Постанова

від 02.12.2014 по справі 804/15204/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р. Справа № 804/15204/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Нові вікна» про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені в сумі 11 518,45 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Нові вікна» про стягнення адміністративного-господарських санкцій в розмірі 11 515 грн. та пені в сумі 3,45 грн. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірна сума заборгованості виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених адміністративного-господарських санкцій в розмірі 11 515 грн. за одне незайняте в 2013р. робоче місце, призначене для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також пені в сумі 3,45 грн. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, ПП «Нові вікна», про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідні поштові відправлення із повісткою повернуті до суду через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Заперечення проти позову або клопотання про перенесення розгляду справи відповідачем до суду не надані.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до позивача поданий Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013р., відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу дорівнює 20 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», дорівнює 1 одиниці.

У зв'язку із наявністю в 2013р. у позивача незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів, враховуючи положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника, який дорівнює 11 515 грн., відповідачу, відповідно до поданого ним звіту, необхідно перерахувати адміністративно-господарські санкції до Держбюджету України в розмірі 11 515 грн. Крім того, позивач зазначає про необхідність сплати відповідачем пені в розмірі 3,45 грн. за один день прострочення сплати суми адміністративно-господарських санкцій.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача згаданих сум санкцій та пені, суд виходить з того, що згідно з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 (далі - Закон №875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч.1 ст.20 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Наведені положення дають підстави для висновку, що невиконання особою - роботодавцем встановлених ч.3 ст.18 Закону №875 обов'язків є правопорушенням, за яке законодавством визначена відповідальність у вигляді накладення штрафів.

З огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що при вирішенні справи слід застосувати приписи ст.218 Господарського кодексу України, згідно з ч.1 якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. За правилом ч.2 ст.218 цього кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним жито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи норми права, які врегульовують спірні правовідносини, суд доходить до висновку, що проголошене ч.1 ст.17 Закону №875 забезпечення права інвалідів працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов'язків з працевлаштування інвалідів як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

При цьому, до обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів ч.3 ст.17, ч.1, ч.3 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 Закону №875 фактично віднесено: - укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості; виділення та створення робочих місць; - надання державній службі зайнятості відповідної інформації; - звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Як випливає з приписів ч.3 ст.18 Закону №875 до обов'язків державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Відтак, суд вважає, що передбачена ч.1 ст.20 Закону №875 відповідальність має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 означеного закону, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що відповідно до листів Криворізького міського центру зайнятості від 19.06.14 №05-14/2389 та від 10.10.14 №05-14/3785 відповідач протягом 2013р. звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості не надавав, вакансії для працевлаштування інвалідів не заявляв. Доказів виділення та створення робочого місця для працевлаштування інваліду відповідачем до суду не надано.

На підставі викладеного суд зазначає про наявність в діях відповідача факту порушення вимог ч.3 ст.18 Закону №875, а отже в силу ст.218 Господарського кодексу України відповідач підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.20 Закону №875.

Приписами ст.20 Закону №875 також передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк; адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України; у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позиву.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Нові вікна» (код ЄДРПОУ 25022770) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 11 515 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень) та пеню в розмірі 3,45 грн. (три гривні 45 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев