Постанова

від 04.12.2014 по справі 910/10787/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 910/10787/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Будова Н.М. - дов. від 22.07.14, касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.14 у справі№910/10787/14 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Самит" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 простягнення 302444,10 грн.

Приватне підприємство "Самит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 заборгованості у розмірі 300800 грн., а також 1124,91 грн. пені та 519,19 грн. - 3% річних. Позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості товару, отриманого за договором поставки №13/НРП132165/НЮ від 26.09.13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.14 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено повністю. Суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманого за спірним договором товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.14 (судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., Хрипун О.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця", яке просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 55, 179 Господарського кодексу України, статей 21, 28 Господарського процесуального кодексу України. Він зазначає, що моторовагонне депо Фастів-1 не є юридичною особою і не уповноважено представляти інтереси залізниці в суді.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з пунктом 11.7 Статуту відповідача, затвердженого наказом державного сектору Міністерства транспорту України від 25.11.02 №847, дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи, які входять до складу Залізниці, не мають статусу юридичної особи та діють на підставі положень, які затверджуються керівником Залізниці. Наказом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" №298-Н від 15.09.08 було затверджено Положення про відокремлений підрозділ Моторвагонне депо Фастів-1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", згідно з яким (пункт 3.3) моторвагонне депо Фастів-1 на підставі довіреності начальника залізниці має право укладати господарські договори від імені Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Разом з тим, пунктом 7.3 вказаного Положення передбачено, що начальник моторвагонного депо Фастів-1 на підставі довіреності, виданої начальником ДТГО "Південно-західна залізниця" представляє інтереси залізниці на всіх підприємствах, в установах, державних і громадських організаціях, органах місцевого самоврядування стосовно діяльності Моторвагонного депо Фастів-1, укладає господарські договори, які стосуються виробничо-господарської діяльності депо. Господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.08.13 начальником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" видано довіреність №3599-ЖО, якою уповноважено начальника моторвагонного депо Фастів-1 укласти від імені залізниці договір з Приватним підприємством "Самит" (позивачем у справі) на придбання стенду для перевірки швидкостемірів на суму 382800 грн. Установлено судами і те, що 26.09.13 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна Залізниця" в особі начальника моторвагонного депо Фастів-1, та Приватним підприємством "Самит" був укладений договір №13/НРП132165/НЮ. За умовами цього договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність залізниці товар - стенд для перевірки швидкостемірів, а остання, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість. Згідно з пунктом 7.2 вказаного договору замовник здійснює оплату поставленого товару упродовж 35 банківських днів з дня його отримання; днем отримання вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акта прийому - передачі товару. Відповідальність сторін обумовлена у розділі 11 спірного договору. Зокрема, за порушення строків оплати передбачено застосування санкцій у вигляді пені (пункт 11.2 договору). Платником у спірному договорі, як установили суди, визначено моторвагонне депо та зазначено його платіжні реквізити. На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу стенд для перевірки швидкостемірів і виконав роботи з його пусконалагоджування, що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 05.11.13, №2 від 18.11.13 (підписаними обома сторонами і скріпленими їх печатками). Проте, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково та його борг складає 300800 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Приватного підприємства "Самит" про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 заборгованості у розмірі 300800 грн., а також 1124,91 грн. пені та 519,19 грн. - 3% річних. Ці вимоги місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, були задоволені повністю. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як вже зазначалося, умовами спірного договору (пункт 11.2) сторони узгодили сплату пені за прострочення оплати товару. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, спірний договір був укладений від імені Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" начальником моторвагонного депо Фастів-1, який діяв у відповідності до Положення про відокремлений підрозділ та довіреності №3599-ЖО від 07.08.13, виданої начальником ДТГО "Південно-західна залізниця". Отже, як установили суди, з підтвердженням матреіалами справи, договір був підписаний повноважним представником юридичної особи (залізниці), котрий діяв від її імені та в межах наданих йому повноважень; що у цьому договорі платником визначено депо і зазначено платіжні реквізити останнього. Крім того, було установлено, що відповідачем у справі є юридична особа; що участь у справі від імені відповідача брав його уповноважений представник, повноваження якого підтверджуються довіреністю (а.с. 57, 115), виданою ДТГО "Південно-західна залізниця", що, між іншим, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Дослідивши усі обставини справи і зібрані у справі докази, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що позивач за договором від 26.09.13 поставив відповідачеві стенд для перевірки швидкостемірів, за який останній розрахувався частково. Відтак борг відповідача, як установили суди і це підтверджено матеріалами справи, становить 300800 грн. Згідно з приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості за отриманий товар за договором від 26.09.13, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача боргу, пені і 3% річних. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та спростовуються обставинами установленими судами і матеріалами справи; факт отримання спірного товару та неоплати у повному обсязі його вартості скаржником не оспорювався. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.14 у справі №910/10787/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" - без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В. Швець