Рішення

від 21.11.2014 по справі 450/864/14-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/864/14-ц Провадження № 2/450/992/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

"21" листопада 2014 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді - Данилів Є.О.

при секретарі - Ориняк Н.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю одного із подружжя,-

в с т а н о в и в :

20.03. 2014 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю одного із подружжя. Позивач у позовній заяві просить суд визнати земельну ділянку площею 0,1199 га, кадастровий номер 4623680800:01:001:0001, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка була передана ОСОБА_1 безоплатно на підставі рішення III сесії IV скликання Верхньобілківської сільської ради від 17.09.2002р. №30, та належить ОСОБА_1 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №001583, виданого 06.09.2003 року особистою власністю ОСОБА_1

У позовній заяві позивач як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог покликається на наступні обставини:

20.04. 1991 року між сторонами було укладено шлюб. Відповідно до рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2004 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Під час зареєстрованого шлюбу позивач, на підставі безоплатної приватизації, набула у власність земельну ділянку площею 0,1199 га. кадастровий номер 4623680800:01:001:0001, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка була передана позивачеві безоплатно на підставі рішення III сесії IV скликання Верхньобілківської сільської ради від 17.09.2002р. № 30, та належить позивачеві на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №001583. В даному випадку майно, тобто земельна ділянка була набута позивачем без залучення коштів, тобто безоплатно в порядку безоплатної приватизації землі. Станом на 2003 рік, коли виникло право власності на спірну земельну ділянку, сторони не проживали однією сім'єю п'ять років. Тому позивач вважає зазначену вище земельну ділянку її особистою власністю.

На підставі наведеного позивач у позовній заяві просить суд задоволити заявлені позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що у майбутньому можуть виникнути труднощі щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, тому з метою уникнення зазначених труднощів слід задоволити заявлені позивачем позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без участі відповідача чи відкладення розгляду справи до суду від останнього не надходило.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку представника позивача, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 224 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно ст. 226 ЦПК України.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, повно та всебічно дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:

згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 001883 від 06.09. 2003 року /а.с. 8/ ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий номер 4623680800:01:001:0001, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташована в АДРЕСА_1

Встановлено, що зазначена ділянка була набута у власність позивачем за час перебування останньої у шлюбі з відповідачем, що зареєстрований 20.04. 1991 року та який був розірваний на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03. 2004 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу /а.с. 7/.

В силу вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Із сукупного аналізу зазначених норм закону слідує, що позивач має право звернутися до суду за захистом її права власності, якщо є підстави передбачати можливість порушення такого права власності іншою особою, у цьому випадку відповідачем.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч зазначеним нормам процесуального закону позивачем у позовній заяві та її представником у судовому засіданні не доведено перед судом існування підстав вважати, що відповідачем у майбутньому порушуватиметься право власності позивача на земельну ділянку площею 0,1199 га, кадастровий номер 4623680800:01:001:0001, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташована в АДРЕСА_1

На підставі зазначеного вище суд прийшов до переконання, що підстав для захисту права власності позивача, тобто застосування ст. 15 ЦК України, у способи передбачені ст. 16 ЦК України на теперішній час немає. Зазначені вище обставини свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, тому у задоволенні таких слід відмовити.

Документально підтверджені понесені позивачем судові витрати, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212- 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, ч. 2 ст. 386 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання земельної ділянки площею 0,1199 га, кадастровий номер 4623680800:01:001:0001, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка була передана ОСОБА_1 безоплатно на підставі рішення III сесії IV скликання Верхньобілківської сільської ради від 17.09.2002р. №30, та належить ОСОБА_1 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №001583, виданого 06.09.2003 року особистою власністю ОСОБА_1, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЄ. О. Данилів