Рішення

від 03.12.2014 по справі 914/3470/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 р. Справа № 914/3470/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра», с.Доброгостів, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 48 070,10 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Папроцький І.М. - представник за довіреністю від 15.08.2013р.;

Від відповідача: Войтович О.В. - представник за довіреністю від 24.11.214р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю ««Агрофірма «Ватра» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення заборгованості у розмірі 48 070,10 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 13.10.2014р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 13.10.2014р. розгляд справи відкладено на 27.10.2014р., а 27.10.2014р. на 17.11.2014р.

24.11.2014р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та призначення розгляду справи на 03.12.2014р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коссака С.М. 17.11.2014р.

17.11.2014р. позивачем подано заяву (вх.№ 5421/14) про збільшення позовних вимог з додатками згідно переліку.

21.11.2014р. позивачем подано письмові пояснення до заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 50591/14), з доказами надіслання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», встановлено, що Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Спір розглядається відповідно поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог (вх.№5421/14 від 17.11.2014р.).

В судовому засіданні 03.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, з врахуванням ним поданої заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 5421/14 від 17.11.2014р.) та письмових пояснень до заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 50591/14 від 21.11.2014р.). Просить стягнути 49 824,30 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки.

В судовому засіданні 03.12.2014р. представник відповідача надав усні пояснення по справі, не заперечив існування боргу. Проти вимог позову в установленому порядку не заперечив, жодних заяв чи клопотань суду не подавав.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявним у справі матеріалах.

У судовому засіданні 03 . 12 .2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

01.04.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №31 ПС/0812(далі за текстом - Договір), підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному Договорі, систематично на вимогу покупця (відповідач у справі) передавати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 Договору (надалі за текстом - продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у Договорі, прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов Договору позивачем в період з грудня 2013р., з 02.01.2014р. по 26.09.2014р. було поставлено, а відповідачем отримано продукцію, що підтверджується видатковими накладними (оригінали оглянуто в судовому засідання, копії належним чином завірених видаткових накладних долучено до матеріалів справ), що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Факт отримання продукції згідно видаткових накладних відповідачем не заперечується.

Загальна сума поставленої та не оплаченої продукції становить 49 824,30 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.п. 4.2.,4.3. Договору, оплата товару здійснюється у безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати постачальнику кошти за отриману продукцію (п.5.2.3. Договору).

29.09.2014р. позивачем направлена відповідачу претензія по сплаті заборгованість за поставлену продукцію, однак залишена відповідачем без реагування.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання з оплати отриманого товару згідно Договору в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість за поставлений товар в сумі 49 824,30 грн.

Доказів оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманої продукції не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 49 824,30 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належними та допустимими доказами відповідач не заперечив факт отримання продукції та відсутності заборгованості перед позивачем.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 530, 599, 610-612, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, 61; ідентифікаційний код юридичної особи 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ватра» (82176, Львівська область, село Доброгостів, вулиця 1-ше травня, 8; ідентифікаційний код юридичної особи 30484438) 49 824,30 грн. - заборгованість за поставлену продукцію та 1 827,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.12.2014 року.

Суддя Коссак С.М.