Постанова

від 05.11.2014 по справі 804/15859/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 р. Справа № 804/15859/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представників відповідача Дорошенко Г.В., Рябоконя С.В., Фоменка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Сінчура О.І., Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлово- експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Сінчура О.І., Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач 1, Відповідач 2 відповідно), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0007531501 на суму 38175,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, зазначили, що перевірка позивача проведена правомірно, а оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 04.07.2014 року по 07.08.2014 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "ЖЕП №37" Дніпропетровської міської ради з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2011 року по 31.05.2014 року. Перевірка здійснювалась головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Фоменко М.Ю., Кабаченко О.В., Авіловою О.М.

Згідно з отриманим позивачем актом №5663/04-63-22-03/32616615 від 14.08.2014 року, під час перевірки було встановлено, що підприємство в порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту а) пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.14, 201.15 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, КП «ЖЕП №37» ДМР у серпні та вересні 2011 року не надав до перевірки податкові накладні на реалізацію товарів (послуг) та не задекларував податкові зобов'язання, в період з 01.01.2011 по 31.12.2013 сформував податковий кредит за рахунок інформаційно-консультаційних послуг, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а також в уточнюючих розрахунках за жовтень, листопад 2011 року та січень 2012 року не вірно здійснив розрахунок додатково нарахованого податку на додану вартість, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 49962 грн.

Вих.№ 33 від 08.09.2014 позивачем подано заперечення на акт перевірки до Начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповіддю на заперечення від 15.09.2014 № 31938/10/04-63-22-03-17 відповідачем до акту було внесено зміни та зменшено суму заниження податку на прибуток.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2014 року №0007531501 підприємству нараховано до сплати 31 066,00 грн. податку на додану вартість та 7 109,50 грн. штрафних санкцій, що в сукупності становить 38 175,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що КП «ЖЕП №37» ДМР отримані від KB «ЖРЕП» Жовтневого району інформаційно - консультаційні послуги.

Перевіркою було встановлено, що вказані послуги не відносяться до господарської діяльності внаслідок наступного.

Відповідач зазначив, що за змістом первинних документів (актів виконаних робіт/послуг) не зрозуміло, які саме послуги були виконані та отримані та чи взагалі вони потрібні для здійснення фінансово- господарської діяльності КП «ЖЕП № 37» ДМР. До того ж, відсутні будь-які додаткові документи, за допомогою яких можливо ідентифікувати отримані послуги, а саме: додатки, звіти, кошториси, тощо. Згідно з п.п. 1.2.5 Договору № 1/37-Ж від 01.01.2004 року KB «ЖРЕП» Жовтневого району надає «інформаційно-консультаційну допомогу, в тому числі з питань бухгалтерського обліку та звітності, складення кошторисів, звітів, інших документів». Проте, згідно штатного розкладу на КП «ЖЕП № 37» значились наступні працівники: головний бухгалтер, головний економіст, бухгалтер. Тому, наведені послуги могли бути здійсненні власними силами без залучення сторонніх організацій. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про порушення КП «ЖЕП № 37» ДМР вимог щодо складання первинної документації та бухгалтерського і податкового обліку.

Разом з тим, позивач пояснив, що підприємство не має у штатному розписі таких посад, як бухгалтер-ревізор, юрисконсульт, фінансовий аналітик, які зокрема мають проводити внутрішній аудит діяльності підприємства, аналізувати діяльність підприємства, аналізувати фінансову інформацію для прогнозування економічних умов з метою їх подальшого використання для розрахунків майбутніх доходів та витрат; проводити аналіз доцільності укладання договорів, збирати економічну, юридичну та галузеву інформацію, а також фінансові звіти і фінансову періодику; оцінювати рівні фінансових та юридичних ризиків, розраховувати фінансові показники. Позивач має лише таких фахівців, як головний бухгалтер, головний економіст, бухгалтер, до посадових інструкцій яких вищевказані обов'язки не входять. Крім того, підприємство уклало договір, згідно з прийнятим щодо обґрунтованого перерозподілу навантаження рішенням органів місцевого самоврядування - розпорядженням Управління житлового господарства виконкому Дніпропетровської міської ради за №27 від 12.01.2004 року "Про впорядкування подальшої реорганізації житлових підприємств Жовтневого району" Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №37 з метою в тому числі але не виключно, економії коштів фонду заробітної плати на утримання юриста, ревізора, фінансиста, було зобов'язано зокрема укласти договір з КВЖРЕП Жовтневого району на виконання послуг з бухгалтерського обліку, планово- економічних розрахунків, транспортних послуг та послуг аварійно-відновлювальної служби району, юридичних послуг та інших. Протягом 2004 - 2013 років всі вищевказані послуги підприємству надавались у повному обсязі, з фіксуванням результатів актами виконаних робіт, при цьому KB ЖРЕП Жовтневого району, надаючи послуги за діючим договором опрацьовував всі договори, що мали укладатись підприємством позивача, оцінював ризики, проводив щотижневі наради з питань претензійно-позовної роботи, збирав та опрацьовував звіти з діяльності, тощо.

Позивачем надано: штатні розписи підприємства за 2011-2013 роки, договір №1/37-ж про виконання робіт з обслуговування житлового фонду від 02.01.2004 між КВ ЖРЕП Жовтневого району та КП «ЖЕП № 37» ДМР із додатковими угодами до нього від 02.12.2011, 26.01.2012 та 28.12.2012, щомісячними рахунками на оплату, щомісячними актами прийому-здачі робіт, податковими накладними, а представник позивача пояснив, що угоди виконуються вже приблизно десять років поспіль.

Судом встановлено, що первинна документація позивача складена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Суд наголошує, що відповідач, як під час перевірки, так і в судових засіданнях, не заперечував факту реальності укладання договорів та надання послуг за даними договорами. Відповідачем лише ставиться питання про доцільність укладення зазначених договорів та залучення відповідних спеціалістів, що суперечить нормам чинного законодавства та порушує принцип свободи підприємницької діяльності, оскільки позивач в межах наданих йому прав чинним законодавством має право самостійно вирішувати, які угоди йому укладати, та які матеріально-технічні, фінансові та інших види ресурсів залучати. Натомість відповідач відповідними повноваженнями щодо визначення доцільності вчинення тих чи інших правочинів платником податків відповідно до норм чинного законодавства не наділений.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факти укладання угоди та надання послуг, оформлення первинної докумантації у відповідності до вимог законодавства, а отже й правомірність формування податкового кредиту. Натомість відповідачем обгрунтованість наведених вище висновків та правомірність оскарженого рішення не доведена.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Житлово- експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Сінчура О.І., Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Житлово- експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18 вересня 2014 року № 0007531501, яким Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38175,50 грн., з яких: за основним платежем 31066,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7109,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради (код ЄДОРПОУ 32616615) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко