Рішення

від 02.12.2014 по справі 922/4536/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 922/4536/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української православної церкви, м. Чугуїв до Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області, м. Харків про визнання права власності за участю представників:

позивача - Білич І.М., указ № 14 від 18.02.2013 року;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української православної церкви, м. Чугуїв (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв про визнання права власності Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української православної церкви, м. Чугуїв на нежитлову будівлю каплички, площею 17,5 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Кочетковська, 2-А. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення, зокрема, ст.ст. 16, 319, 331, 392 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4536/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 листопада 2014 року об 11:00. Також, зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21-А, корп. 1).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року розгляд справи відкладено на 11.11.2014 року; від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено на 02.12.2014 року о 15:00, у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України.

18.11.2014 року на електрону адресу суду від відповідача надійшла заява-пояснення про долучення документів (вх. № 824/14) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

27.11.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшла заява-пояснення про долучення документів (вх. № 42433/14) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 43397/14) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в призначене судове засідання не з'явились.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам судового процесу для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Таким чином, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням LVІ сесії VІ скликання Чугуївської міської ради Харківської області від 28.03.2014 року № 2573-VІ затверджено Релігійні громади Покрови пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української Православної Церкви проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) для обслуговування нежитлової будівлі - каплички у місті Чугуїв по вул. Кочетокська, № 2-А площею 0,0258 га (кадастровий номер-6312000000:50:001:0025) (а.с. 12-13, том справи 1).

Вищенаведену земельну ділянку площею 0,0258га у місті Чугуїв по вул. Кочетокська, № 2-А передано Релігійній громаді Покрови пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української Православної Церкви в постійне користування (кадастровий номер-6312000000:50:001:0025).

Право Релігійної громади Покрови пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української Православної Церкви на постійне користування земельною ділянкою було зареєстровано Реєстраційною службою Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 20614066 від 16.04.2014 року (а.с. 14, том справи 1).

Позивач наголошує, що на вищевказаній земельній ділянці у місті Чугуїв по вул. Кочетокська, № 2-А площею 0,0258 га Релігійною громадою Покрови пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української Православної Церкви за власні кошти прихожанами релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці" міста Чугуєва було побудовано громадський будинок - будівлю каплички.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту на громадський будинок "будівля каплички", виготовленого Чугуївським міжміським бюро технічної інвентаризації" станом на 03.06.2014 р., будівля каплички, розташована за адресою: м. Чугуїв, вул. Кочетокська, 2-А, складається з будівлі каплички літ. "А" площею 17,5 кв.м. та ганку літ. а.

Таким чином, у зв'язку з тим, що нежитлова будівля каплички, площею 17,5 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Кочетокська, 2-А була самовільно побудована позивачем на земельній ділянці, на час звернення з відповідним позовом, останній не має можливості оформити право на нерухомість належним чином, але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності на нерухоме майно юридичних осіб підлягає обов'язковій реєстрації.

Відповідач - Чугуївська міська рада Харківської області проти позову не заперечила, про що зазначено в наданих до матеріалів справи 18.11.2014р. та 27.11.2014р. заяві - поясненнях.

При вирішенні даного господарського спору суд вважає необхідним звернути увагу на наступні положення законодавства України.

Згідно положень Цивільного кодексу України нежитлові будівлі відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, відповідно до ст. 317 ЦК України, становлять три складові - право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певну користь та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеної нежитлової будівлі.

У цьому випадку позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаним з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Нормами частини 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі за текстом - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, відповідно до пункту 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (далі за текстом - Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до підпункту 10 пункту 37 Порядку документом, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Для підтвердження можливості експлуатації спірної нежитлової будівлі каплички, розташованої за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Кочетокська, 2-А, площею 17,5 кв.м., позивач звернувся до ТОВ "Харківреконструкція" (державна ліцензія: серія АВ № 490969 від 20.11.2009р. до 20.11.2014р; кваліфікаційний сертифікат: серія АР № 003983 від 04.10.2012р.), яким було проведено технічне обстеження нежитлової будівлі "каплички" та можливості подальшої експлуатації самовільно побудованої вищевказаної нежитлової будівлі, за результатами якого складено Технічний висновок, згідно висновків якого нежитлова будівля каплички відповідає діючим вимогам архітектурним, будівельним, санітарним і пожежним нормам та придатна для подальшої експлуатації за призначенням (а.с. 22-27, том справи 1).

Відповідно до ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, внаслідок створення майна, ці права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Оскільки судом встановлено, що нежитлова будівля каплички загальною площею 17,5 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Кочетокська, 2-А побудовано з дотриманням будівельних норм, з матеріалів справи не вбачається, що таке будівництво порушує права третіх осіб, то за таких обставин, суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, враховуючи, що позивачем понесені судові витрати не заявлені до відшкодування, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а саме внаслідок неправильного і несвоєчасного оформлення відповідних правовстановлюючих документів, суд залишає судові витрати у справі на позивачеві.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4, 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 326, 328, 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Релігійною громадою Покрови Пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української Православної Церкви (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Каляєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 26282912) право власності на нежитлову будівлю каплички, площею 17,5 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Кочетокська, 2-А.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв