сумі 1939948,12 грн. залишилась несплаченою.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 909 від 09.04.2014 р.) з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений за Договором Товар.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Компанія "Алві" заборгованості за договором № 1045пст від 18.02.2013 р. в сумі 2319879,87 грн., з яких: 1939948,12 грн. - сума основного боргу, 147828, 43 грн. - сума пені, 28864, 29 грн. - сума 3% річних та 203239, 03 грн. - сума інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 2117283,12 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними видатковими накладними.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку, в пункті 6.1 Договору Сторонами було узгоджено, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на п/рахунок Постачальника на умовах, обумовлених у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4 Специфікацій № 8 від 09.08.2013 р., № 9 від 09.12.2013 р., № 10 від 10.12.2013 р., № 11 від 11.12.2013 р., № 12 від 13.12.2013 р., № 13 від 20.12.2013 р.3, № 14 від 21.12.2013 р. до Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом п'яти календарних днів від дати поставки.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за вказаними вище накладними наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворився основний борг за Договором в сумі 1939948,12 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1939948,12 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 28864,29грн. (за період з 15.12.2013 р. по 25.07.2014 р.), а також втрат від інфляції в сумі 203239,03грн. (за період грудень 2013 р. - липень 2014 р.) заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 7.3 Договору, за змістом якого, прострочення оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня (штрафна неустойка) нараховується протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання зобов'язання (зокрема, погашення заборгованості).

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про стягнення пені в розмірі 147828,43грн. за заявлений позивачем період часу, заявлена позивачем правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми 46397,59 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алві" (86117, м. Макіївка Донецької області, вул. Антропова, буд. 20, код ЄДР 36511786, р/р № 26006619941613 в ПАТ «Промінвестбанк» в м. Донецьк, МФО 300012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97; адреса для листування: 49005, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 5, код ЄДР 25096372, р/р № 26003300002477 в АТ «Злато банк» м. Київ, МФО 380612) суму 1939948 (один мільйон дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 12 коп. основного боргу, суму 28864 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 29 коп. - 3% річних, суму 203239 (двісті три тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 03 коп. втрат від інфляції, суму 147828 (сто сорок сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 43 коп. пені та суму 46397 (сорок шість тисяч триста дев'яносто сім) грн. 59 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.12.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко