Рішення

від 01.12.2014 по справі 619/308/13- ц

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/308/13- ц провадження 2/619/119/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

01.12.2014 р. Дергачівський районний суд Харківскої області

в складі: головуючого - судді Калмикової Л.К.,

при секретарі - Кривошей А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_1, ОСОБА_2, арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

В обґрунтування позову позивач вказав, що між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», повним правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, як з підприємцем, було укладено рамкову угоду № 6208 від 18 вересня 2006 року, відповідно до якої кредитор зобов'язувався здійснювати кредитування боржника у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми - еквівалент 200000 доларів США; ліміт строку - 84 календарних місяці.

Видача кредитів на підставі рамкової угоди та визначення умов здійснювались шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, які є невід'ємною частиною рамкової угоди та не мають самостійного значення.

На підставі та в межах рамкової угоди позивач та 2-й відповідач уклали договір про надання траншу №2.17530/6208 від 18 вересня 2006 року, відповідно до якого боржнику було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 60000,00 доларів США, процентна ставка - 14% річних, строк - 48 місяців, а також договір про надання траншу №2.18919/6208 від 30 листопада 2006 року, відповідно до якого боржнику було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 404000,00 гривень, процентна ставка - 21% річних, строк - 48 місяців.

В забезпечення виконання 2-м відповідачем зобов'язань за даними договорами між ним та позивачем було укладено договір іпотеки № 6208-ІД-1 від 18.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_16, реєстровий №2478, відповідно до якого в іпотеку 2-й відповідач передав таке майно: незакінчений будівництвом цех резино-технічних виробів, готовністю 80%, загальною площею 161,91 кв. м., що розташований за адресою: Харківська область АДРЕСА_1; земельна ділянка загальною площею 0,171 га, що розташована за адресою: Харківська область АДРЕСА_1.

17 березня 2010 року у справі №Б-50/194-09, порушеній за заявою ФОП ОСОБА_2, господарським судом Харківської області було винесено постанову про визнання його банкрутом, якою призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_3, оголошено про початок ліквідаційної процедури.

Під час провадження у справі про банкрутство у 2-го відповідача було виявлене майно, зокрема: незакінчений будівництвом цех резино-технічних виробів, готовністю 80%, загальною площею 161,91 кв. м., що розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1; земельна ділянка загальною площею 0,171 га, що розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1.

Для продажу даного майна ліквідатором ОСОБА_5 було укладено угоди від 28.05.2010 року з товарною біржею «Правопорядок», відповідно до п.2.2.3. якої ТБ «Правопорядок» взяла на себе обов'язок провести аукціон з продажу даного майна.

Згідно з п.1.1. даної угоди її предметом є здійснення сторонами дій, пов'язаних з реалізацією майна, шляхом його продажу на аукціоні в порядку, передбаченому Господарським кодексом України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Законом України «Про товарну біржу», Правилами біржової торгівлі на товарній біржі «Правопорядок».

Відповідно до п.2.1. Угоди реалізації шляхом продажу підлягає все виявлене ліквідатором ОСОБА_5 майно ОСОБА_2, а саме: незавершений будівництвом цех гумотехнічних виробів, готовністю 80%, розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1; земельна ділянка для обслуговування виробничих приміщень, загальною площею 0,1710 га, розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1, кадастровий номер 6322057600:01:000:0067. За п.2.2.3 Угоди товарна біржа «Правопорядок»взяла на себе обов'язок провести аукціон з продажу даного майна у відповідності з чинним законодавством та правилами біржової торгівлі на товарній біржі «Правопорядок». Отже, проведення аукціону товарною біржею «Правопорядок»має відбуватись з дотриманням чинного законодавства та відповідних правил біржової торгівлі. Згідно протоколів №2 та №3 проведення аукціону від 01.07.2010 року цех та ділянку було продано переможцю аукціону ОСОБА_1.

Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Згідно з абзацом 2 ч.7 статті 15 цього ж закону уживаними товарами вважаються товари, що були у користуванні не менше року, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу згідно із законом, а також будь-який капітальний актив.

Право власності на цех ОСОБА_6 набув відповідно до договору купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 18.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №2467. Даний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 18.09.2006 року під №1577823.

Право власності на будівлю зареєстроване комунальним підприємством «Дергачівське районне бюро технічної інвентаризації»згідно із витягом №12144720 від 13.10.2006 року. Тобто ОСОБА_2 набув у власність нежитлову будівлю 18.09.2006 року та користувався нею з того часу.

Відповідно до п.4.1.5 Договору іпотеки ОСОБА_2 користувався будівлею з дати укладання договору. Земельна ділянка, яка продана аукціону, має цільове призначення: обслуговування виробничих приміщень. Ділянка була придбана ОСОБА_2 18.09.2006 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №2473, та використовувалась ним за призначенням з моменту придбання. Таким чином, і цехом, і ділянкою, які були продані з аукціону товарною біржею «Правопорядок» 01.07.2010 року, їх власник користувався більш ніж три роки, а тому все це майно підпадає під визначення «уживані товари»в розумінні Закону України «Про товарну біржу», а тому не можуть бути предметом біржової торгівлі. До того ж, цех і ділянка, - це речі, визначені індивідуальними ознаками (площа, технічні характеристики, реєстраційний номер, кадастровий номер земельної ділянки и т.д.), і тому з цих підстав, відповідно до положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вони не можуть бути предметами біржової торгівлі.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу»товарна біржа «Правопорядок»не мала права здійснювати продаж майна ОСОБА_2, а аукціон, на якому були продані цех та ділянка і який відбувся 01.07.2010 року відповідно до угоди від 28.05.2010 року, укладеною між ОСОБА_5 та ТБ «Правопорядок», як і сама ця угода, є незаконними.

Були допущені суворі порушення при проведенні оцінки цеху та земельної ділянки для їх реалізації. Заставна вартість цеху відповідно до договору іпотеки №6208-ІД-01 від 18.06.2006 року складає 359565,00 гривень. Для порушення справи про банкрутство вартість майна визначалась товариством з обмеженою відповідальність «Альянс». Відповідно до висновку, складеного 29.04.2009 року, ринкова вартість майна на 22.04.2009 року склала: цеху - 168404,00 грн. 13.09.2010 року ліквідатор подав до суду звіт про виконання ліквідаційної процедури з додатками.

Відповідно до даного звіту цех був проданий за ціною 16000,00 гривень , що складає 9,5 відсотків від його ринкової вартості та 4,5 відсотка від заставної. Тобто ціна продажу цеху була свідомо занижена при укладанні договору купівлі-продажу порівняно з ринковою вартістю більш, ніж на 90 відсотків, або в 10 разів.

На аукціон земельна ділянка виставлялась за ліквідаційною вартістю, яка визначалась, згідно п. 3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2010 року, укладеним між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_3, та переможницею аукціону ОСОБА_1, Українським науково-дослідним інститутом проблем землевпорядкування, лісового господарства, екології та права. Цей звіт, до речі, не було надано ліквідатором до суду. До звіту ліквідатором було подано документи, відповідно до яких під час ліквідаційної процедури на замовлення ліквідатора суб'єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_7 було визначено ліквідаційну вартість цеху та земельної ділянки. Однак ані сам звіт про оцінку, ані його результати в ліквідаційній процедурі не використовувались. Тому необхідність здійснення даної оцінки та витрачання на її проведення коштів, які потім були відшкодовані з коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, незрозуміла.

Оцінка, за якою майно банкрута виставляється на аукціон, має визначатися відповідно до національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого наказом постановою КМ України №1440 від 10.09.2003 року.

Даний стандарт містить такі положення: оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Використання ринкової вартості як бази оцінки під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе за умови відповідності угоди, у зв'язку з якою проводиться оцінка, змісту поняття ринкової вартості. При цьому умови такої угоди не повинні передбачати будь-які додаткові обмеження або вимоги, що впливають на майбутню економічну вигоду від використання покупцем об'єкта оцінки.

Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Застосування неринкових видів вартості під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе у разі невідповідності умов угоди, у зв'язку з якою проводиться оцінка, хоча б одній з умов, яка висувається для визначення ринкової вартості, крім випадків, зазначених в абзаці третьому пункту 11 цього Стандарту. Вибір неринкового виду вартості обґрунтовується у звіті про оцінку майна.

До неринкових видів належать вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації; інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами. У разі продажу майна у строк, який є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, переважно визначається його ліквідаційна вартість, якщо інше не передбачено законодавством. Для використання ліквідаційної вартості як бази оцінки необхідно проводити додаткове дослідження відповідності умов продажу об'єкта оцінки, для якого проводиться оцінка, типовим для ринку умовам продажу подібного майна. Визначення ліквідаційної вартості здійснюється на основі інформації щодо подібних угод з подібним-майном.

Одним із способів визначення ліквідаційної вартості є застосування до визначеної ринкової вартості об'єкта оцінки знижувальних коефіцієнтів у порядку, встановленому законодавством, з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об'єкта оцінки. Під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об'єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки.

03.08.2011 року ліквідатор ОСОБА_3 надав до суду звіт про виконання ліквідаційної процедури №4 від 03.08.2011 року з доданими документами. Серед додатків була рецензія на звіт оцінювача ОСОБА_8 про експертну грошову оцінку ділянки, який використовувався для визначення початкової вартості майн для продажу на аукціоні. Рецензент - ОСОБА_9, MRICS, директор TOB «УСК-Консалтинг». Відповідно до загального висновку за результатами рецензування звіт ОСОБА_8 виконаний з численними порушеннями ЗУ «Про оцінку земель», «Про оцінку майна та майнових прав в Україні», не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та земельних ділянок. Згідно класифікації НС1 звіт класифікований як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правовим актам з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Як вбачається з наведених положень, ліквідаційна вартість земельної ділянки ОСОБА_2, визначена Українським науково-дослідним інститутом проблем землевпорядкування, лісового господарства, екології та права, (оцінювач ОСОБА_17) не могла бути застосована для визначення ціни продажу ділянки банкрута ФО-П ОСОБА_2 з аукціону. Тобто, це ще одна обставина, яка засвідчує неправомірність проведення аукціону, який відбувся 01.07.2010 року відповідно до угоди від 28.05.2010 року, укладеною між ОСОБА_5 та ТБ «Правопорядок», та на якому було продано майно ФО-П ОСОБА_2

На підставі результатів даного аукціону ліквідатор ОСОБА_3 уклав з його переможцем ОСОБА_1 два договори: договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом цеху резино-технічних виробів від 10.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №1511; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №1738.

За ними ліквідатор продав цех та земельну ділянку, які належали ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1

Передача даних об'єктів переможцю аукціону відбулась 04.08.2010 року, тобто за 6 днів укладання договору купівлі-продажу цеху, та за 37 днів до укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вищевикладені обставини свідчать, що укладання вищезазначених договорів відбувалось з численними порушеннями, з використанням помилкової оцінки, а їх зміст суперечить Законам України «Про товарну біржу», «Про оцінку земель», «Про оцінку майна та майнових прав в Україні»та Національному стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого наказом постановою Кабінету міністрів України №1440 від 10.09.2003 року. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, реєстрація права власності 1-го відповідача на цех та ділянку має бути скасована, та реєстрація права власності ОСОБА_2 на дані об'єкти - поновлена. Дані обставини суттєво порушують права AT «ПроКредит Банк» як кредитора 3-го відповідача та іпотекодержателя його майна, не дозволяють задовольнити грошові вимоги, забезпечені майном, яке реалізовано з численними порушеннями.

Просить визнати висновок про вартість майна, яке належить ОСОБА_2, виготовлений оцінювачем ФОП ОСОБА_10 від 19.05.2010 року на підставі договору №754/05-10 про проведення оцінки нерухомого майна, таким що не міг бути використаним для реалізації незакінченого будівництвом цеху резино-технічних виробів, готовністю 80%, загальною площею 161,91 кв. м., земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень, загальною площею 0,1710 га, кадастровий номер 6322057600:01:000:0067, що розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2, під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, визнати неправомірними дії ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 арбітражного керуючого ОСОБА_3 з використання висновку про вартість майна, яке належить ОСОБА_11, виготовленого оцінювачем ФОП ОСОБА_10 від 19.05.2010 року на підставі договору №754/05-10 про проведення оцінки нерухомого майна для визначення початкової вартості на аукціоні з продажу незакінченого будівництвом цеху резино-технічних виробів, готовністю 80%, загальною площею 161,91 кв. м., земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень, загальною площею 0,1710 га, кадастровий номер 6322057600:01:000:0067, що розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2 та для укладення в подальшому договорів купівлі-продажу даного майна з переможцем аукціону ОСОБА_12, визнати недійсними результати аукціону на Товарній біржі «Правопорядок» щодо продажу незавершеного будівництвом цеху гумотехнічних виробів згідно протоколу №2 від 01.07.2010 року та земельної ділянки згідно протоколу №3 від 01.07.2011 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом цеху гумово-технічних виробів від 10.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №1511, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №1738, застосувати наслідки недійсності до правочинів, вказаних у пунктах 5 та 6 позовних вимог та поновити право власності ОСОБА_2 на наступні об'єкти нерухомого майна:

-незавершений будівництвом цех гумотехнічних виробів, готовністю 80%, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_3;

- земельну ділянку для обслуговування виробничих приміщень, загальною площею 0,1710 га, розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2, кадастровий номер 6322057600:01:000:0067. 8. Стягнути з відповідачів всі понесені позивачем судові витрати.

В судове засідання 01.12.2014 р, представник позивача ОСОБА_13 не з'явився, причини неявки не повідомив, про слухання справи повідомлявся належним чином, будь-які заяви не подавав. Згідно заяв судові засідання, які призначенні на 01.08.2014р., 27.08.2014р. та згідно телефонограми судове засідання, яке призначене на 13.11.2014р. просив проводити без його участі у зв»язку з його зайнятістю по роботі. Суд вважає за можливе справу розглядати без участі представника позивача, поскільки позивач мав можливість оформити довіреність на ведення даної справи на іншого представника, а також враховуючи той факт, що у справі оголошувалась неодноразово перерва з вини представника позивача, який не з»являвся в судове засідання, в той час, як справа значний час знаходиться в провадженні суду. Крім того, у справі призначалась судова експертиза за клопотанням представника позивача, але позивачем не були надані документи для проведення експертизи, у зв»язку з чим експертиза не проведена.

Представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_14 у судове засідання не з'явився, згідно заяви позов не визнав, просить справу розглядати без його участі, що суд вважає за можливе.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про слухання справи повідомлявся належним чином, повістка про виклик повернута до суду, проте, з відміткою, що за місцем проживання відповідача залишена форма 22а, поскільки декілька разів відповідач був відсутній за місцем проживання, по повідомленням за отриманням листа не являвся, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає за можливе слухати справу за його відсутністю і провести заочний розгляд справи з винесенням заочного рішення.

У судове засідання відповідач арбітражний керуючий ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить запис у журналі реєстрації вихідної кореспонденції. Суд вважає за можливе справу розглядати без участі відповідача арбітражного керуючого ОСОБА_3

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Як встановлено судом, відповідно до рамкової угоди №6208 від 18 вересня 2006 року, між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ФО-П ОСОБА_2, як з підприємцем, було укладено рамкову угоду, відповідно до якої кредитор зобов'язувався здійснювати кредитування боржника у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми - еквівалент 200000 доларів США; ліміт строку - 84 календарних місяці.

На підставі та в межах рамкової угоди ЗАТ «ПроКредит Банк»та ФОП ОСОБА_2 уклали договір про надання траншу №2.17530/6208 від 18 вересня 2006 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 60000,00 доларів США, процентна ставка - 14% річних, строк - 48 місяців, а також договір про надання траншу №2.18919/6208 від 30 листопада 2006 року, відповідно до якого боржнику було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 404000,00 гривень, процентна ставка - 21% річних, строк - 48 місяців.

В забезпечення виконання ФОП ОСОБА_2 зобов'язань за даними договорами між ним та ЗАТ «ПроКредит Банк»було укладено договір іпотеки №6208-ІД-1 від 18.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_16, реєстровий №2478, відповідно до якого в іпотеку ФОП ОСОБА_2 передав таке майно: незакінчений будівництвом цех гумово-технічних виробів, готовністю 80%, загальною площею 161,91 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, АДРЕСА_4; земельну ділянку загальною площею 0,171 га, що розташована за адресою: Харківська область АДРЕСА_1.

17 березня 2010 року у справі №Б-50/194-09, порушеній за заявою ФО-П ОСОБА_2, господарським судом Харківської області винесено постанову про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом, якою призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_3, оголошено про початок ліквідаційної процедури.

Під час провадження у справі про банкрутство у ОСОБА_2 було виявлене майно: незакінчений будівництвом цех гумово-технічних виробів, готовністю 80%, загальною площею 161,91 кв. м., що розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1; земельна ділянка загальною площею 0,171 га, що розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1.

Для продажу вказаного вище майна ліквідатором ОСОБА_5 було укладено угоду від 28.05.2010 року з товарною біржею «Правопорядок», відповідно до п.2.2.3. якої ТБ «Правопорядок» взяла на себе обов'язок провести аукціон з продажу даного майна.

Відповідно до п.2.1. Угоди реалізації шляхом продажу підлягає все виявлене ліквідатором ОСОБА_5 майно ОСОБА_2, а саме: незавершений будівництвом цех гумотехнічних виробів, готовністю 80%, розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1; земельна ділянка для обслуговування виробничих приміщень, загальною площею 0,1710 га, розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1, кадастровий номер 6322057600:01:000:0067.

За п.2.2.3 Угоди товарна біржа «Правопорядок» взяла на себе обов'язок провести аукціон з продажу даного майна у відповідності з чинним законодавством та правилами біржової торгівлі на товарній біржі «Правопорядок». Згідно протоколів №2 та №3 проведення аукціону від 01.07.2010 року цех та земельну ділянку було продано ОСОБА_1.

Право власності на цех ОСОБА_6 набув відповідно до договору купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 18.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №2467. Даний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 18.09.2006 року під №1577823.

Право власності на будівлю зареєстроване комунальним підприємством «Дергачівське районне бюро технічної інвентаризації»згідно із витягом №12144720 від 13.10.2006 року. Тобто ОСОБА_2 набув у власність нежитлову будівлю 18.09.2006 року та користувався нею з того часу.

Відповідно до п.4.1.5 Договору іпотеки ОСОБА_2 користувався будівлею з дати укладання договору. Земельна ділянка, яка продана аукціону, має цільове призначення: обслуговування виробничих приміщень. Ділянка була придбана ОСОБА_2 18.09.2006 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром №2473, та використовувалась ним за призначенням з моменту придбання.

Згідно ухвали господарського суду Харківської області від 04 серпня 2011 року (справа №Б-50/194-09), постановою цього суду 17 березня 2010 року ФО-П ОСОБА_2 визнаний банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_3. Цією ж ухвалою суду припинено обов'язки ліквідатора ФО-П ОСОБА_2 арбітражного керуючого ОСОБА_3 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_15

Заставна вартість цеху відповідно до договору іпотеки №6208-ІД-01 від 18.06.2006 року складає 359565,00 гривень. Для порушення справи про банкрутство вартість майна визначалась товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс». Відповідно до висновку, складеного 29.04.2009 року, ринкова вартість майна на 22.04.2009 року склала: цеху - 168404,00 грн. 13.09.2010 року ліквідатор подав до суду звіт про виконання ліквідаційної процедури з додатками.

Відповідно до даного звіту цех був проданий за ціною 16000,00 гривень.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01.07.2014 р. у справі була призначена інженерно-технічна експертиза. На вирішення експертизи поставлені питання стосовно ринкової, ліквідаційної вартості майна.

Проте, на клопотання судового експерта Харківського НДІСЕ імені Заслуженого професора М.С.Бокаріуса позивачем не були надані додаткові матеріали згідно клопотання, у зв'язку з чим вказана вище експертиза проведена не була, справа була повернута до Дергачівського райсуду, про що достовірно було відомо представнику позивача.

Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до абз. 14 ч.1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року №2343-XII, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Також ч.3 ст. 30 цього Закону передбачено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

З огляду на вищенаведене, реалізація майна підприємства-банкрута в ліквідаційній процедурі не є різновидом біржової торгівлі, правове регулювання здійснюється не Законом України «Про товарну біржу», а спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в Розділі IV якого не встановлюється заборону відчуження на прилюдних торгах індивідуально визначених речей. Згідно зі ст. 15 вказаного Закону інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити відомості, зокрема, про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними.

Таким чином, рухоме та нерухоме майно, визначене індивідуальними ознаками, яке було предметом біржового аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2 цілком правомірно. Правове регулювання здійснюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", тому приписи ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»не розповсюджуються на відносини з реалізації майна банкрута.

При укладенні договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом цеху резино-технічних виробів від 10.08.2010 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2010 року ліквідатор ОСОБА_3 діяв відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року №2343-XII та в межах своїх повноважень, наданих цим Законом.

Згідно ст. 627 ЦК України,відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів щодо порушення прав позивача під час вчинення договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом цеху резино-технічних виробів від 10.08.2010 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2010 року.

Також суд відмічає, що представниками позивача відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів, що договори укладені із порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи ПАТ «ПроКредит Банк» щодо невідповідності процедури біржового аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2, що пред'являються чинним законодавством, безпідставні та необґрунтовані.

Процедура біржового аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2 повністю відповідала приписам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Тому, суд вважає, що спірний аукціон не може бути визнаний недійсним за підстав, наведених у позовній заяві ПАТ «ПроКредит Банк», з огляду на це позовні вимоги не підлягають задоволенню.

До того ж відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на час укладання договору купівлі-продажу), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно ч.1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином немає підстав, визначених законом, для визнання зазначених договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки ці договори не суперечить ЦК України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року №2343-XII.

Крім того, позивач не залучив до участі у справі товарну біржу «Правопорядок», оцінювача ФОП ОСОБА_10, хоча позовні вимоги стосуються також і них.

Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Так як суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, то немає правових підстав для задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності до правочинів.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13,16,203,204,215,627 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,57-60, 209,212,215, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача, поданою в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Апеляційного суду Харківської обл. через районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення або отримання копії рішення.

Суддя Л. К. Калмикова