Рішення

від 05.12.2014 по справі 904/8805/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.14р. Справа № 904/8805/14

За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі позивача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Житлово-будівельного кооператива "ЖОВТЕНЬ-17", м. Кривий Ріг

про стягнення 125 953,75 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

прокурор: Пономаренко А. Є - посв. № 023761 в від 20.12.2013

від позивача: Кожемятов К.М. - представник (дов. № 112/01 від 13.01.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі позивача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "ЖОВТЕНЬ-17" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 631 від 25.10.2013 в розмірі 125 953,75 грн., з яких 95 422,20 грн. - основний борг; 12 742,37 грн. інфляційні витрати; 1 808,69 грн. - 3% річних; 9 300,95 грн. пеня та 6 679,54 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 631 від 25.10.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.12.2014.

03.12.2014 прокурор надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити позовні вимоги у розмірі 5 422,20 грн. та припинити провадження у справі в частині стягнення 19 422,20 грн. у зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу. Надав акт звірки за період з 01.02.2013 по 31.03.2014, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд розглядати справи без участі представника відповідача, визнає суму заборгованості у розмірі 70 577,80 грн.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація, продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Жовтень-17" (споживач, покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 631 (а.с.18).

Відповідно до пункту 1.1 договору теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач - покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду,

- гаряче водопостачання - протягом року.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання в гарячій воді на загальну суму 115 637,04 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 1174 від 31.12.2013 на суму 29 214,84 грн.;

- № 108 від 31.01.2014 на суму 37 489,08 грн.;

- № 1438 від 28.02.2014 на суму 30 616,51 грн.;

- № 2760 від 31.03.2014 на суму 18 316,61 грн. (а.с.14-17).

Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання; решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії з 01.01.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

До подання позову відповідач частково оплатив надані послуги у сумі 25 637,04 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становила 90 000,00 грн.

В ході судового розгляду прокурор надав докази оплати відповідачем суми боргу у розмірі 19 422,20 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 19 422,20 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 19 422,20 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 70 577,80 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.3 договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 70 577,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2.7 договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 21.01.2014 по 20.10.2014 у сумі 9 300,95 грн. та штраф за період з 21.01.2014 по 27.10.2014 у сумі 6 679,55 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.13), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 300,95 та штрафу у розмірі 6 679,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 21.01.2014 по 27.10.2014 у сумі 1 808,69 грн. та інфляційні втрати за період лютий- вересень 2014 у сумі 12 742,37 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.13), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 808,69 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 742,37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В ході судового розгляду відповідач надав заяву, в якій просить суд врахувати тяжке фінансове становище відповідача та не стягувати пеню та штраф.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Скрутне фінансове становище є звичайною обставиною при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Оскільки, позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, зменшення суми пені призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки доказів на підтвердження доводів, викладених в заяві відповідач не надав.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-17" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н. 5-й Зарічний, 82; ідентифікаційний код 23068495) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) - 70 577,80 грн. основний борг, 12 742,37 грн. інфляційні втрати, 1 808,69 грн. 3% річних, 9 300,95 грн. пеню, 6 679,54 грн. штраф, про що видати наказ.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-17" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н. 5-й Зарічний, 82; ідентифікаційний код 23068495) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) - 2 410,63 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 19 422,20 грн. припинити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.12.2014

Суддя Я.С. Золотарьова