Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/14481/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14481/14 20.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" про стягнення 1 676 096,85 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Буша А.В. (дов. б/н від 10.06.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 676 096,85 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" заяву щодо заходів забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував припущенням про те. що відповідачу буде вживати заходів до уникнення виконання свого обов'язку і надалі, що може зробити виконання рішення суду ускладненим або неможливим.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14481/14 та призначено справу до розгляду на 14.08.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.08.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.07.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.09.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

21.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року справу № 910/14481/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/14481/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/14481/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/14481/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.09.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 11.11.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представники сторін в судове засідання 11.11.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 09.10.2014 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2014 року.

20.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав суду додаткові докази по справі на виконання вимог ухвал суду.

У судовому засіданні 20.11.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03035, м. Київ, вул. Василя Сурікова, буд. 3, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" (головний підрядник) було укладено договір підряду № 22/1 (надалі по тексту - Договір підряду), за умовами якого головний підрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву об'єкта - комплекс будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт по будівництву об'єкту (надалі - роботи), здійснити придбання необхідного обладнання та здати генеральному підряднику об'єкт згідно проектної документації та змін до неї, якщо такі мають місце, у визначені цим Договором строки, а генеральний підрядник зобов'язується надати головному підряднику фронт робіт у стані погодженому сторонами, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних головним підрядником робіт.

Генеральний підрядник здійснює фінансування робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок головного підрядника (підпункт 1 пункту 1.4. Договору підряду).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1.9. Договору підряду прийом - передача виконаних головним підрядником робіт оформлюється двосторонніми актам виконаних робіт (за формою КБ 2-в), до яких додаються довідки про вартість виконаних робіт, складені за формою КБ-3.

На виконання умов Договору підряду Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" виконати роботи по будівництву об'єкта, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ 2-в, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (генеральний підрядник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" (головний підрядник) та Комунального підприємства "Спецжитлофонд" (замовник) (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи.

04.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (боржник) було укладено договір № 04-2014/20 про відступлення права вимоги (надалі по тексту - Договір про відступлення права вимоги), яким регулюються відносини, пов'язані із заміною сторони (кредитора) у зобов'язанні, що виникає із Договору підряду на виконання будівельних робіт № 22/1 від 25.11.2011 року по об'єкту: "м. Київ, пров. Моторний, 3А, 4, 6, 8", укладеного між боржником та кредитором (надалі іменується "основний договір").

Відповідно до пункту 2 Договору про відступлення права вимоги кредитор відступає новому кредитору право вимоги на одержання від боржника заборгованості відповідно основного договору в сумі 1 676 096,85 грн.

Боржник не заперечує проти заміни кредитора новим кредитором в основному договорі, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідну виплату боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 3 Договору про відступлення права вимоги).

Новий кредитор, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація) пов'язана із основним договором (пункт 5 Договору про відступлення права вимоги).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору про відступлення права вимоги та чинного законодавства не здійснив оплату заборгованості у розмірі 1 676 096,85 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс".

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідач прийняв без зауважень виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" роботи, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме, довідками про вартість виконаних робіт, які складені за формою КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ 2-в, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (генеральний підрядник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" (головний підрядник) та Комунального підприємства "Спецжитлофонд" (замовник) (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи.

У відповідності до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З наведених правових норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" робіт відповідачем не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (боржник) було укладено договір № 04-2014/20 про відступлення права вимоги, за умовами якого кредитор відступив позивачу право вимоги на одержання від відповідача заборгованості за Договором підряду в сумі 1 676 096,85 грн.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За змістом пунктів 3 та 4 Договору про відступлення права вимоги боржник не заперечив проти заміни кредитора новим кредитором в основному договорі, підписуючи зі своєї сторони цей договір та дав свою згоду на відповідну виплату боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а новий кредитор підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація) пов'язана із основним договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору № 04-2014/20 про відступлення права вимоги від 04.02.2014 року та згідно пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України набув від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" право вимоги сплати відповідачем, як боржником, заборгованості за Договором підряду № 22/1 від 25.11.2011 року у розмірі 1 676 096,85 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 676 096,85 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору підряду 22/1 від 25.11.2011року щодо оплати виконаних за цим договором робіт, право вимоги за яким позивач набув на підставі договору № 04-2014/20 про відступлення права вимоги від 04.02.2014 року - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Підпунктом 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову за ставкою 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, за звернення до господарського суду із заявою про забезпечення позову позивачем мав бути сплачений судовий збір за ставкою, встановленою станом на 01.01.2014 року, у розмірі 1 827,00 грн., проте доказів такої сплати позивачем до суду не було надано.

Відповідно до пункту 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України" у разі коли Господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно зі статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд відмовив у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" про забезпечення позовних вимог, суд вирішив за необхідне покласти на позивача оплату судового збору за подання до суду клопотання про забезпечення позову в сумі 1 827,00 грн., який підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія №1" (03035, м. Київ, вул. Василя Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 34617712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 17, оф., 348, код ЄДРПОУ 33230334) 1 676 096 (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч дев'яносто шість) грн. 85 коп. заборгованості, 33 521 (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 92 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 17, оф., 348, код ЄДРПОУ 33230334) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду клопотання про забезпечення позову в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк