Рішення

від 02.12.2014 по справі 906/1416/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2014 р. Справа № 906/1416/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Камінська Т.А. - довіреність №02-17/62 від 13.01.2014р.

від відповідача: Загородня О.А. - довіреність №3284-НЮ від 12.11.2014р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростенської міської ради (м.Коростень)

до Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м.

Київ)

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Сім-Сіті" (м. Коростень Житомирської області)

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування акта

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання припиненим право постійного користування земельною ділянкою, що перебувала в постійному користуванні Коростенського відділку Південно- Західної залізниці по вул. Кірова, 38 у м. Коростені на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 2700071 від 01.04.1998, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82, в зв'язку з припиненням діяльності підприємства "Коростенський відділок Південно-Західної залізниці"; скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 2700071 від 01.04.1998, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82, в зв'язку з припиненням діяльності підприємства "Коростенський відділок Південно-Західної залізниці".

Позовні вимоги мотивовано тим, що Коростенський відділок Південно- Західної залізниці з 2001 року перестав існувати як юридична особа, тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час видачі спірного Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 2700071 від 01.04.1998), припиняється право користування земельною ділянкою.

Крім того, позивач послався на перебування з 20.04.2014 р. частини спірної ділянки, площею 0,0443 га в користування ПП "Сім - Сіті" згідно укладеного з Коростенькою міською радою договору оренди землі. Також позивач послався на те, що спірна земельна ділянка на даний час не внесена в Державний земельний кадастр та не має кадастрового номеру, а тому вважається не оформленою її власником відповідно до чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на правомірне набуття залізницею права постійного користування спірною земельною ділянкою. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Сім-Сіті" у судові засідання не з'являвся, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а. с. 41).Поряд з цим на адресу господарського суду повернулася поштова кореспонденція, надіслана на адресу ПП "Сім-Сіті" з підстав: за закінченням терміну зберігання. (а. с.46-48).

Відповідно до абз. 1,3 п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (ГПК). За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду даної справи, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ПП "Сім -Сіті".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 27- 00071 від 01.04.1998, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №82, у користуванні Коростенського відділку Південно-Західної залізниці, для обслуговування Будинку культури залізничників (у подальшому перейменований у Будинок науки і техніки) по вул. Кірова, 38 у м. Коростені, перебувала земельна ділянка площею 0,8252га (а.с.13 -15).

На виконання наказу Міністра транспорту України від 05.06.2000р. №289 наказом начальника Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" №137 від 03.07.2000р. Коростенський відділок Південно-Західної залізниці реорганізовано в Коростенську дирекцію залізничних перевезень. Відповідно до зазначеного наказу правонаступником реорганізованого відділку стало Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Майно відділку, що залишилось після реорганізації, передано актом в установленому порядку на баланс Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Згідно з витягом №31-591 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання (ДТГО) "Південно-Західна залізниця".

Відповідно до Статуту ДТГО "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 847 від 25.11.2002р., Південно-Західна залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України (орган управління майном) та підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. у справі № 906/800/14 за позовом за позовом Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Коростенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Сім-Сіті",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фізична особа-підприємець Клевайчук Людмила Володимирівна про визнання недійсним та скасування рішення від 16.11.2006р встановлено ,що відповідно до п. 4.2 Статуту майно залізниці є державною власністю і належить їй на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління. Отже, землекористувачем спірної земельної ділянки є ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Згідно п.2.6. постанова Вищого господарського суд України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Пунктом в) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Частинами 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, згідно постанови апеляційної інстанції від 18.11.2014 р. у справі № 906/800/14 встановлено належного землекористувача земельної ділянки, площею 0,8252га за адресою:вул. Кірова, 38 у м. Коростені, який не приймав рішення з приводу надання згоди на припинення права землекористування повністю чи у відповідній частині.

Відповідно до статті 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Вищевказаною судовою інстанцією також встановлено, що згідно Порядку набуття і реалізації прав на землі залізниці, затвердженого наказом Південно-Західної залізниці від 12.04.2006р. №191-Н,листи до органів місцевого самоврядування про вилучення земель або відмову від права землекористування залізниці підписує начальник залізниці.

Ні ДТГО «Південно-Західна залізниці», ні її начальник жодних повноважень для Коростенської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" з приводу надання згоди на припинення права землекористування повністю чи у відповідній частині землекористувачу не надавали.

Відповідачем - Коростенською міською радою - доводи позивача у встановленому порядку належними та допустимими доказами не спростовані.

Таким чином, судовою постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. у справі №906/800/14 встановлені обставини, які за приписами частини 2 статті 35 ГПК України повторно не доводяться. Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. у справі №906/800/2014 набрало законної сили.

Господарським судом встановлено, а позивачем не спростовано недотримання останнім встановленого порядку вилучення землі у попереднього землекористувача, як і не доведено припинення права постійного користування спірної земельною ділянкою площею 0,0443 га, яка є у складі спірної земельної ділянки, землекористувачем якї є ДТГО "Південно-Західна залізниця", але надана позивачем в оренду ПП "Сім -Сіті" згідно договору від 20.04.2014 р.

Відповідно до п. 2.3. постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Позивачем -Коростенською міською радою - не доведено законних підстав припинення право постійного користування земельною ділянкою відповідачем що оскаржуваний ним акт на право користування землею підлягає скасуванню ,дійсність якого порушує права законних землекористувачів.

Пунктом 8 постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" ( із змінами від 19.03.2010р.) встановлено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно до статті 79 -1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Посилання позивача на те, що на даний час земельна ділянка, на якій знаходиться будинок культури по вул. Кірова,38 у м. Коростені не внесена власником до Державного земельного кадастру та не має кадастрового номеру суд оцінює критично оскільки недотримання власником порядку такого внесення до земельного кадастру, законність та правомірність його дій при цьому не стосується предмета спору у даній справі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.12.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: