Рішення

від 03.12.2014 по справі 902/1484/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2014 р. Справа № 902/1484/14

за позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до : Приватного підприємства "Вінсам" 23234, Вінницька область, Вінницький район, с.Лука - Мелешківська, вул.Незалежності, 38

про стягнення 18800,22 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з''явились

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Вінсам" про стягнення 18800,22 грн. заборгованості, з яких: 16785,33 грн. основного боргу та 2014,89 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 23.10.14 р. порушено провадження у справі №902/1484/14 та призначено засідання на 17.11.14 р.

Ухвалою суду від 17.11.14 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 03.12.14 р.

В судове засідання сторони не з''явились, причини неявки суду не повідомили.

Позовна заява містить клопотання позивача, згідно якого останній просить суд розглянути справу за її відсутності.

ПП "Вінсам" відзиву по справі не надав, причини неявки суду не повідомив.

За вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 листопада 2013 року між ФОН ОСОБА_1 (Позивач) та ПП "Вінсам" (Відповідач) укладено заявку-договір № 33, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась прийняти до перевезення вантаж ПП "Вінсам", а останнє зобов'язалось прийняти такі послуги та сплатити їх вартість.

Так, відповідно до узгодженої сторонами заявки № 33 від 28 листопада 2014 року ФОП ОСОБА_1, повинна була організувати та забезпечити перевезення вантажу за маршрутом: Вінниця (Україна) - Чорлу (Туреччина).

На виконання вимог зазначеної заявки-договору позивач повністю та в встановлений строк виконала прийняті на себе зобов'язання, а саме здійснила організацію та забезпечила перевезення вантажу на замовлення відповідача, що вбчається з ТТН СМR А №162422 від 8 грудня 2013 року та акту надання послуг №23 від 19.12.13 р., підписаного сторонами без зауважень та претензій.

Згідно з заявкою-договором ПП "Вінсам" зобов'язалось оплатити надані послуги після розмитнення в Туреччині.

Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 16785,33 грн., про що свідчить обопільно підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки станом на 13.05.14 р.

Гарантійним листом №3 від 20.02.14 р. ПП "Вінсам" підтвердив виниклу заборгованість перед позивачем, та в зв''язку з важким фінансовим становищем просив надати відстрочку по березень 2014 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні врегульовано гл. 65 ЦК, ст. 316 ГК. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності також регулюються законами "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України від 20 жовтня 1999 р. "Про транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Так, згідно зі ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, позов частині 16785,30 грн. основного боргу підлягає задоволенню, оскільки фактично підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2014,89 грн. неустойки, суд дійшов наступних висновків.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Сторони договором (заявкою) передбачили, що за прострочку оплати послуг виконавця, заказчик виплачує пеню в розмірі подвійної облікої ставки НБУ, діючої в період за який виплачується пеня від невиконаної суми за кожен день прострочки.

Згідно договору від 28.11.13 р. оплата транспортно-експедиційних послуг/перевезення Експедитору здійснюється по факту замитнення вантажу через день на р/с.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству, однак, суд не погоджується з розрахунком позивача з огляду на таке.

Здійснивши перерахунок пені, який здійснювався судом за допомогою ІПС Бази даних "Законодавство", судом з урахуванням вимог ст.232 Господарського кодексу України за період з 11.12.13 р. по 12.06.14 р., кількість днів 183, виходячи з суми боргу в розмірі 16785,33 грн. нараховано сума пені становить 1256,83 грн. В стягненні 758,06 грн. пені слід відмовити.

Що стосується стягненню з відповідача витрат на оплату правової допомоги, то в цій частині слід відмовити з підстав необгрунтованості та недоведеності вимог позивача. У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката. Разом з тим, матеріали справи не містять будь - якої вказівки на вартість наданої правової допомоги та не вбачається жодного доказу в підтвердження надання позивачу послуг фахівцем у галузі права. Крім того, суд бере до уваги той факт, що дану позовну заяву судом двічі було повернуто без розгляду, що свідчить про фактичну некомпетентність адвоката та неналежне виконанння останнім своїх зобов''язань.

Судові витрати зі сплати судових витрат покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінсам" (23234, Вінницька область, Вінницький район, с.Лука - Мелешківська, вул.Незалежності, 38, код ЄДРПОУ 38503887) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.н. НОМЕР_1) 16785,33 грн. основного боргу, 1256,83 грн. пені та 1753,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 758,06 грн. пені відмовити.

4. В частині стягнення 700,00 грн. витрат на оплату правової допомоги відмовити.

5. Рішення надіслати рекомендованим листом.

Повне рішення складено 08 грудня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу АДРЕСА_1;

3 - відповідачу 23234, Вінницька область, Вінницький район, с.Лука - Мелешківська, вул.Незалежності, 38