Постанова

від 26.11.2014 по справі 826/16535/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/438

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2014 року 15:32 № 826/16535/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауріс Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, за участі представників сторін:

представника позивача Довженко О.М.,

представників відповідача Сперкач С.В., Паладій А.М.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріс Груп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 № 99526552208 та № 99426552208 та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 № 99526552208 та № 99426552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16535/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 2056 від 09.07.2014, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Ауріс Груп» (код ЄДРПОУ 35372949) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт перевірки від 11.07.2014 № 612/26-55-22-08/35372949 (т. 1, арк. 27-39).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 71496,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого за червень 2011 року занижено ПДВ на суму 62170,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 11.07.2014 № 612/26-55-22-08/35372949 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014:

- № 99526552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 71496,00 грн., з якої: за основним платежем - 71496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: податок на прибуток (Т. 1, арк. 49);

- № 99426552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 62171,00 грн., з якої: за основним платежем - 62170,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: ПДВ (Т. 1, арк. 49).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стала ухвала Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 по справі № 757/20619/13-к (т. 1, арк. 31, 159-161).

Згідно даної ухвали, Печерським районним судом м. Києва встановлено, що злочинними діями ОСОБА_4, придбано підприємство з ознаками «фіктивного» підприємства шляхом зміни складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме ТОВ «Декос Альянс» код ЄДРПОУ 37505731, та у відповідних реєстраційних документах, які знаходяться у справах Печерської районної в м. Києві державній адміністрації та Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва, внесено зміни про керівника підприємства, та підприємство поставлено на обліки за юридичною адресою: м. Київ, вул. Богомольця, будинок 7/14, приміщення 182. Під час судового розгляду встановлено, що 28.08.2013 року ОСОБА_4 звернувся до прокуратури Деснянського району м. Києва із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. У зв'язку з чим, Печерський районний суд м. Києва прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Проте, ТОВ «Ауріс Груп» вважає, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг і поставки товарів від ТОВ «Декос Альянс» та їх оплати.

Відтак, ТОВ «Ауріс Груп» не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями від 18.07.2014 № 99526552208 та № 99426552208, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ауріс Груп» на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс» було надано суду наступні документ: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за підписом ОСОБА_4, згідно якого було виконано комплекс послуг, видаткову накладну щодо придбання товарів, виписки по рахунку, податкові накладні на виконання договорів про надання послуг від 30.05.2011 № 32 та поставки від 01.06.2011 № 16/11 за підписом ОСОБА_4 (Т. 1, арк. 69-80).

Крім того, на підтвердження фізичної можливості ТОВ «Ауріс Груп» здійснювати господарську діяльність позивач надав: подорожний лист службового легкового автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, додаток до договору фінансового лізингу щодо автомобіля, табелі робочого часу працівників АТ «Сбербанк Росії», відомість по рахунку 201 сировина й матеріали, акт списання (т. 1, арк. 81-107).

Крім того, на підтвердження використання ТОВ «Ауріс Груп» отриманих від ТОВ «Декос Альянс» робіт/послуг/товарів у власній господарській діяльності, позивачем було надано до суду договори на комплексне прибирання, де позивач виступає виконавцем, та було надано акти здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 107-131).

Однак, суд звертає увагу позивача, що останнім не було надано суду договори на підставі яких здійснювалися взаємовідносини з ТОВ «Декос Альянс», що унеможливлює встановити умови договору та встановити перелік документів, які повинні підтверджувати в повній мірі господарські операції.

Крім того, із наданих позивачем доказів на підтвердження використання отриманих від ТОВ «Декос Альянс» робіт/послуг/товарів у власній господарській діяльності позивача можливо лише встановити, що позивач мав взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання та виконував їх, проте, не можливо встановити, що роботи/послуги щодо комплексного прибирання були надані саме працівниками ТОВ «Декос Альянс», а не ТОВ «Ауріс Груп».

Крім того, надані первинні документи від імені директора ТОВ «Декос Альянс» підписані ОСОБА_4

В той же час, суд звертає увагу, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 по справі № 757/20619/13-к встановлено, що злочинними діями ОСОБА_4, придбано підприємство з ознаками «фіктивного» підприємства шляхом зміни складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме ТОВ «Декос Альянс» код ЄДРПОУ 37505731.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання ТОВ «Декос Альянс» робіт/ послуг/товарів.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім цього, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 по справі № 757/20619/13-к встановлено, що злочинними діями ОСОБА_4, придбано підприємство з ознаками «фіктивного» підприємства шляхом зміни складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме ТОВ «Декос Альянс» код ЄДРПОУ 37505731.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, акти та податкові накладні від імені ТОВ «Декос Альянс» були підписані директором ОСОБА_4

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Ауріс Груп» та ТОВ «Декос Альянс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Декос Альянс» договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Крім того, за змістом пункту 2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за N 233/2037, (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Декос Альянс», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Ауріс Груп» податкового кредиту, було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності, а тому виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, суд погоджується з висновком ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Ауріс Груп» податкових накладних, виписаних від імені його контрагента не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99426552208.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99526552208 суд зазначає наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відтак, висновок контролюючого органу щодо донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 71496,00 грн. є помилковим та таким, що ґрунтується на припущеннях ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Як було встановлено судом, позивач стверджує, що до валових витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, ТОВ «Ауріс Груп» не включало витрати, пов'язані з отриманням товарів/робіт/послуг отриманих від ТОВ «Декос Альянс».

В той же час, відповідач не надав суду жодного належного доказу, який став підставою для ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у донарахуванні позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 71496,00 грн.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99526552208, оскільки, ТОВ «Ауріс Груп» не включало витрати, пов'язані з отриманням товарів/робіт/послуг отриманих від ТОВ «Декос Альянс», а тому ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не мало права донараховувати податок на прибуток в розмірі 71496,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс».

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 № 99526552208 та № 99426552208 суд зазначає наступне.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Проте, відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань , зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків , крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак, вбачається, що у разі виявлення під час перевірки платника податків заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках податковий орган може самостійно визначити суму грошових зобов'язань такого платника податків, надіславши податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі складеного акту перевірки від 11.07.2014 № 612/26-55-22-08/35372949 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014:

- № 99526552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 71496,00 грн., з якої: за основним платежем - 71496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: податок на прибуток (Т. 1, арк. 49);

- № 99426552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 62171,00 грн., з якої: за основним платежем - 62170,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: ПДВ (Т. 1, арк. 49).

Крім того, як було встановлено судом, підставою для збільшення (донарахування) податкових зобов'язань ТОВ «Ауріс Груп» були господарські взаємовідносини з ТОВ «Декос Альянс».

Проте, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 по справі № 757/20619/13-к було встановлено, що злочинними діями ОСОБА_4, придбано підприємство з ознаками «фіктивного» підприємства шляхом зміни складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме ТОВ «Декос Альянс» код ЄДРПОУ 37505731.

У зв'язку з чим, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ «Ауріс Груп» було безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 71496,00 грн. (т. 1, арк. 37).

Крім того, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ «Ауріс Груп» було неправомірно включено податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Декос Альянс», що призвело до заниження ПДВ на суму 62170,00 грн. (т. 1, арк. 39).

Відтак, як було встановлено судом, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99426552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 62171,00 грн., з якої: за основним платежем - 62170,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: ПДВ було винесене податковим органом правомірно, оскільки, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання ТОВ «Декос Альянс» робіт/ послуг/товарів, а сама лише наявність у ТОВ «Ауріс Груп» податкових накладних, виписаних від імені його контрагента не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99426552208 не підлягає задоволенню.

В той же час, судом було встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99526552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 71496,00 грн., з якої: за основним платежем - 71496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: податок на прибуток, оскільки, ТОВ «Ауріс Груп» не включало до валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати, пов'язані з отриманням товарів/робіт/послуг отриманих від ТОВ «Декос Альянс».

У зв'язку з чим, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було позбавлене права формувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99526552208, оскільки, висновок відповідача, що ТОВ «Ауріс Груп» було безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 71496,00 грн. ґрунтується на припущеннях та не підтверджується належними і допустимими доказами.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99526552208 підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс Груп» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 99526552208.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.07.2014 № 99526552208.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс Груп» (код ЄДРПОУ 35372949) понесені судові витрати в розмірі 100,00 грн. (сто грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 грудня 2014 року.