Рішення

від 02.12.2014 по справі 927/1704/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

" 02 " грудня 2014 року справа № 927/1704/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

Відповідач: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Замглайське аграрне професійно-технічне училище»

15005, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт. Замглай, вул. Леніна, 1

Про стягнення 5266,47 грн.

Суддя Н.О.Скорик

Представники сторін:

Від позивача : Пац В.О. довіреність № 14-127 від 13.05.2014 заступник начальника відділу

Від відповідача : Бачурний В.Д. довіреність № 2 від 17.11.2014 представник

Від відповідача: Струць В.Ф. довіреність № 2 від 01.12.2014 представник

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Державного професійно-технічного навчального закладу «Замглайське аграрне професійно-технічне училище» про стягнення 2375,83 грн. пені за прострочку оплати вартості природного газу за договором № 12/1096-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу від 09.11.2012, 7 % штрафу в сумі 2246,01 грн., річних у сумі 583,88 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 60,75 грн.

Представник відповідача в поданих поясненнях проти позову заперечив, посилаючись на невчасне підписання та направлення позивачем актів приймання-передачі природного газу на адресу відповідача, що стало підставою неможливості здійснення розрахунків у передбачені договором строки.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

Встановив:

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами 09.11.2012 р. укладено договір № 12/1096-ТЕ-39 про купівлю-продаж природного газу (далі "договір"), відповідно до умов якого продавець(позивач) зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 20,4 тис. куб. м. у тому числі по місяцях кварталів: жовтень - 3,9 тис. куб. м., листопад - 8,0 тис. куб. м., грудень - 8,5 тис. куб. м.

Порядок та умови передачі газу визначені розділом 3 договору. Зокрема, п.3.3 цього розділу встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі, а п.3.4 встановлено порядок підписання таких актів та зазначено, що акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що в період жовтень-грудень 2012 року, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 24,508 тис. куб. м на загальну суму 32085,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2012 на суму 6002,69 грн., від 30.11.2012 на суму 11373,02 грн., від 31.12.2012 на суму 14710,016 грн. (а.с. 16-18). Даний факт не спростовується відповідачем.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 6.3 договору у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідач порушив умови договору, вартість газу сплачена з порушенням договірного строку платежу, що підтверджується копією платіжного доручення № 354 від 09.04.2013 на суму 32085,87 грн., з призначенням платежу за договором № 13/3907 ТЕ-39 від 05.03.2013. Відповідач звернувся до позивача з листом № 190 від 08.07.2013, який був отриманий позивачем 15.07.2013 вх. № 3348/22-13, про зарахування переплати в сумі 32085,87 грн. по договору № 13/3907 ТЕ-39 від 05.03.2013, як оплату по договору № 12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012. Отже, з моменту зміни підстави платежу у позивача виникло право та обов'язок зарахування вказаної оплати по договору, що є підставою позовних вимог - з 15.07.2013.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 2246,01 грн. штрафу та 2375,83 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 14.11.2012 р. по 13.07.2013 р. по оплаті вартості газу, поставленого за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р., включно, з врахуванням положень п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, зокрема за актом від 31.10.2012 за період з 14.11.2012 по 13.05.2013 на суму 446,18 грн., за актом від 30.11.2012 за період з 14.12.2012 по 13.06.2013 на суму 849,16 грн., за актом від 31.12.2012 за період з 14.01.2013 по 13.07.2013 на суму 1080,49 грн.

Відповідно до ст.. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст.. 258 Цивільного кодексу України). Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору сторони визначили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять роки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованої пені господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу в сумі 2246,01 грн. та пені в сумі 2375,83 грн. за період з 14.11.2012 по 13.07.2013 з огляду на наступне.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу. Посилання відповідача на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п.6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду від 10.04.2014 № 5021/1407/12 та від 13.11.2014 № 924/943/14).

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 60,75 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з листопада 2012 р. по липень 2013 р., та 583,88 грн.3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 14.11.2012 р. по 31.07.2013 р.

Оскільки днем оплати вважається 15.07.2013 (день отримання позивачем листа про зарахування переплати в сумі 32085,87 грн. по договору № 13/3907 ТЕ-39 від 05.03.2013, як оплату по договору № 12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012.) - дата сплати заборгованості та період після її сплати не враховується в період прострочення.

Враховуючи помилковість нарахування позивачем річних за липень 2013, вимоги позивача по стягненню річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 539,05 грн. за період з 14.11.2014 по 14.06.2013, включно, з огляду на вищевикладене (необхідність проведення нарахувань за виключенням дати платежу).

Сума 60,75 грн. інфляційних за період з листопада 2013 по липень 2013, включно, не перевищує суму інфляційних за належний для розрахунку період - з листопада 2012 року по червень 2013 року, включно. Таким чином вимоги позивача про стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача, щодо відсутності його вини за вказаних у письмових поясненнях обставин не можуть бути взяті до уваги судом як підстава для відмови в позові, оскільки відсутність у боржника актів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.525,526,549,625 Цивільного кодексу України, ст.. 49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути ДЕРЖАВНОГО ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАМГЛАЙСЬКЕ АГРАРНЕ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ», код 05537905, вул.. Леніна, 1, смт. Замглай, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15005, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», код 20077720, 01001, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, 2375,83 грн. пені, 2246,01 грн. штрафу, 60,75 грн. інфляційних, 539,05 грн. річних 1811,75 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя Н.О. Скорик

.