Рішення

від 18.11.2014 по справі 910/22450/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22450/14 18.11.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Смартагро"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрус"

про стягнення 98 030,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Смиковський Д.П. - представник відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 10.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Смартагро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрус" про стягнення 98 030,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Смартагро" як поклажодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрус" як зберігачем укладено договір відповідального зберігання № 1/2012.

Відповідно до п.. 1.1. договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар, зазначений в актах приймання-передачі до даного договору (додатки до даного договору), в яких вказана кількість і ціна, зазначені, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Позивач передав відповідачеві за актом приймання-передачі товару від 07.03.2012 року на відповідальне зберігання № 1 до договору відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року товар загальною вартістю 38 190,00 грн.; актом приймання-передачі товару від 20.04.2012 року на відповідальне зберігання № 2 до договору відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року товар загальною вартістю 14 825,00 грн.; актом приймання-передачі товару від 28.05.2012 року на відповідальне зберігання № 3 до договору відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року товар загальною вартістю 45 015,00 грн.

Відповідачем не повернено товар позивачеві та не здійснювалась його видача третім особам за письмовими розпорядженнями позивача. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 98 030,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 98 030,00 грн., та витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.11.2014 року.

У судовому засіданні 03.11.2014 року розгляд справи перенесено на 18.11.2014 року.

У судове засідання 18.11.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03062, м. Київ, вул. Жолудєва, буд. 4, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.10.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача надав суду належним чином завірену копію претензії та докази направлення її відповідачеві, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Смартагро" як поклажодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрус" як зберігачем укладено договір відповідального зберігання № 1/2012.

Відповідно до п.. 1.1. договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар, зазначений в актах приймання-передачі до даного договору (додатки до даного договору), в яких вказана кількість і ціна, зазначені, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до ч. 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 2.4. договору зберігач, на підтвердження приймання товару на зберігання видає поклажодавцю складську квитанцію або акт прийомки-передачі товару на відповідальне зберігання.

Позивач передав відповідачеві за актом приймання-передачі товару від 07.03.2012 року на відповідальне зберігання № 1 до договору відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року товар загальною вартістю 38 190,00 грн.; актом приймання-передачі товару від 20.04.2012 року на відповідальне зберігання № 2 до договору відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року товар загальною вартістю 14 825,00 грн.; актом приймання-передачі товару від 28.05.2012 року на відповідальне зберігання № 3 до договору відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року товар загальною вартістю 45 015,00 грн.

П. 4.2.4. договору зберігач зобов'язаний забезпечити повну схоронність, режим та технологію зберігання товару.

Ч. 1 статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

П. 6.1. договору передбачено, що у разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості товару за цінами, що вказані в додатку № 1 до цього договору в термін не більше 10 днів.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з дні його укладення і діє до 31 січня 2013 року.

12.11.2013 року позивач направив відповідачеві претензію за вих. № 1/12/11 з вимогою повернути товар або компенсувати його вартість. Відправлення претензії відповідачеві що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» від 12.11.2013 року, описом вкладення у цінний лист № 06069986, копія яких знаходиться в матеріалах справи. Вказану претензію відповідач отримав 26.11.2013 року. що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З дати припинення дії договору відповідачем не повернено товар позивачеві та не здійснювалась його видача третім особам за письмовими розпорядженнями позивача. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 98 030,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року у відповідача перед позивачем в сумі 98 030,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із наданням послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Смиковським Дмитром Петровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2363/10 від 25.09.2013) 10.06.2014 року укладено договір б/н про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту адвокатську (правову) допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього з приводу стягнення заборгованості з ТОВ «Аґрус» за договором відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року.

Відповідно до п.4.1. договору про надання правової допомоги, розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатської допомоги згідно даного договору визначається у розмірі 5 000,00 грн. передплатою готівкою через касу клієнта.

В матеріалах справи наявні видатковий касовий ордер від 10.06.2014 року про сплату 5 000,00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера 10/06/14 від 10.06.2014 року на суму 5 000,00 грн. за складання позовної заяви з приводу стягнення заборгованості з відповідача за договором відповідального зберігання № 1/2012 від 01.02.2012 року, участь у судовому процесі за вказаним позовом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із наданням послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрус" (03062, м. Київ, вул. Жолудєва, буд. 4, ідентифікаційний код: 19117756) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Смартагро" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, б. 2, ідентифікаційний код 36134565) заборгованість в розмірі 98 030 (дев'яносто вісім тисяч тридцять) грн. 00 коп., витрати, пов'язаних із наданням послуг адвоката в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., а також 1 960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн. 60 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.12.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий