Ухвала

від 27.10.2014 по справі 872/11413/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/15024/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "РОЙК" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "РОЙК" звернулося з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просилоскасувати податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 року № 0001062320.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 року № 0001062320.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення № 0001062320 від 10.01.2013 року прийняте не на підставі та не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представники відповідача зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі № 2а/0470/15024/11 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Ройк" зареєстровано Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, номер запису в ЄДРПОУ від 03.09.1999 року. Ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ: 30507968. Взято на податковий облік Новомосковською ОДПІ від 22.09.2009 року за №929.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками податкового органу на підставі направлень від 18.05.2011 року №257 та №258 виданих Новомосковською ОДПІ, згідно підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України та наказу від 17.05.2011 року № 450 Новомосковської ОДПІ, проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП "Ройк" (ЄДРПОУ 30507968) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "СП "Укрліфт" (ЄДРПОУ 36575169) за період з 01.01.11 по 31.01.11.

31 травня 2011 року за результатами даної перевірки був складений акт №187/223/30507968. Згідно висновків акту встановлені наступні порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків", що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ТОВ "СП "Укрліфт" за січень 2011 року по придбанню будівельних робіт;

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 і підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого перевіреним підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33 750 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 33 750 грн.;

- пункту 198.2. статті 198, пункту 198.3. статті 198 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого перевіреним підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 27 000 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 27 000 грн.

Судом також встановлено, що на підставі акта перевірки від 31.05.2011 р. №187/223/30507968, Новомосковською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року №0001062320 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 001 грн.

ПП "Ройк" було не згодне з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, 21 червня 2011 року позивач подав до ДПА у Дніпропетровській області скаргу на податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 14.06.2011 року №0001062320. 30 серпня 2011 року відповідачем було отримано від ДПА у Дніпропетровській області рішення про результати розгляду скарги за вих.№25176/10/25-008 від 25.08.2011 року, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

02 вересня 2011 року позивачем подано повторну скаргу до ДПС України на податкове повідомлення-рішення. 08 листопада 2011 року відповідачем було отримане рішення ДПС України за вих.№2514741/6/10-2115 від 02.11.2011 року про результати розгляду скарги, за яким податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 14.06.2011 року №0001062320 було залишене без змін, а скарга на рішення ДПА у Дніпропетровській області без задоволення.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В акті перевірки посадовими особами Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області зафіксовані їх висновки та причини, за якими взаємовідносини між ПП "Ройк" та ТОВ "СП "Укрліфт", які виникли з договору від 03.12.2010 р. №03/12 на виконання будівельних робіт, були визначені, як такі, що випливають з нікчемного правочину.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська для врахування в роботі листом від 05.04.2011 №7696/7/23-316 наданий акт документальної невиїзної перевірки ТОВ СП "Укрліфт" (код за ЄДРПОУ -36575169) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 р. (1011/23-307/36575169 від 05.04.2011 року). Зазначено, що операції з придбання та реалізації по ланцюгу ТОВ СП "Укрліфт" за січень 2011 року не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт/послуг), спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Вищезазначені факти свідчать про те, що договір від 03.12.2010 року №03/12 між ТОВ СП "Укрліфт" та ПП "Ройк" укладено з порушенням вимог чинного законодавства, удавано без мети настання правових наслідків. Правочини, що обумовлені ним, не могли бути виконані сторонами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, віддаленості контрагентів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у ТОВ СП "Укрліфт" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу. Основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд першої інстанції вірно вважав, що твердження відповідача про нікчемність договору від 03.12.2010 р. №03/12 на виконання будівельних робіт не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в судовому порядку договір від 03.12.2010 року №03/12 на виконання будівельних робіт, укладений між ТОВ "СП "Укрліфт" та ПП "Ройк" та правочини, що обумовлені ним нікчемними або недійсними не визнавалися, твердження викладені в акті перевірки, про той факт, що вони порушують публічний порядок не відповідають дійсності.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року №168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представниками ДПІ в акті перевірки зазначено, що для проведення перевірки ПП "Ройк" з питань дотримання законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ СП "Укрліфт" (код ЄДРПОУ 36575169) за січень 2011 року були надані наступні документи:

- договір від 03.12.2010 року №03/12 на виконання будівельних робіт;

-податкові накладні від 31.01.2011 року №109 на суму 128 518,40 грн. (в тому числі ПДВ 21 419,73 грн.), від 31.01.2011 року №110 на суму 33 481,60 грн. (в тому числі ПДВ 5 580,27 грн.);

-акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року на суму 162 000 грн. (в тому числі ПДВ 27 001,00 грн.);

-декларація з податку на додану вартість ПП "Ройк" за січень 2011 р. (реєстраційний №5959 від 21.02.2011 року);

-належні копії платіжних доручень: від 14.02.2011 р. №41 на суму 54 000 грн. (платник ПП "Ройк" п/р 26005122316001, одержувач ТОВ СП "Укрліфт" п/р 26008060367175); від 16.02.2011 р. №42 на суму 54 000 грн. (платник ПП "Ройк" п/р 26005122316001, одержувач ТОВ СП "Укрліфт" п/р 26008060367175); від 17.02.2011 р. №45 на суму 54 000 грн. (платник ПП "Ройк" п/р 26005122316001, одержувач ТОВ СП "Укрліфт" п/р 26008060367175)".

Отже під час перевірки в ПП "Ройк" були наявні первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та взаємовідносини з ТОВ СП "Укрліфт" в січні 2011 р. на суму 162 000 грн. (в тому числі ПДВ 27 001,00 грн.).

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки в ПП "Ройк" були наявні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують його взаємовідносини з ТОВ "СП "Укрліфт" та наявність підстав для сплати ПП "Ройк" на користь ТОВ "СП "Укрліфт" суми 162 000 грн. ( в тому числі ПДВ 27 001 грн.).

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ПП "Ройк" мало право на віднесення сум податку 27 001 грн. до податкового кредиту.

Представниками ДПІ в акті перевірки також зазначається, що ТОВ "СП "Укрліфт" не знаходиться за своєю юридичною адресою.

Натомість згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №344065 ТОВ "СП "Укрліфт" станом на 11.05.2011 року знаходиться за адресою вул.Робоча,152/634, Красногвардійський район, м.Дніпропетровськ, 49008.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Отже твердження відповідача, щодо відсутності ТОВ "СП "Укрліфт" за своїм місцезнаходженням є такими, що не відповідають дійсності.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 р. у справі № 2а/0470/15024/11 за адміністративним позовом Приватного підприємства "РОЙК" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай