Постанова

від 08.12.2014 по справі 922/2830/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа №922/2830/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

прокурор - Хряк О.О.;

позивач - Сосіна І.О.;

відповідач - Бевзюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3073Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року у справі №922/2830/14

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсбут-2004", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року по справі (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсбут-2004" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 31-а, код ЄДРПОУ 33120916, п/р 26006011166301 в ПАТ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь бюджету, р/р 33116331700003 у Дзержинському районі міста Харкова 37999654, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства у розмірі 130 457,70 грн.

Відповідач рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Державна екологічна інспекція у Харківській області надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що вважає заперечення відповідача, викладені у скарзі, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та чинному законодавству, просив рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні відповідач вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Прокурор та позивач проти задоволення скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, рішення - без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено господарським судом, згідно повідомлення - телефонограми №921 від 15.11.2013 року позивач повідомив відповідача про проведення в період з 25 листопада по 06 грудня 2013 року планової перевірки дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства.

На проведення відповідної перевірки було видано направлення.

Факт проведення вказаної вище перевірки не заперечується відповідачем.

За результатами перевірки позивачем було виявлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (Акт № 1633/01-03/06-11), а саме здійснення в період з 01.12.2010 року по 27.12.2012 року викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не надані документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою по вул. Федоренка, 9 у м. Харкові. Первинний поточний облік відходів, тари і пакувальних матеріалів за формою 1-ВТ, в порушення ст. 17 Закону України "Про відходи", не ведеться. Позитивний висновок державної екологічної експертизи до робочого проекту з експлуатації джерел котельні дахової відсутній, чим порушені ст.ст. 13, 14, 39 Закону України "Про екологічну експертизу", ст.ст. 26-29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідачем 28 грудня 2012 року вперше було отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 28.12.12 року за №6310136900-169, терміном дії на 5 років, тобто до 12.10.2012 року.

Судом встановлено, що в проміжок часу до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 28.12.12 року за №6310136900-169 (з 01.12.2010 р. по 27.12.2012 р.) - відповідач здійснював викид забруднюючих речових безпідставно.

За результатами виявленого порушення, позивач здійснив розрахунок завданого відповідачем державі збитку у зв'язку з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 01.12.2010 року по 27.12.2012 року без дозволу. Так, загальний розмір спричиненого відповідачем державі збитку визначено першим позивачем в сумі 130457,70 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу від чотирьох джерел викидів, а саме джерела №№5,6,7,8 котельні дахові, за адресою: вул. Федоренко, 9.

Для вирішення цього питання, на оплату визначеного збитку в розмірі 130457,70 грн. позивач направив відповідачу претензію № 106 від 02.06.2014 року.

Однак, як зазначають прокурор та перший позивач, відповідач вказані державі збитки в розмірі 130457,70 грн. не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно п. е ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 р. N 639 (далі - "Методика").

Пунктом 2.1.2 Методики визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 3.11 Методики визначено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Згідно пункту 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Відповідно до п. 3.6 Методики за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань.

Судом попередньої інстанції встановлено, що розрахунки збитків, завданих відповідачем державі на загальну суму 130457,70 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу від чотирьох джерел викидів, а саме джерела №№5,6,7,8 котельні дахові, за адресою: вул. Федоренко,9, у зв'язку з вказаним порушенням, здійснено позивачем на підставі Методики, встановлених під час перевірки обставин та складеного за результатами її проведення Акту перевірки № 1633/01-03/06-11.

Перевіривши розрахунок збитків, здійснений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, суд вважає його обґрунтованим, у той час як, відповідач доказів скасування Акту перевірки №1633/01-03/06-11 чи оскарження (визнання) неправомірними дій позивача не надав.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (викид в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 130 457,70 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитки спричинені внаслідок скидання відповідачем в період з 01.12.2010 р. по 27.12.2012 р. забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 "Про охорону навколишнього природного середовища").

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача складу всіх чотирьох складових, необхідних для настання зобов'язання за ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Отже, з аналізу матеріалів справи та висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року у справі №922/2830/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 05.12.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.