Рішення

від 02.12.2014 по справі 915/1832/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  02 грудня 2014 року                                                                             Справа №  915/1832/14                                                             м.Миколаїв Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., представника позивача в судове засідання не з'явився, представник відповідача в судове засідання не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж”, 25013, м. Кіровоград, вул. Комарова 7 До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф”, 54017, м. Миколаїв, пр. Леніна 73, кімната 403 про: стягнення заборгованості в сумі 29    813,44  грн.                                                                встановив:         Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” заборгованості в розмірі 29  813,44 грн. з якої: 21  551,42 грн. – основна заборгованість, 1662,95 грн. – 3% річних, 3599,07 грн. – інфляційні нарахування, 3000,00 грн. – збитки.         25.11.2014р. позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд провести судове засідання призначене на 02.12.2014р. без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами та на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2014 року надав до суду згідно супровідного листа № 24/11-3 від 24.11.2014р.оригінали документів.        Відповідач в судове засідання 02.12.2014 не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5400124156668 (а.с. 86).        У відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.       Вивчивши матеріали справи, господарський суд, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:          08.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” (підрядник) було укладено договір на виконання будівельно – монтажних робіт  № 8/08-11 (далі – Договір), згідно умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання, згідно затвердженої проектної документації, виконати власними та залученими силами, технічними засобами, механізмами та матеріалами комплекс будівельно – монтажних робіт по виготовленню та монтажу металоконструкцій (згідно переліку додатку № 2 до Договору) на об'єкті: «Будівництво елеваторного комплексу місткістю 84700 кб.м. зерна в с. Березки, Миколаївської області» і здати роботи у встановлені терміни підряднику (п.1.1 Договору).      Відповідно до п. 1.2 Договору, підрядник зобов'язується передати субпідряднику будівельний майданчик (фронт роботи), дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку проектну документацію, металопрокат, згідно проекту, прийняти від субпідрядника виконані роботи по актам виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 і своєчасно оплатити їх.        Згідно  п. 3.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до виконання сторонами зобов'язань по даному Договору в повному об'ємі з урахуванням строків виконання робіт, передбачених в графіку виконання робіт (Додаток № 3 до Договору), і зобов'язань підрядника, викладених в п. 3.2 цього Договору.         Пунктом 3.2 Договору, сторони передбачили, що субпідрядник приступає до виконання робіт  не пізніше 5 календарних днів після виконання підрядником наступних зобов'язань: перерахування передплати в розмірі 30% загальної вартості робіт згідно Договору, відповідно до угоди про договірну ціну (п.3.2.1 Договору).       У відповідності до п. 4.2 Договору, платежі згідно договору здійснюються підрядником до початку виконання робіт у вигляді передоплати у відповідності до п. 3.2.1 Договору і в подальшому поетапно проміжними платежами в розмірі фактично виконаних робіт за вирахуванням частини передоплати пропорційно сумі виконаних робіт, 3-х банківських днів від дати підписання актів.        У пункті 4.4 Договору, сторони погодили, що субпідрядник сплачує підряднику послуги по організації робіт в розмірі 3% від вартості виконаних робіт відповідно з актами виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3. Остаточний розрахунок за виконані роботи підрядник здійснює на протязі 5 –ти календарних днів після виконання всього комплексу робіт, згідно п. 1.1 Договору і підписання останнього акту виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3      Відповідно до п. 8.1 Договору, здача – приймання виконаних робіт, передбачених цим Договором, оформлюється підписанням двостороннього акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2, КБ-3 у двох екземплярах, по одному для кожної сторони.          Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання вимог Договору позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 773  644,80грн. Вказані роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (ф. КБ-2):    - акт приймання виконаних робіт за вересень 2011 року – на суму 192  000,00 грн. (а.с. 23 – 25);    - акт приймання виконаних робіт за жовтень 2011 року – на суму 178  035,20 грн. (а.с. 28 – 30);    - акт приймання виконаних робіт за листопад 2011 року – на суму 185000,00 грн. (а.с. 33 – 35);     - акт приймання виконаних робіт за грудень 2011 року – на суму 40  500,00 грн. (а.с. 38 – 40);     -  акт приймання виконаних робіт за лютий 2012 року – на суму 107  736,80 грн. (а.с.43 – 45);     - акт приймання виконаних робіт за березень 2012 року – на суму 70  372,80 грн. (а.с.49 – 51) та довідками про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) за вересень 2011 року (а.с. 21 – 22), за жовтень 2011 року (а.с. 26 – 27), за листопад 2011 року (а.с. 31 – 32), за грудень 2011 року (а.с. 36 – 37), за лютий 2012 року (а.с. 41 – 42), за березень 2012 року (а.с. 47 – 48), які без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.         Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання п. 4.4 Договору сплатив відповідачу за послуги по організації робіт 23  209,18 грн., а саме:        -          за вересень  2011 року -  5760,00 грн.;        -          за жовтень  2011 року – 5341,00 грн.;        -          за листопад 2011року – 5550,00 грн.;        -          за грудень 2011 року – 1215,00 грн.;        -          за лютий 2012 року – 3232,00 грн.; -          за березень 2012 року – 2111,18 грн.       Відповідач, в порушення умов Договору, за виконані позивачем роботи розрахувався частково перерахувавши позивачу 728  884,20 грн., наступними платежами: -           25.08.2011 року – 95000,00 грн.;        -          30.08.2011 року – 12  679,70 грн.;        -          13.10.2011 року – 128  640,00 грн.;        -          10.11.2011 року – 122  614,50 грн.;        -          29.11.2011 року – 98  000,00 грн.;        -          15.12.2011 року – 98  000,00 грн.;        -          16.12.2011 року – 123  950,00 грн.;        -          24.04.2012 року – 50  000, 00 грн. що підтверджується банківськими виписками (а.с. 58 – 65).        Позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 21  551,42 грн. (773  644,80 грн. – 728  884,20 грн. – 23  209,18 грн.), неоплаченими є виконані роботи за лютий 2012 року на суму 3289,80 грн. та за березень 2012 року на суму 18  261,62 грн.        Відповідач, в порушення умов Договору, за виконані позивачем роботи по договору № 8/08-11 на суму 21  551,42 грн. не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.           Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21  551,42 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.   Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Позивач згідно наданого розрахунку (а.с. 8) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних: -          по акту за лютий 2012 року за період з 06.03.2012р. по 27.10.2014р. в розмірі 260,69 грн. -          по акту та березень 2012 року за період з 05.04.2012 по 27.10.2014 в розмірі 1402,26 грн., а всього 1662,95 грн. розмір  яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати: -          по акту за лютий 2012 року в розмірі 549,38 грн. за період з березня 2012 року по грудень 2012 року – 0,00 грн., з січня 2013 по грудень 2013 року – 16,44 грн., з січня 2014 по вересень 2014 – 532,94 грн.; -          по акту за березень 2012 року  в розмірі 3049,69 грн. за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року – 0,00 грн., з січня 2013 року по грудень 2013 року – 91,31 грн., з січня 2014 року по вересень 2014 року – 2958,38 грн., а разом 3599,07 грн.            Дослідивши розрахунок інфляційних в розмірі 3599,07 грн. суд приходить до висновку, що вказані вимоги  підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.        Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012  від 17.07.2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).             Аналогічна позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України №23/466 від 05.04.2011 та листі Верховного Суду України “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” №62-97р. від 03.04.1997, у яких зазначено, що індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).   Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» розмір інфляційних які підлягають задоволенню становить по акту за лютий 2012 року - 528,31 грн. за період з березня 2012 року по вересень 2014 року та по акту за березень 2012 року  - 2869,25 грн. за період з квітня 2012 року по вересень 2014 року., а разом 3397,56 грн. (528,31 грн. + 2869,25 грн.)          Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 201,51 грн. (3599,07 грн. – 3397,56 грн.) задоволенню не підлягають. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені збитки в розмірі 3000,00 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, – наслідком такої протиправної поведінки. Як вбачається з матеріалів справи невиконання ТОВ «Будівельна компанія «СтройСкиф» своїх зобов'язань за Договором субпідряду № 8/08-11 від 08.08.2011р., зумовило захист позивачем – ТОВ  “Будсервіс - Монтаж” своїх прав та інтересів в судовому порядку. Позивачем та ПП «Юридична фірма «ЕВІДЕНС» було укладено договір № 1/09-2014 від 26.09.2014 року про надання юридичних послуг,  відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати юридичні дії щодо стягнення заборгованості з боржника замовника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СтройСкиф» по договору субпідряду № 8/08-11 від 08.08.2011р. (п.1.1 Договору). Позивачем здійснено оплату юридичних послуг в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 528 від 31.10.2014 року (а.с. 71). У відповідності до ст. 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, ТОВ «Будівельна компанія «СтройСкиф» повинна відшкодувати ТОВ “Будсервіс - Монтаж” понесені збитки. У відповідності до статей 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.         Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості виконаних робіт та доказів відсутності вини у заподіянні збитків, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт, понесення збитків, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.           Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.         Керуючись ст.ст. 33,  44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -                                                              ВИРІШИВ: 1.  Позовні вимоги задовольнити частково .           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” ( 54017, м. Миколаїв, пр. Леніна 73, кімната 403, р/р 26004054201606 в МФ КБ «Приватбанк» м. Миколаєва, МФО 326610, код ЄДРПОУ 32755844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” ( 25013, м. Кіровоград, вул. Комарова 7, р/р 26006180964001 в КФ КБ «Приватбанк» м. Кіровоград, МФО 323583, код ЄДРПОУ 30663267) 21  551,42 грн. – основної заборгованості, 1662,95 грн. – 3% річних, 3397,56 грн. – інфляційних втрат, 3000,00 грн. – збитків та 1814,65 грн. – судового збору.            3. В решті позовних вимог відмовити.                      Повний текст рішення складено 04.12.2014 року. Суддя                                                                                               Н.О.Семенчук