Постанова

від 01.06.2006 по справі 18/80/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/80/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              01.06.06                                                                             №   18/80/06-АП

суддя     Туркіна Л.П.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Енергоспецремонт”, м. Токмак

Відповідач : Токмацька  об'єднана  державна податкова інспекція  Запорізької  області, м. Токмак

про  скасування податкових повідомлень-рішень

                                                                                               Суддя    Туркіна Л.П.

                                                                                                     Секретар Непомнящий Я.В.

Представники сторін:

Від позивача –    Фещенко О.А. (дов. б/н від 10.01.2006р.)

Від відповідача  -           Євтушенко  Н.М. (дов. № 1953/10 від 24.02.2005р.),

                                    Павлова О.С. (дов. № 16437/10 від 15.12.2005р.),

                                  Рачинський Р.М. (дов. № 16480/10 від 16.12.2005р.),

                                    Калініна О.Г. (дов. № 16479/10 від 16.12.2005р.)

Судом,  відповідно до ст. 160 КАС України,  оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2005р. №0000732302/0-8022 та №0000722302/0-8022 згідно акту документальної перевірки від 06.07.2004р. за №31-23-31279305.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, які обґрунтовує  наступним :

Податкова безпідставно розпочала перевірку позивача 06.07.2005р., на підставі документів, отриманих  від третіх  осіб,  оскільки 22.06.2005р. керівник ТОВ НВФ “Енергоспецремонт” подав до податкової  пояснення про неможливість надання  первинних  документів у зв'язку із  затопленням, що потягло за собою обов'язок податкової  надати підприємству час для відновлення документів первинної  звітності.

Перевірку здійснено за непрямими методами. Нарахування відповідачем податкових зобов'язань за її  результатами є  незаконним, оскільки :  Законом України від 22.06.2004р.  “Про внесення змін до закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами”, (опублікованим у газеті “Голос України” 12.01.2005р.),  передбачено, що  рішення про сплату податкових зобов'язань , нарахованих  податковими органами з використанням непрямого методу, приймається у судовому порядку за поданням керівника відповідного  податкового органу.

Методика визнання сум податкових  зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і загальною для всіх платників, тобто норми постанови КМУ від 27.052002р. № 697 “Про визнання сум податкових  зобов'язань за непрямими методами” не застосовується.

Висновки податкової, зроблені  на підставі частки документів, пов'язаних із господарською діяльністю позивача,  не відповідають фактичним обставинам, які можуть бути визначені  за результатами вивчення усіх  документів.

Відповідач проти позову заперечує, вказує наступне :

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 -III (далі Закон №2181) передбачено, що „НЕПРЯМІ МЕТОДИ" - це визначення сум податкових зобов'язань платників податків за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкових зобов'язань щодо конкретного податку (обов'язкового платежу).

Актом документальної планової перевірки від 06.07.2005р. № 31-23-31279305 не визначено, що при проведенні перевірки використовувались непрямі методи.

При проведенні перевірки, ніякого рішення про застосування непрямих методів керівником

податкового органу не застосовувалось.

Як встановлено нормативною базою непрямі методи визначаються за сукупністю оцінки

витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у

відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз. Тобто визначення

податкового зобов'язання за непрямими методами включає в себе здійснення комплексу

взаємопов'язаних дій, а використання податковим органом банківських виписок, та

співставлення їх з податковими деклараціями та первинними документами не є підставою

вважати що перевірка проведена за непрямими методами.

Також позивачем не надано належних доказів щодо причин втрати первинних

бухгалтерських документів.

У зв'язку з тим, що ТОВ НВФ “Енергоспецремонт” не надані для перевірки підтверджуючі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, Токмацькою ОДПІ для  підтвердження заявлених податкових зобов'язань декларацій по податку на прибуток,  проведено роботу по відновленню первинних документів підприємства та отримано дані про рух грошових коштів по рахунку № 26007300167 від Токмацького відділення № 3139 ВАТ „Державний ощадний банк України" - довідка № 330 від 23.06.2005р.. Дані довідки банку основані на підставі даних первинного бухгалтерського обліку - платіжних дорученнях, які завіряються керівником підприємства.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - „не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованим на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим пунктом документами".

У зв'язку з тим, що ТОВ НВФ “Енергоспецремонт” не було пред'явлено до перевірки податкові накладні, які б підтвердили суму податкового кредиту в розмірі - 68 344 грн., підприємством порушено п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та завищено суму податкового кредиту на відповідну суму.

У відповідності із ст.5 п.5.3. п.п.5.3.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями - „не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визначаються валовими витратами. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення".

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд

                                                                 встановив :

          ТОВ “Енергоспецремонт” є юридичною особою та суб'єктом підприємницької  діяльності, яке  зареєстровано  та перебуває  за адресою : м. Токмак,  вул. Революційна, 50.

          03.06.2005р. Токмацькою ОДПІ  за місцем реєстрації   та  перебування підприємства було направлено  повідомлення №29  про проведення  з 16.06.2005р.  планової  комплексної  документальної перевірки. У названому  повідомленні було  зазначено, що  підприємство  повинно забезпечити надання всіх  необхідних  документів, що підтверджують дані  податкових  декларацій та  розрахунків по податках  та  інших  обов'язкових  платежах до бюджету та  державних цільових  фондів.

          Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №49431 повідомлення податкової від 03.06.2005р.  №29 06.07.2005р. було  вручено 06.07.2005р. “за довіреністю Костюк”.

          Як свідчать пояснення Костюк Л.М.,  надані позивачем, а також пояснення керівника позивача, останній з листопада 2004р. надав право Костюк Л.М. право реєструвати поштову кореспонденцію, отримувати її у органів зв'язку, підписувати податкову звітність.

          Зазначені пояснення, повідомлення про вручення поштового відправлення №49431, документи податкової звітності позивача свідчать, що Костюк Л.М. фактично була допущена до роботи у ТОВ НВФ “Енергоспецремонт” та виконувала зазначені у  поясненнях  функції, тобто перебувала  у  трудових  відносинах із  позивачем і була  особою, уповноваженою на отримання кореспонденції.

          Як свідчать матеріали справи, зокрема позовна заява, пояснення керівника та головного  бухгалтера позивача Аракеляна М.В.,  пояснення  представників  позивача,  на  момент початку перевірки 16.06.2005р. єдина особа, що  несе відповідальність за фінансово-господарську  діяльність підприємства  -  Аракелян М.В. була відсутня,  офіс закрито, отже  розпочати вивчення документів по місцю знаходження підприємства було неможливо.

          22.06.2005р. Аракелян М.В. прибув до податкової та на вимогу представників  останньої надав  пояснення що документи, необхідні для перевірки у  підприємства відсутні у зв'язку  із знищенням внаслідок затоплення та будуть надані ним до податкової до 22.07.2005р.

          Матеріали справи та  пояснення сторін свідчать,  що  дій, передбачених  п.п. 5.3.9  ст.5 Закону  України “Про оподаткування  прибутку  підприємств”,  а саме коригування податкових зобов'язань у зв'язку із  відновленням документів та подання податкової  звітності  позивач на  момент розгляду спору не здійснив, пояснення сторін також свідчать, що відновлених  документів  до 22.07.2005р. у  податкову надано  не було.

          За документами, наявними у  податкової та наданих  позивачем, а саме : податкових декларацій та розрахунків податків, відомостей нарахування заробітної плати та внесків до фондів державного соціального страхування, а також  відомостей, отриманих від  банку, що обслуговує  фінансово-господарську діяльність позивача, про рух грошових коштів та платіжні  документи останнього,  податковою у період з 16.06.2005р.- 06.07.2005р. було проведено  планову документальну перевірку  позивача, про що  складено  акт від 06.07.2005р.  №31-23-31279305 “Про результати планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та  сплати податків  та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ НВФ “Енергоспецремонт”, код ЄДРПОУ 31279305 за  період з 01.10.2003р.  по 31.03.2005р. з урахуванням  додатково наданих  документів”.

          За  результатами перевірки встановлено “порушення:

1. ст.4 п.4.1., ст.5 п.5.5.п.п.5.5.1., п.5.2 п.п.5.2.1, п.5.6 п.п.5.6.1, п.5.7. п.п.5.7.1, п.5.3. п.п.5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі - 121205 грн., у т.ч. :

- за IV квартал 2003 року - 4 504 грн.;

- за І квартал 2004 року   -961грн.;

- за І півріччя 2004 року  - 6 360 грн.;

- за 9 місяців 2004 року   - 11 525 грн.;

- за 2004 рік  - 79 626 грн.;

- за І квартал 2005 року   - 37 075 грн.;

2.  ст.4 п.4.1., ст.7 п.1 А. п.п.7.4.1. та п.п.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму - 69 974 грн., у т.ч. по періодах :

- за листопад 2003 року у сумі   - 1 762 грн.;

- за вересень 2004 року у сумі   - 3 698 грн.;

- за жовтень 2004 року у сумі    - 17 520 грн.;

- за листопад 2004 року у сумі - 17 022 грн.;

- за березень 2005 року у сумі   - 29 972 грн..“

          На підставі акту перевірки  податковою  винесено податкове  повідомлення-рішення від 06.07.2005р. №0000722302/0-8022,  яким визначено суму  податкового  зобов'язання з  податку  на  прибуток у  розмірі 145424 грн. (121205грн. -  основний  платіж  та 24219 грн. -  штрафні  санкції) та  податкове  повідомлення-рішення від 06.07.2005р. №0000732302/0-8022,  яким визначено суму  податкового  зобов'язання з  податку  на  додану  вартість у  розмірі 104961грн. (69674грн. -  основний  платіж  та 34987 грн. -  штрафні  санкції).

          За  результатами адміністративного оскарження податкові  повідомлення-рішення  залишено  без  змін.

          Висновки  акту перевірки базуються  на  наступному  :

По податку на прибуток.

У відповідності із ст.5 п.5.3. п.п.5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями - „не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У зв'язку з тим, що ТОВ НВФ «Енергоспецремонт»не надані для перевірки підтверджуючі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, Токмацькою ОДШ для підтвердження заявлених податкових зобов'язань декларацій по податку на прибуток, отримано дані про рух грошових коштів по рахунку № 26007300167 від Токмацького відділення № 3139 ВАТ „Державний ощадний банк України" - довідка № 330 від 23.06.2005р.. Дані довідки банку основані на підставі даних первинного бухгалтерського обліку - платіжних дорученнях, які завіряються керівником підприємства. Керівнику ТОВ НВФ «Енергоспецремонт»Аракелян М.В. також було рекомендовано Токмацькою ОДШ надати для перевірки копії платіжних доручень, які він має право отримати в установі банку для підтвердження даних, заявлених в податкових деклараціях.

Валові доходи та валові витрати визначені на підставі даних довідки № 330 від 23.06.2005р. Токмацького відділення № 3139 ВАТ „Державний ощадний банк України" про рух грошових коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № 26007300167 ТОВ НВФ «Енергоспецремонт»та Договору кредитної лінії № 53 від 16.12.2002р., додаткової угоди № 2 від 12.12.2003р. до Договору кредитної лінії № 53 від 16.12.2002р. та на підставі додатково наданих 04.07.2005р. керівником ТОВ НВФ «Енергоспецремонт»Аракелян М.В. бухгалтерських документів - відомостей нарахування працівникам підприємства заробітної плати та страхових внесків до фондів державного страхування.

Заниження скоригованого валового доходу у розмірі 56 895 грн., у т.ч. по періодах : IV квартал 2003 року - 5 112 грн.;

I квартал 2004 року    -   45 грн.;

II квартал 2004 року  - 1 497 грн.;

III квартал 2004 року -   10 грн.;

IV квартал 2004 року - 50 203 грн.; І квартал 2005 року  -   28 грн.;

встановлено внаслідок порушення

•   ст.4   п.4.1.   Закону   України   «Про   оподаткування   прибутку   підприємств»  від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями :

-  підприємством занижено суму валового доходу за IV квартал 2003 року на суму 5 112 грн. внаслідок не в повному обсязі включення підприємством доходів від реалізації товарів ТОВ Агрофірма «Арміва», які виявлені внаслідок перевірки руху грошових коштів за   перевіряємий період по розрахунковому рахунку №26007300167 ТОВ НВФ «Енергоспецремонт», у т.ч. за :

-  18.11.2003р. док. № 205 - 300 грн. за товари, згідно дог. З від 10.02.2002р., у т.ч. ПДВ -50 грн. - без ПДВ 250 грн.;

-  27.11.2003р. док. № 208 - 10 274 грн. за товари, згідно дог. З від 10.02.2002р., у т.ч. ПДВ - 1712,33 грн. - без ПДВ 8562 грн.;

- підприємством занижено суму валового доходу за 2004 рік на суму 51 755 грн. та за І квартал 2005 року на суму 28 грн., внаслідок не включення в повному обсязі інших доходів,  отриманих  з  каси  підприємства,  які  виявлені  внаслідок  перевірки  руху грошових коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № 26007300167 ТОВ НВФ  «Енергоспецремонт»та зазначені символом „Каса комори, поповнення рахунку сим.32".

Завищення скоригованої суми валових витрат у розмірі 425 023 грн., у т.ч. по періодах :

IV квартал 2003 року - 9 900 грн.;

I квартал 2004 року    - 3 800 грн.;

II квартал 2004 року  - 20 200 грн.;

III квартал 2004 року - 20 650 грн.;

IV квартал 2004 року - 222 200 грн.;

І квартал 2005 року    - 148 273 грн..

встановлено внаслідок порушення :

•   ст.5 п.5.2. п.п.5.2.1. Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»завищено суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які зазначені по ряд.04.1 Декларації про прибуток, в розмірі 341 233 грн. в наслідок ненадання документів, які б підтверджували витрати не придбання та не зазначення понесених витрат у довідці № 330 від 23.06.2005р Токмацького відділення № 3139 ВАТ „Державний ощадний банк України" про рух грошових коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № 2600730016'/ ТОВ НВФ «Енергоспецремонт», у т.ч. по кварталах :

IV квартал 2003 року - 1 800 грн.;

III квартал 2004 року - 18 460 грн.;

IV квартал 2004 року - 172 700 грн.. І квартал 2005 року    - 148 273 грн..

•   ст.5 п.5.5. п.п.5.5.1. Закону України   «Про оподаткування  прибутку підприємств), від 22.05.1997р. №283/97-ВР - підприємством віднесено до суми інших витрат виробництва, яка зазначена по ряд.04.12 Декларацій про прибуток, суму сплачених відсотків в розмірі 83 600 грн. за користування кредитом по договору № 53 від 16 лютого   2002   року   та   додаткової   угоди   до нього № 2   від   12.12.2003р.без підтвердження витрат, пов'язаних із веденням господарської діяльності, у т.ч. по кварталах :

IV квартал 2003 року - 8 100 грн.;

I квартал 2004 року    - 3 900 грн.;

II квартал 2004 року  - 20 200 грн.;

III квартал 2004 року - 1 900 грн.;

квартал 2004 року - 49 500 грн..

По податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - „не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.. У разі коли на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованим на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим пунктом  “документами".

У зв'язку з тим, що ТОВ НВФ «Енергоспецремонт»не було пред'явлено до перевірки податкові накладні, які б підтвердили суму податкового кредиту в розмірі - 68 344 грн., підприємством порушено п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та завищено суму податкового кредиту на відповідну суму.

Внаслідок невключення підприємством отриманої виручки від реалізації товарів ТОВ Агрофірма «Арміва», які виявлені внаслідок перевірки руху грошових коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № 26007300167 ТОВ НВФ «Енергоспецремонт», у т.ч. за :

- 18.11.2003р. док. № 205 - 300 грн. за товари, згідно дог. З від 10.02.2002р., у т.ч. ПДВ - 50 грн.; - 27.11.2003р. док.№208-10 274 грн. за товари, згідно дог. З від 10.02.2002р., у т.ч. ПДВ -1712,33 грн.;

          порушено ст.4 п.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР підприємством у листопаді 2003 року та занижено податкові зобов'язання на  суму 1762 грн.

          Позивач   вважає, що безпідставно зроблено висновок, що валовий дохід за IV квартал 2003 року занижений на 5112 грн. унаслідок неповного включення підприємством доходів від реалізації товарів ТОВ АФ „Арміва", при тому, що на сторінці № 7 даного акту вказано, що за станом на 01,10,2003г. за підприємством рахується дебіторська заборгованість у розмірі 344 593,23 грн, а за станом на 12.12.2003г. - 333 919,23 грн. Зменшення дебіторської заборгованості на 10 674 грн. складає надходження засобів на розрахунковий рахунок підприємства в рахунок її погашення за раніше відвантажені товари, а ніяк не від реалізації в поточному періоді IV кварталу 2003 року.

          З   цієї  ж  суми  5112  грн,  безпідставно  донараховано  податкові зобов'язання податку на додану вартість за листопад 2003 року у розмірі 1 762 грн.”.

          Позивач також  зазначає, що перевіряючими з валових витрат безпідставно зняті відсотки за користування кредитом в загальній сумі 83 600 грн. за договором кредитної лінії № 53 від 16.12.2002 року (стор. № 11 акту перевірки) як не підтверджені витратами, зв'язаними з веденням господарської діяльності. Фактично кредитні кошти були одержані підприємством і перераховані з розрахункового рахунку в 2002 році для придбання металоконструкцій, про що свідчать виписки банку, тобто для ведення господарської діяльності, і попередньою документальною перевіркою підприємства порушень по нецільовому використанню кредитних засобів не встановлено.

          Позивач посилається на  безпідставність виключення  із  складу валових  витрат сум, зазначених  у  витратних  касових  ордерах №3 від 09.04.2004р.,  №19  від 27.07.2004р., №13 від 03.11.2004р.,  а також  на  безпідставність виключення із  валових  витрат та  податного  кредиту суми  22809,60 грн. (3801,6 ПДВ), що підтверджується витратною  та  податковою накладною №0000005 від 24.09.2004р.

          Щодо решти нарахувань  позивач вважає, що  їх здійснено  за  непрямими методами, висновки податкової зроблено на підставі лише частки документів, пов'язаних із  господарською  діяльністю відповідача ,у  зв'язку з  чим вони є  необґрунтованими.

          Доводи позивача  не прийнято судом, виходячи з наступного :

          При проведенні перевірки виявлено наявність дебіторської заборгованості - дані взяті з попереднього акту комплексної документальної перевірки № 61-23-31279305 від 12.12.2003р.

Вид заборгованостіСтаном    на    01.10.2003 року

Дебіторська заборгованість344 593,23 грн.

Кредиторська заборгованість0

Дебіторська   заборгованість станом на  дату перевірки - 12.12.2003р. становить 333 919,23 грн., у тому числі:                                                                                                         

ТОВ "АМІК" (код ЄДРПОУ 3082415) - 2385 грн.;                                                                  

ТОВ АФ "Арміва" (код ЄДРПОУ 23879220) - 215708,79 грн.;                                        

КП "Зуєвський ЕМЗ" (код ЄДРПОУ 00110711) - 115825,44 грн..

Згідно довідки № 132 від 12.12.2003р. про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ Агрофірма «Арміва»з питань встановлення взаємовідносин з ТОВ НВФ «Енергоспецремонт», проведеної старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту та валютного контролю Токмацької ОДШ Дружинець Н.М. підтверджена кредиторська заборгованість ТОВ Агрофірма «Арміва»станом на 01.12.2003р.-215 708,79 грн..

          Валові доходи та валові витрати визначені на підставі даних довідки № 330 від 23.06.2005р. Токмацького відділення № 3139 ВАТ „Державний ощадний банк України" про рух грошових коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № 26007300167 ТОВ НВФ «Енергоспецремонт». Не враховано до складу валових доходів отримана виручка за товар від ТОВ АФ „Арміва" в розмірі 215 709 грн. (1700 + 580 + 110 + 9320 + 1500 +(50 + З 000 + 370 + 9 775 + 12 000 + 50 000 + 44 000 + 50 000 + 33304), що дорівнює розміру кредиторської заборгованості позивача перед  ТОВ “Арміва” на  початок перевіряємого  періоду.

          Отже,  інші суми  надходжень від ТОВ АФ “Арміва” правомірно  віднесено податковою  до складу  валових  доходів позивача за перевіряємий період. На підставі  встановлених вище  фактів слід  дійти  висновку, що  податкові  зобов'язання  з ПДВ також  правомірно  збільшено на  суму  1762 грн., оскільки саме ця сума є  сумою ПДВ,  включеною  у  вартість товарів,  на  яку податковою  правомірно  збільшено валові доходи перевіряє мого періоду.

          Відносно відсотків  банку  слід  зазначити наступне :

В процесі перевірки підприємством було пред'явлено договір кредитної лінії № 53 від и лютого 2002 року між ВАТ „Державний ощадний банк України" та ТОВ НВФ «Енергоспецремонт», в якому відновлено кредитну лінію на виробництво металевих конструкцій та інші поточні потреби в обсязі 500 000 грн. (п'ятсот тисяч гривень). За користування кредитом встановлено плату в розмірі 25 відсотків річних. Виконання зобов'язань забезпечується заставою майна майнових поручителів ТОВ Агрофірм* «Арміва»та ТОВ Агрофірма «АМіК»- засновником, керівником, бухгалтером та єдиних працюючим є Аракелян Мгер Володяєвич - „умови забезпечення кредиту: п.п.2.1 Виконання Позичальником зобов'язань за цим договором (в т.ч. і додатковими угодами де нього) забезпечується заставою майна майнових поручителів ТОВ АФ "Арміва" та ТОВ "АМіК"". 12 грудня 2003 року було пролонговано договір № 53 від 16 лютого 2002 року - додаткова угода № 2 від 12.12.2003р. та внесено зміни до Предмету договору : „Бані відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію на виробництво мінеральної воді „МОЛОЧАНСЬКА ДЖЕРЕЛЬНА" та на інші поточні потреби у обсязі 500 000 (п'ятсот тисяч гривень) гривень строком на 18 місяців з 16 грудня 2002 року по 16 червня 200' року".

          У зв'язку з тим, що Статутом ТОВ НВФ «Енергоспецремонт»не зазначене видобування мінеральної води і підприємство не пред'явило до перевірки документів, які свідчили про провадження даного виду діяльності, слід  визнати, що грошові  кошти отримані  за договором кредитної лінії № 53 від 16.12.2006р. за таким цільовим призначенням, як виробництво мінеральної  води не використовувались. У договорі  зазначено також можливість використання коштів на  інші  поточні потреби підприємства. Однак,  п. 5.5.1  ст. 5 Закону України “Про оподаткування  прибутку  підприємств” визначає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного  періоду, якщо  такі  виплати  або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням  господарської  діяльності платника податку.

          Як свідчать матеріали справи,  ні  під  час  перевірки, ні під  час судового  розгляду позивач не  надав  доказів  використання  коштів, отриманих по  кредиту у  своїй господарській  діяльності, що відповідно п. 5.5.1 ст.5 зазначеного вище закону виключає можливість  включення  відсотків по  кредиту  до складу  валових витрат.

Посилання позивача   на той  факт, що  кошти,  отримані  за  кредитом, до початку  перевіряємого періоду були направлені на  придбання товарів не  можуть бути прийняті до уваги,  оскільки, як  зазначено  вище,  позивач відповідних  доказів  (платіжних, прибуткових,  вантажних та інших документів) не надав. Будь-які пояснення з цього приводу до акту  перевірки позивачем також не надавались, про що  свідчать надані  екземпляри актів перевірки,  доданих сторонами до справи. Відповідно до чинного  законодавства спір вирішується судом  на  підставі поданих  сторонами  доказів.

          Що стосується касових  ордерів №3 від 09.04.2004р.,  №19  від 27.07.2004р., №13 від 03.11.2004р. та податкової накладної №0000005 від 24.09.2004р., які податкова нібито безпідставно не прийняла до уваги під час перевірки, то доказів, які б підтверджували наявність  зазначених документів та подання їх податковій, суду не надано.

          Як свідчить акт перевірки, зокрема стор.17, на якій міститься перелік документів, наданих підприємством, підписаний керівником позивача Аракеляном М.В.,  вказані  вище касові  ордери та прибуткові документи до перевірки не надавались.

Щодо інших сум донарахувань,  слід  зазначити наступне :

Відповідно до п.п. 5.3.9  ст. 5  Закону  “Про оподаткування  прибутку  підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.  У разі  втрати,  знищення або зіпсуття зазначених  документів платник податку має право  письмово  заявити  про  це  податковому органу   та  здійснити  заходи,  необхідні  для  поновлення  таких документів.  Письмова заява має  бути  надіслана  до/або  разом  з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду.  Якщо платник податку не подасть у такий  строк  письмову  заяву  та  не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає  за  звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку  нараховується  пеня у розмірі   облікової   ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

    Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені  витрати  (з  урахуванням  сплаченої пені) включаються  до  валових  витрат податкового  періоду,  на   який припадає таке поновлення.

Отже, виключення із  складу валових  витрат сум, не підтверджених документами первинного  бухгалтерського обліку було  правомірним.

Посилання позивача на ту обставину, що йому не було надано змогу відновити  документи  до кінця  проведення перевірки, не можуть  бути прийняті  до уваги,  оскільки :

-по-перше, діюче законодавство не передбачає обов'язку податкової припинити перевірку  у  разі  пояснень платника  податків  про відсутність  документів ;

-по-друге, дій щодо подання заяви, передбаченої п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону “Про оподаткування  прибутку підприємств” позивач не  вчинив, як свідчить текст позовної заяви та клопотання позивача від 16.03.2006р., відновлення документів  первинного  бухгалтерського  обліку  підприємства  не відбулося навіть  на  момент розгляду  спору;

-по-третє, позивач не позбавлений  права здійснити коригування своїх зобов'язань  відповідно  до п. 5.3.9  зазначеного вище  закону.

          Відповідно до п. 7.4.1 та  п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону  “Про податок  на додану вартість”, у редакції,  що діяла  у перевіряє мий  період, не  дозволяється включення  до податного  кредиту  будь-яких  витрат платника  податку, що не можуть бути віднесені  до складу  валових  витрат,  а також не підтверджених податковими накладними. Оскільки до складу  валових  витрат не можуть бути віднесені суми, не підтверджені документами первинного бухгалтерського  обліку, слід  дійти висновку що системний  аналіз  п.п. 7.4.1, 7.4.5  ст. 7 Закону “Про оподаткування  прибутку підприємств” у  редакції, яка діяла  у перевіряємий  період дає  підстави вважати,  що до складу податкового  кредиту могли бути віднесені лише суми, підтвердженими документами первинного бухгалтерського  та  податкового обліку у  сукупності.

          Таким чином,  суми податкового кредиту,  не підтверджені належним чином, правомірно  зменшено  податковою.

          Посилання позивача  на ту  обставину, що перевірку  проведено  за непрямими методами не можуть  бути прийняті до уваги, виходячи з  такого  :

          У діючому  законодавстві поняття  непрямого методу визначено виключно  законом  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед  бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон 2181), де  абз. 1 п.п. 4.3.2  ст.  4  передбачено, що за непрямим    методом податкове  зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника  податків,  приросту  його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових  баз,  які  приймаються для  розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

          Як свідчать матеріали справи, зазначені у п. 4.3.2 ст. 4 Закону 2181 способи економічного  аналізу  податковою  не застосовувались.

          Посилання позивача на Методику визначення сум податкових зобов'язань за  непрямими методами,  як  на  правовий  акт,  згідно  якого слід  кваліфікувати застосування  банківських  документів при проведенні податковою  перевірки, як  непрямий  метод, не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки зазначена Методика не підлягає застосуванню податковою та судами на підставі Закону  №1830-ІV від 22.06.2004р. “Про внесення змін  до Закону 2181”.

          На підставі викладеного  вище, у  задоволенні  позову  слід відмовити.

           Керуючись ст. ст.  94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС  України, суддя

                                                           ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовано  сплачені судові витрати  у  сумі 3,40 грн. віднести на  позивача

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

    Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанову підписано _20.06.2006р.

                           Суддя                                                                    Туркіна Л.П.