Ухвала

від 27.11.2014 по справі 809/2740/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 р. Справа № 876/13625/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 р. по справі за позовом Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

05.09.2013 року позивач - Дочірньє підприємство "Спецзалізобетон" відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000622203, №0000632203, №0000642203 від 19.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки Тисменицької МДПІ від 15.18.2012 року №497/22-40/31769387 Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківськ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Будкомплект" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені Актом від 07.06.2013 року №24/22-3/32604981.

На підставі висновків, викладених в Акті від 07.06.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000622203 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23307,00 грн.; №0000632203 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70793,00 грн. за основним платежем, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17699,00 грн.; №0000642203 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 412525,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає неправомірними, прийнятими без належного обґрунтування та достатніх доказів, виключно на основі результатів позапланової невиїзної перевірки його контрагента "Будкомплект", проведеної Тисменицькою МДПІ, вказує на реальність господарських операцій, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську №0000622203 від 19.06.2013 року, №0000632203 від 19.06.2013 року та №0000642203 від 19. 06.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами відповідача в ході проведеної перевірки не надано належної оцінки первинним документам, які підтверджують господарські операції позивача і ТОВ "Будкомплект" та не надано жодних доказів щодо їх безтоварності, а висновки акту перевірки від 07.06.2013 року №24/22-3/32604981, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, грунтуються на висновках Тисменицької МДПІ, які відображені в акті перевірки від 15.08.2012 року №497/2240/31769387. Зокрема, господарські операції позивача з ТОВ "Будкомплект" підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами та актами звірок, показами свідка та іншими дослідженими матеріалами справи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що матеріали податкової перевірки надали достатні підстави стверджувати про відсутність у контрагента позивача "Будкомплект" необхідних умов для фактичного здійснення господарської діяльності, а тому операції купівлі товаро-матеріальних цінностей між позивачем та ТзОВ "Будкомплект" є безтоварними.

Апелянт також посилається на те, що первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТзОВ "Будкомплект" за перевірений період не містять всіх обов'язкових реквізитів, встановлених нормами чинного законодавства, а відтак не містять повної та достовірної інформації про здійснені господарські операції.Таким чином дані операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, на підставі направлень від 02.08.2012 року № 348, № 349, виданих Тисменицькою МДПІ посадовою особою здійснено позапланова виїзну перевірку ТОВ "Будкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з суб'єктом господарювання ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт Тисменицької МДПІ від 15.08.2012 року №497/2240/31769387 та встановлено, що відсутність об'єктів оподаткуваання при придбанні від постачальника СГ - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та продажу товарів, отриманих від СГД ОСОБА_1 між ТОВ "Будкомплект" та контрагентами - покупцями за перевіряємий період.

Встановлені обставини та висновки Тисменицької МДПІ взяті за основу акту від 07.06.2013 року №24/22-3/32604981 складеного ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

Так, на підставі наказу від 27.05.2013 року №1114 Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" з питань правильності декларування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Будкомплект" (код ЄДРПОУ 31769387) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 07.06.2013 року № 24/212-3/32604981, яким встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-В.Р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток в сумі 457200,00 грн. в т.ч. за 4-й квартал 2009 року на суму 44675,00 грн. за 1-квартал 2010 року на суму 39615,00 грн., за 2-й квартал 2010 року на суму 199965,00 грн., за 3-й квартал 2010 року на суму 412525,00 грн., а також п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5., ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-В.Р. "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п.198.2, 198.3, 198.6, п.201,4, п.201.6, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 91402,00 грн., в результаті проведення платником безтоварних операцій з сумнівними суб'єктами господарювання.

За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Будкомплект" при придбанні товарів.

Зі змісту вищевказаного акту перевірки випливає, що відповідачем зроблені висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ "Будкомплект", оскільки контрагент ТОВ "Будкомплект" - СГД ОСОБА_1 не спроможний фактично здійснювати господарську діяльність через відсутність товаро-матеріальних цінностей. Відтак операції купівлі - продажу Дочірнє підприємство "Спецзалізобетон" відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", що укладено з ТОВ "Будкомплект" в період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000622203, №0000632203, №0000642203 від 19.06.2013 року.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2013 року за № 0000642203 позивачу зменшено суму від'ємного значення по податку на прибуток в розмірі 412525,00 грн., податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2013 року за №0000622203 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23307,00 грн., податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2013 року за № 0000632203 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70793,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17699,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року №0000622203, №0000632203, №0000642203 до Державної податкової служби в Івано-Франківській області ГУ Міндоходів та Головного управління Міндоходів України, скарги Державного підприємства "Спецзалізобетон" відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Внаслідок проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення норм Податкового кодексу України заявлено до бюджетного відшкодування показники від здійснення господарських операцій укладених із ТОВ "Будкомплект" за відповідний період.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентовано п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР , чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 цього Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

В той же час, відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 даного пункту, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 даного Закону №168/97-ВР зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення терміну бюджетне відшкодування передбачене пунктом 1.8 Закону №168/97-ВР згідно положень якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.п. 5.3 ст.5 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В контексті наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що дочірнє підприємство "Спецзалізобетон" відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 25.07.2003 року та взято на податковий облік ДПІ в м. Івано-Франківську 31.07.2003 року. Основними видами діяльності позивача, згідно із КВЕД 26.61.0 виробництво виробів з бетону для виробництва.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.01.2009 року позивач уклав з ТОВ "Будкомплект" Договір №09/01-2 про продаж товарів і продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, будівельні матеріали та металопрокат. Ціна на продукцію вказана у накладних на продаж. Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання його умов.

На виконання договору позивачем за період з 01.01.2009 року по 01.01.2010 року отримано ТМЦ (Арматура Ат 800) у ТОВ "Будкомплект" на загальну суму 548640,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 91440,00 грн. Поступлення вказаного металопрокату на підприємство, крім прибуткових документів підтверджується і виробничими та матеріальними звітами матеріально-відповідальних осіб про його використання, зокрема, на виробництво залізобетонних виробів (перемички, плити перекриття, сходові марші і т.д.) і відповідно документів про їх реалізацію споживачам. Вся готова продукція підприємства сертифікована лабораторією і має сертифікат відповідності.

Щодо тверджень відповідача про відсутність доказів транспортування, встановлено, що позивач зареєстрований відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за адресою вул. Васильянок, 22, м.Івано-Франківськ, однак фактичне місце здійснення господарської діяльності ДП "Спецзалізобетон" ВАТ Івано-Франківстк цемент" заходиться за адресою с.Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Вказані обставини підтверджено договором оренди від 31.01.2004 року укладеного між ВАТ "Івано-Франківськцемент" та ДП "Спецзалізобетон" ВАТ "Івано-Франківськцемент", згідно з яким позивач використовує виробничі та офісні приміщення для здійснення діяльності передбаченої статутом підприємства .

За цією ж адресою знаходиться ТОВ "Будзалізобетон", що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Як наслідок, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував відповідні норми матеріального права та прийшов до правильного висновку, що посадовими особами податкового органу в ході проведеної перевірки не надано належної оцінки первинним документам, які підтверджують господарські операції позивача і ТОВ "Будкомплект" та не надано жодних доказів щодо їх безтоварності, а висновки акту перевірки від 07.06.2013 року №24/22-3/32604981, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, грунтуються на висновках Тисменицької МДПІ, які відображені в акті перевірки від 15.08.2012 року №497/2240/31769387.

Так, питання формування податкового кредиту з ПДВ та сплата позивачем податку на додану вартість до бюджету, поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські операції за вищезгаданим договором були реальними, фактично здійснені та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, господарські операції позивача з ТОВ "Будкомплект" підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами та актами звірок та іншими дослідженими матеріалами справи.

Враховуючи те, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів, складених з дотриманням вимог ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями, вимог "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України: 5 червня 1995 року за № 168/704, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що ДП "Спецзалізобетон" правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за вищезгаданими операціями та правомірно визначено податковий кредит, а також визначено податкові зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 р. по справі № 809/2740/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 02.12.2014 року.