Постанова

від 08.12.2014 по справі 922/2453/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа № 922/2453/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Рябініна С.В. (довіреність № 55 від 16 червня 2014 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2590Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексіс", м.Харків

про стягнення 53856984,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року (суддя Ольшанченко В.І.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексіс" на користь Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" заборгованість за Договором №02/1-25К-88 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті від 28.11.2013 р. в сумі 49 000 000,00 грн., заборгованість за простроченими процентами за період з 01.03.2014 р. по 31.07.2014 р. в сумі 4313340,36 грн., заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 310 109,59 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексіс" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 73080,00 грн. В частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 3 611 232,88 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014р. в сумі 172 189,65 грн. відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року скасувати в частині відмови в стягненні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував доводи позивача та умови кредитного договору, які не суперечать чинному законодавству та необґрунтовано відмовив у стягненні пені.

Так, п.6.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору Позивач, користуючись своїм правом, нарахував Відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, а саме: 3 611 232,88 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.03.2014р. по 11.08.2014р. та 172 189,65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Суд, відмовляючи Позивачу в стягненні пені, зазначає, що в спірному Кредитному договорі не вказано розмір подвійної облікової ставки. Але дане ствердження суду не відповідає дійсності, так як умовами кредитного договору передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості, а подвійна облікова ставка встановлюється Національним Банком України. Суд не звернув уваги на те, що зміна облікової ставки НБУ передбачена Постановою Правління Національного Банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» встановлення облікової ставки НБУ».

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року, у зв'язку із відрядженням судді Шепітько І.І., для розгляду справи № 922/2453/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У призначене судове засідання 04 грудня 2014 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Судова кореспонденція направлялась відповідачеві рекомендованим листом на його адресу: 61001, м. Харків, м-н. Повстання, 7/8, проте не повернута підприємством зв'язку.

Згідно пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Харківський апеляційний господарський суд виконав процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали суду від 20 листопада 2014 року про відправлення її копій сторонам, що також є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20 лютого 2013 року (т.2 а.с.6-7).

До того ж, відповідач був повідомлений про розгляд апеляційної скарги по справі № 922/2453/14 в Харківському апеляційному господарському суді, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 157, т.2 а.с. 1) проте, не скористався правом на участь його представника в судових засіданнях.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, те, що її розгляд неодноразово відкладався, ухвалою суду від 11 вересня 2014 року про прийняття апеляційної скарги сторони попереджені, що у разі неявки їх уповноважених представників у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, судова колегія дійшла висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У червні 2014р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд (з урахуванням збільшених позовних вимог) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №02/1-25К-88 на невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті від 28.11.2013 р. у розмірі 57 406 872,48 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту - 49 000 000,00 грн.,

- заборгованість за простроченими процентами за період з 01.03.2014 р. по 31.07.2014 р. в сумі 4 313 340,36 грн.,

- заборгованість по нарахованим процентами за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 310 109,59 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 3 611 232,88 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 172 189,65 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 193 Господарського кодексу України, 525,526,530,629,1049,1054 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, прострочених та нарахованих процентів. В частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення процентів відмовив, у зв'язку з недоведеністю їх розміру.

Проте, колегія суддів частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як убачається із матеріалів справи, 28.11.2013 р. сторонами був укладений договір №02/1-25К-88 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України (далі - Кредитний договір), за яким кредитор (позивач) відкриває позичальнику (відповідачу) невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України (надалі - кредитна лінія), надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії (надалі - кредит) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання на поповнення оборотних коштів та на придбання цінних паперів в сумі 49000000,00 грн. під фіксовану процентну ставку - 21% річних зі строком повернення 24.11.2014 р. (т.1 а.с. 7-9).

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що у межах встановленого даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод «факт/факт»), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше 1 числа наступного місяця на рахунок №206823002703. Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються позичальником одночасно з поверненням кредиту у строк, зазначений у п. 1.4.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом, нарахування процентів за простроченим зобов'язанням не припиняється. Позичальник в подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом одночасно із поверненням простроченої заборгованості за кредитом, виходячи із процентної ставки 21% річних.

Необхідно сплатити нараховані проценти за період з 28.11.2013 р. по 30.11.2013 р. не пізніше 27.12.2013 р.

Сторонами укладені додаткові угоди, якими щомісяця встановлювався строк сплати процентів (т. 1 а.с.10-11).

У додатковій угоді №4 від 13.03.2014 р. до Кредитного договору, крім вищевказаного, було викладено пункт 1.4. договору у наступній редакції: «Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією 24.03.2014 р.»

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, перерахувавши на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 49 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22805 від 28.11.2013 р. (т. 2 а.с.12).

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5.2.3 Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п. 1.4 даного договору.

Згідно з п. 5.2.5 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти за користуванням кредитом у порядку, встановленому розділом 3 даного договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525-526 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною першою статті 520 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. Докази повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 536234449,95 грн., з яких: 49000000,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; заборгованість за простроченими процентами за період з 01.03.2014 р. по 31.07.2014 р. в сумі 4 313 340,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 310 109,59 грн.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення на рахунок №639799001. Нарахування пені припиняється виконанням позичальником свого зобов'язання в натурі.

У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 3611232,88 грн. та за несвоєчасне погашення процентів за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 172189,65 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів зазначає, що умовами Кредитного договору (п. 6.1) передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Подвійна облікова ставка встановлюється Національним банком України.

Зміна облікової ставки НБУ передбачена Постановою Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку».

У зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 3611232,88 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014р. в сумі 172 189,65 грн. також підлягають задоволенню.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, зроблений позивачем та, який не спростований відповідачем, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. та приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань", колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що відповідає приписам частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ПАТ банк «Меркурій» у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року по справі № 922/2453/14 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені.

В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судом першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги був стягнутий судовий збір, виходячи з максимальної його ставки, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до підпункту 4 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року у справі № 922/2453/14 в частині відмови у стягненні пені - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексіс» (61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8. Код ЄДРПОУ 23765745) на користь Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23. Код ЄДРПОУ 14360386) за договором №02/1-25К-88 на невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті від 28.11.2013 р. пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014 р. в сумі 3 611 232,88 грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів за період з 25.03.2014 р. по 11.08.2014р. в сумі 172 189,65 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексіс» (61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8. Код ЄДРПОУ 23765745) на користь Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 36540,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.