Ухвала

від 04.12.2014 по справі 22-ц/796/12386/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/12386/2014 Головуючий у 1 - й інстанції: Смирнова Є.П.

Доповідач - Ратнікова В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_3ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушевої РадиМиколаївни щодо неповернення боржникові майна, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), загальною площею 0,2018 га, та скасування арешту з вказаної земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушевої Ради Миколаївни щодо неповернення боржникові майна, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), загальною площею 0,2018 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та скасування арешту з вказаної земельної ділянки.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник боржника ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду 1-ї інстанції є незаконною та постановлена при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.7 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. Оскільки під час проведення виконавчих дій стягувачі не виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме: земельну ділянку (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), загальною площею 0,2018 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, то дана земельна ділянка підлягає поверненню боржнику ОСОБА_3, а накладений на вказану земельну ділянку арешт, скасуванню. Проте, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушева РадаМиколаївна відмовилась повертати нереалізоване майно боржнику, чим порушила вимоги чинного законодавства та права боржника. Крім того, всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем повторно було накладено арешт на спірну земельну ділянку. Такі дії державного виконавця перешкоджають боржнику ОСОБА_3 реалізувати свої права щодо повернення земельної ділянки.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_10 ОСОБА_11 проти доводів апеляційної скарги заперечував посилаючись на те, що ухвалу суду постановлено з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

ОСОБА_3 та представник Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу за їх відсутністю.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_13 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 91 883,85 грн. та судовий збір в сумі 918,84 грн.

На виконання вказаного рішення суду, 10.08.2012 року Деснянським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист №2-2056/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 91 883,85 грн. та судового збору в сумі 918,84 грн.

22 серпня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №33955490) за виконавчим листом №2-2056/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 91 883,85 грн. та судового збору в сумі 918,84 грн.

11.05.2010 року Деснянським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист №2-860 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 грошових коштів в сумі 1 602 650 грн.

07 лютого 2013 року, на підставі даного виконавчого листа, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №36383927).

13 лютого 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень №33955490 та №36383927 у зведене виконавче провадження №37067656.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було арештоване майно боржника, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,2018 га (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

19.03.2013 року вказане майно було передано торгуючій організації Філія 10 ПП «Нива В.Ш.» для проведення прилюдних торгів згідно договору №1013147 від 01.04.2013 року. Згідно повідомлення торгуючої організації, торги по реалізації зазначеного арештованого майна, які було призначено на 13.05.2013 року, 17.06.2013 року та 08.08.2013 року не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.

19 серпня 2013 року стягувачем ОСОБА_10 на адресу державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було подано заяву про відмову залишити за собою нереалізовану на прилюдних торгах земельну ділянку.

22 серпня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про передачу земельної ділянки (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), загальною площею 0,2018 га, місцезнаходження: АДРЕСА_1, вартістю 653260,00 грн. стягувачу ОСОБА_14.

Цього ж дня, 22 серпня 2013 року, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про звільнення з-під арешту земельної ділянки, загальною площею 0,2018 га (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2014 року Деснянським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_16, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест» та закрито провадження по справі №2-860/10.

Відповідно до пунктів 6,8 даної ухвали, ОСОБА_14 відмовляється від отримання майна переданого йому державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві відповідно до постанови від 22.08.2013 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості, винесеної в рамках виконавчого провадження №36382927 та акту від 22.08.2013 року, складеним цим же державним виконавцем, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,2018 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_14 відмовляється від подальшого виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16.03.2010 року по справі №2-860/10 та виконавчого листа виданого Деснянським районним судом міста Києва 11.05.2010 року за №2-860 із закриттям виконавчого провадження №36383927.

13 березня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва за №2-860 від 11.05.2010 року, звільнено з-під арешту все нерухоме майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (ВП №36383927).

Цього ж дня, 13 березня 2014 року, в рамках іншого виконавчого провадження №33955490 , державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3 в межах суми заборгованості в розмірі 92802,69 грн.

18 березня 2014 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві від ОСОБА_3 надійшла заява про повернення боржнику нереалізованого майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,2018 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з неї арешту.

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушевою Радою Миколаївною було відмовлено ОСОБА_3 в поверненні земельної ділянки та знятті з неї арешту, а тому боржник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та про зобов'язання останнього вжити заходів щодо повернення земельної ділянки та заняття з неї арешту.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушевої Ради Миколаївни щодо неповернення боржникові майна, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), загальною площею 0,2018 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та скасування арешту з вказаної земельної ділянки, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржувані дії державного виконавця вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень наданих йому законом, права скаржника порушено не було, а тому скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст.387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до приписів ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до положень ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Судом достовірно встановлено, що в ході вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа за №2-860 від 11.05.2010 року земельну ділянку загальною площею 0,2018 га (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було передано стягувачу ОСОБА_14 в рахунок погашення заборгованості та знято арешт з даної земельної ділянки. Проте, право власності на дану земельну ділянку стягувач ОСОБА_14 не оформив, у зв'язку з затвердженням Деснянським районним судом м. Києва мирової угоди, на підставі якої виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-860 від 11.05.2010 року було закінчено.

Поряд з цим, на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м.Києва №2-2056/2012 від 10.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 91 883,85 грн. та судового збору в сумі 918,84 грн. (ВП №33955490).

У зв'язку з тим, що божником в добровільному порядку заборгованість за виконавчим листом №2-2056/2012 від 10.08.2012 року не погашається, то державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника, в тому числі і на спірну земельну ділянку.

Відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушева Рада Миколаївна під час вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа №2-2056/2012 від 10.08.2012 року діяла не на підставі та не в межах повноважень і не в спосіб визначений чинним законодавством.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві ВахрушевоїРади Миколаївни та про скасування арешту з земельної ділянки загальною площею 0,2018 га (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем Деснянського районного управління юстиції в місті Києві Вахрушевою Радою Миколаївною під час проведення виконавчих дій грубо порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що, всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем повторно було накладено арешт на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві від 13 березня 2014 року було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження №33955490 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 91 883,85 грн. та судового збору в сумі 918,84 грн.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що на підставі ч.7 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» спірна земельна ділянка підлягає поверненню боржнику ОСОБА_3, а накладений арешт на вказану земельну ділянку скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.7 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові.

З матеріалів справи чітко вбачається, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна боржника, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,2018 га (кадастровий номер 3222484403:08:001:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, проводились в рамках виконання зведеного виконавчого провадження №37067656. Дане виконавче провадження було закінчено, у зв'язку із затвердженням Деснянським районним судом м. Києва мирової угоди між ОСОБА_14 та ОСОБА_3.

Поряд з цим, арешт, який просить скасувати ОСОБА_3, накладений в порядку виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва за №2-2056/2012 від 10.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 91 883,85 грн. та судового збору в сумі 918,84 грн. (ВП №33955490). В рамках даного виконавчого провадження ніяких заходів з примусової реалізації майна боржника не здійснювалось, а тому відсутні правові підстави, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», на які посилається боржник, для повернення майна через відмову стягувача залишити за собою нереалізоване майно.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що судом 1-ї інстанції не надано жодної правової оцінки вимогам, які заявлялися по даній цивільній справі, як наслідок, безпідставно відмовлено в задоволенні скарги, оскільки суд 1-ї інстанції розглянув дану справу в межах заявлених вимог, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника представника боржника ОСОБА_3 Гурєнкова ОлексіяВолодимировича відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: