Ухвала

від 27.11.2014 по справі 826/18512/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18512/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Проперті» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТ Проперті» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року №0000892230 і № 0000902230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Форс Трейд» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 18.05.2013 року № 1460/2230/35677612.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за IV-ий квартал 2012 року на суму 100380,00 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 95600,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними висновками Акта перевірки, позивачем подано заперечення від 07.06.2013 року №12, за результатами розгляду яких, листом від 14.06.2013 року № 165/10/22.3-25 відповідачем залишено висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «ЮТ Проперті» - без задоволення.

На підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000892230, яким збільшено на 119 500,00 грн. суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість, в тому числі на 95 600,00 грн. за основним платежем та на 23 900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000902230, яким збільшено на 125 475,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 100 380,00 грн. за основним платежем та на 25095,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 року № 3646/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 04.11.2013 року № 14590/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0000892230 та №0000902230, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Форс Трейд», як постачальником, укладено договір поставки від 03.12.2012 року за № 53/12, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість товару на умовах визначених даним Договором. Ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у відповідних специфікаціях (додатках до даного Договору), які попередньо погоджуються сторонами. Загальна ціна товару за цим Договором становить 573600,00 грн., в тому числі ПДВ - 95600, 00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: додатки №1-№10 до договору (специфікації); видаткові накладні; оборотно-сальдові відомості за грудень 2012 року - грудень 2013 року; виписки по розрахунковому рахунку позивача; податкові накладні від 10.12.2012 року №3 на суму 59000,00 грн., в тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 11.12.2012 року № 4 на суму 58500,00 грн. в тому числі ПДВ 9750,00 грн., від 12.12.2012 року №14 на суму 59500,00 грн. в тому числі ПДВ 9916,67 грн., від 14.12.2012 року №17 на суму 57000,00 грн. в тому числі ПДВ 9500,00 грн., від 17.12.2012 року №20 на суму 57000,00 грн., в тому числі ПДВ 9500,00 грн., від 19.12.2012 року №21 на суму 59000,00 грн. в тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 21.12.2012 року №27 на суму 58000,00 грн. в тому числі ПДВ 9666,67 грн., від 24.12.2012 року №28 на суму 48600,00 грн. в тому числі ПДВ 8100,00 грн., від 26.12.2012 року №30 на суму 58500,00 грн. в тому числі ПДВ 9750,00 грн., від 27.12.2012 року №31 на суму 58500,00 грн. в тому числі ПДВ 9750,00 грн.; договір оренди транспортного засобу від 01.12.2012 року №1, акт приймання-передачі орендованого автомобіля, подорожні листи вантажного автомобіля, договір купівлі-продажу від 01.12.2012 року №1201 про закупівлю будівельних матеріалів у третьої особи - ТОВ «Трейдоптторг»

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання договору між позивачем і його контрагентом недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності», укладеного позивачем з його контрагентом правочину, тому, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.