Постанова

від 24.11.2014 по справі 809/3617/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. справа № 809/3617/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Гриника В.В.,

представника відповідача: агропромислового приватного об'єднання "Слава" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до агропромислового приватного об'єднання "Слава" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 1 177,20 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.11.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Державна податкова інспекція у Снятинському районі) до агропромислового приватного об'єднання "Слава" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 1 177,20 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України відповідачем не сплачено в повному обсязі зобов'язання за штрафними санкціями з єдиного податку з юридичних осіб, застосоване податковими повідомлення-рішеннями за №0001612200 від 30.05.2014 року на суму 170,00 гривень і №0001852200 від 18.06.2014 року на суму 1 020,00 гривень, за неподання податкової звітності з єдиного податку за 2013 рік та І квартал 2014 року, відповідно. Дана сума зобов'язань є узгодженим податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду, із урахуванням часткової сплати (зарахування у зв'язку із переплатою) в сумі 12,80 гривень, в загальному розмірі становить 1 177,20 гривень, і несплачений агропромисловим приватним об'єднанням "Слава" до бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду повідомив, що податковий борг станом на час розгляду справи, відповідачем до бюджету не сплачений. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1 177,20 гривень.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 24.11.2014 року не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 24.11.2014 року відділенням поштового зв'язку повернуто на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 24). Однак, відповідно даних Спеціального витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.11.2014 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Чорновола, 2, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300 (а.с. 19,), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 20, 22).

Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою їх місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що агропромислове приватне об'єднання "Слава" (ідентифікаційний код 31982844) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.11.2014 року (а.с. 19), та взяте 28.05.2003 року на облік Державною податковою інспекцією у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Єдиний податок, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).

Досліджуючи обставини про наявність податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб, визначеного відповідачу податковими повідомлення-рішеннями за №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014 року, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291, підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із поданою відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.01.2012 року та корінцем Свідоцтва платника єдиного податку для юридичних осіб платників єдиного податку серії А №963547, з 01.01.2012 року відповідача переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку (а.с. 32, 31).

Приписами підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 75 вказаного вище Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У судовому засідання встановлено, що Державною податковою інспекцією у Снятинському районі 15.04.2014 року і 15.05.2014 року за результатами камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з єдиного податку, складено акти за №305/22/31982844 та №662/22/31982844, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1. (49.18.2, 49.18.3) пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової звітності з єдиного податку за 2013 рік та І квартал 2014 року (а.с. 10-11, 13-14).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи серед іншого мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Державною податковою інспекцією у Снятинському районі на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за первинне та повторно виявлене порушення податковими повідомлення-рішеннями №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014 року із урахуванням факту неподання або несвоєчасного подання обов'язкової звітності у вперше та у попередніх податкових періодах, застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 1 190,00 гривень (а.с. 12, 15).

За умови наявної переплати відповідачем власних зобов'язань за попередній період (12,80 гривень), заборгованість з штрафних санкцій становить 1 177,20 гривень (а.с. 38).

Як слідує із матеріалів справи, позивач направив відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податкові повідомлення-рішення №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014 року, які повернулись на адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься копії конвертів поштового відправлення (а.с. 12, 15).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014 року про застосування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафна санкція, застосована податковими повідомлення-рішеннями №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014 року по єдиному податку відповідачем до бюджету сплачена частково і заборгованість по ній становить 1 177,20 гривень (а.с. 35).

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішенням №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014 року, суд приходить до переконання, що застосована позивачем і не сплачена відповідачем штрафна санкція за неподання податкової звітності з єдиного податку в загальному розмірі 1 177,20 гривень, є узгодженим грошовим зобов'язанням та являється податковим боргом.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи слідує, що Державна податкова інспекція у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області направила на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" за №772-25 від 29.07.2014 року, що підтверджується квитанцією про оплату за надання послуг поштового зв'язку (а.с. 34).

У відповідності до абзаців 2 і 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкова вимога вважається врученою відповідачу (а.с. 34).

Податкова вимога від 29.07.2014 року, у строк передбачений законом, відповідачем не оскаржувалась.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомлення-рішенням від №0001612200 від 30.05.2014 року і №0001852200 від 18.06.2014, витягом із облікової картки платника єдиного податку з юридичних осіб, податковою вимогою форми "Ю" за №772-25 від 29.07.2014, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12, 15, 38, 16).

В матеріалах справи також наявні довідки від 19.11.2014 року за №268/9п/09-12-25/949 і №266/9п/09-12-25/947, якими позивачем засвідчено, що сума заборгованості по грошових зобов'язаннях з єдиного податку в сумі 1 177,20 гривень, станом на 19.11.2014 року, не сплачена до бюджету (а.с. 35).

На підставі довідки позивача №267/9п/09-12-25/948 від 19.11.2014 року встановлено, що податкова вимога позивача за "Ю" за №772-25 від 29.07.2014 року не була відкликана, а податковий борг з липня 2014 року є непереривним у часі (а.с. 36).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначене позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошове зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб в загальному розмірі 1 177,20 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1 177,20 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що єдиний податок відноситься до місцевих податків і зборів.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Отже, стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з агропромислового приватного об'єднання "Слава" податкового боргу в сумі 1 177,20 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з агропромислового приватного об'єднання "Слава" (ідентифікаційний код 31982844, вул. Чорновола, 2, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить агропромисловому приватному об'єднанню "Слава" в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати єдиного податку в загальній сумі 1 177 (одна тисяча сто сімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 4 дня. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 28.11.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.