Рішення

від 02.12.2014 по справі 904/8853/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.14р. Справа № 904/8853/14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЖУКТРАНСАВТО", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Камишан А.В.- довіреність № 1 від 20.01.14р.; директор Жук С.В.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жуктрансавто", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 24140,00грн. - основного боргу; 1467,69грн. - пені; 700,64грн. - втрат від інфляції; 184,01грн. - три відсотки річних. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 511/14 від 05.11.2014р. ухвалою суду від 13.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 01.12.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 28.11.2014р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 25.11.2014р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.11.2014р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 25.11.2014р.

01.12.2014р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, з заявами і клопотаннями до суду не звертався.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.12.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Жуктрансавто" (далі по тексту - позивач, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №4/240114/36 транспортного експедирування (далі по тексту - договір), за умовами пункту 1.1 умов якого перевізник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором та діючим законодавством України, виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (доставляти (перевозити) автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантажу з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а замовник зобов'язаний забезпечити приймання та відпуск вантажів та оплатити за перевезення вантажу погоджену плату.

Пунктом 2.1 договору визначено, що перевезення вантажів виконується перевізником лише на підставі заявок.

Розділом 3 договору визначає обов'язки перевізника.

Розділом 4 договору визначає обов'язки замовника.

Пунктом 5.1 договору визначено, що тарифи перевізника на перевезення вантажу за цим договором обов'язково узгоджуються обома сторонами.

Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата вартості перевезення здійснюється замовником безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання замовником оригіналів товарно-транспортної накладної, рахунку, податкової накладної та акту приймання-передачі виконаних робіт (за умови його підписання без зауважень), оформлених згідно вимог чинного законодавства України.

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою оплати вартості перевезення вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Пунктом 5.4 договору визначено, що загальна вартість цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до пункту 5.5 договору документальним підтвердженням факту належного виконання робіт є підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений їх печатками акт приймання передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 6.1 договору перевізник та замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть відповідальність в межах, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 6.7 договору визначено, що замовник за прострочку оплати наданої та прийнятої послуги за цим договором, сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожен день такого прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до моменту повного та належного виконання (пункт 8.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснив на користь відповідача наступні перевезення:

- на підставі заявки №4/220714/6 від 22.07.2014р. (а.с.16) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №395 від 24.07.2014р. на суму 3600,00грн. (а.с.17);

- на підставі заявки №4/220714/6 від 22.07.2014р. (а.с.18) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №396 від 24.07.2014р. на суму 1700,00грн. (а.с.19);

- на підставі заявки №4/230714/3 від 23.07.2014р. (а.с.20) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №398 від 24.07.2014р. на суму 2700,00грн. (а.с.21);

- на підставі заявки №4/230714/5 від 23.07.2014р. (а.с.22) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №399 від 24.07.2014р. на суму 450,00грн. (а.с.24);

- на підставі заявки №4/250714/4 від 25.07.2014р. (а.с.24) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №402 від 25.07.2014р. на суму 850,00грн. (а.с.25);

- на підставі заявки №4/240714/3 від 24.07.2014р. (а.с.26) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №404 від 26.07.2014р. на суму 3000,00грн. (а.с.27);

- на підставі заявки №4/300714/8 від 30.07.2014р. (а.с.28) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №420 від 31.07.2014р. на суму 1860,00грн. (а.с.29);

- на підставі заявки №4/280714/5 від 28.07.2014р. (а.с.30) здійснено перевезення, що підтверджується актом надання послуг №421 від 31.07.2014р. на суму 10000,00грн. (а.с.31).

Таким чином позивач визначив, що перевезення здійснено на суму 24140,00грн.

Враховуючи, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24140,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 5.2 договору, строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати транспортних послуг в сумі 24140,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.1 договору перевізник та замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть відповідальність в межах, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 6.7 договору визначено, що замовник за прострочку оплати наданої та прийнятої послуги за цим договором, сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем за загальний період з 01.08.2014р. по 04.11.2014р. у сумі 1467,69грн. (по кожному акту окремо), господарський суд визнав його частково вірним. Неточність розрахунку було встановлено за актом надання послуг №399 від 24.07.2014р. на суму 450,00грн., а саме за період з 01.08.2014р. по 04.11.2014р. підлягає стягненню пеня у розмірі 29,59грн. Крім того, невірно вказано період розрахунку за актом надання послуг №421 від 31.07.2014р. на суму 10000,00грн. правильним є початок розрахунку не з 01.08.2014р., а з 06.08.2014р., однак вказаний недолік не вплинув на вірність розрахунку.

Господарський суд зазначає, що позивачем помилково вказано суму пені у розмірі 1467,69грн., так як сума пені за всіма актами наданих послуг складає 1467,39грн.

Таким чином вимога про стягнення пені є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1467,22грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем за загальний період з 01.08.2014р. по 04.11.2014р. у сумі 184,01грн. (по кожному акту окремо), господарський суд визнав його частково вірним. Неточність розрахунку було встановлено за актом надання послуг №399 від 24.07.2014р. на суму 450,00грн., а саме за період з 01.08.2014р. по 04.11.2014р. підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 3,55грн.; за актом надання послуг №404 від 26.07.2014р. на суму 3000,00грн., а саме за період з 05.08.2014р. по 04.11.2014р. підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 22,68грн.;

Крім того, невірно вказано період розрахунку за актом надання послуг №421 від 31.07.2014р. на суму 10000,00грн. правильним є початок розрахунку не з 01.08.2014р., а з 06.08.2014р., однак вказаний недолік не вплинув на вірність розрахунку.

Таким чином вимога про стягнення трьох відсотків річних є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 183,40грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем за вересень 2014 року у сумі 700,64грн. (по кожному акту окремо), господарський суд визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 625, 629, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, буд.15А-3, кв.3; ідентифікаційний код 32887752) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Жуктрансавто" (50055, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Акціонерна, 9; ідентифікаційний код 38255175) 24140,00грн. (двадцять чотири тисячі сто сорок грн. 00 коп.) - основного боргу; 1467,22грн. (одна тисяча чотириста шістдесят сім грн. 22 коп.) - пені; 700,64грн. (сімсот грн. 64 коп.) - втрат від інфляції; 183,40грн. (сто вісімдесят три грн. 40 коп.) - три відсотки річних; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.12.2014р.

Суддя І.В. Петренко